Рішення № 93592557, 16.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року м. Київ № 640/10279/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Генерального штабу Збройних Сил України визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України в якому просить суд визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 22991050) відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 13 червня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні за період з 10.08.2018 року по 06.03.2020 року.

- визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 22991050) щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 13 червня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за період затримки (з 10.08.2018 року по 06.03.2020 року) остаточного розрахунку при звільненні.

- зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 22991050) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку пригзвільненні з 10.08.2018 року по 06.03.2020 року, виходячи з розрахунку середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 13 червня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за останні два календарні місяці перед звільненням відповідно до довідки № 305/574 від 06.08.2018 року та перевести нараховану грошову компенсацію на особистий рахунок пенсійної картки Державного ощадного банку України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час звільнення з лав Збройних Сил України, відповідно до наказу начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) № 180 від 10.08.2018 року, в порушення вимог п.14 абз. 3 ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки. Сума недоплаченої грошової допомоги при звільненні склала 95 448, 66 грн. Ця сума була виплачена позивачу березні 2020 року шляхом перерахування на пенсійний картковий рахунок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/10279/20 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог, зазначає, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та мав статус військовослужбовця, а тому положення статей 116, 117 КЗпП України не може поширюватись на спірні правовідносини, в частині стягнення середнього заробітку.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відзив не має аналізу юридичних аспектів справи, а лише посилання на виправдовування своїх дій.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах з 31 липня 1986 року по 10 серпня 2018 року, полковник у запасі, пенсіонер. У період з 20 березня 2015 року по 17 липня 2015 року приймав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції (посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 від 31 серпня 2015 року, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 22 липня 2015 року 304/8/3056 ).

Наказом Міністра оборони України від 01 серпня 2018 року № 472 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я відповідно до підпункту "б", пункту 2, частини 5, статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Згідно з наказом начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 10 серпня 2018 року № 180 позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків Головного управління підготовки Збройних Сил України з 10 серпня 2018 року

Під час звільнення з лав Збройних Силах України відповідно до наказу начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) № 180 від 10.08.2018 року в порушення вимог п.14 абз.З ст.101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2020 року по справі № 640/19317/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України задоволено частково з рішенням виплати грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 по 2018 роки.

На виконання рішення суду були внесені зміни до наказу начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) № 180 від 10.08.2018 року щодо включення пункту стосовно нарахування та виплати позивачу визначеної Окружним адміністративним судом м. Києва грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. 06.03.2020 року позивачу було перераховано суму грошової компенсації.

27.03.2020 року позивач звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України з проханням про нарахування та виплату йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 10.08.2018 року по 06.03.2020 року.

Листом від 27.04.2020 року Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах та Кодекс законів про працю України на них не поширюється.

Вважаючи відмову в не нарахуванні та не виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку необгрунтованою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Законом №2232-ХІІ не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з війскової служби.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки Законом № № 2232-ХІІ , який є спеціальним у спірних правовідносинах, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з війскової служби, суд вважає за необхідне для вирішення спірних правовідносин застосовувати положення статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки у день звільнення позивача виплата о грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки відповідачем не була проведена у повному розмірі, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.117 КЗпП України середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року та від 01.03.2018 року у справах №806/535/16, №806/1899/17, №806/1309/17.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100).

Відповідно до довідки № 305/574 від 06.08.2018 року визначено розмір грошового забезпечення позивача.

Враховуючи, встановлені обставини справи та обов`язок відповідача виплатити всі належні позивачу суми в день звільнення, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у даному випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні за період з 10.08.2018 року по 06.03.2020 року.

3. Визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за період затримки (з 10.08.2018 року по 06.03.2020 року) остаточного розрахунку при звільненні.

4. Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 22991050) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку призвільненні з 10.08.2018 року по 06.03.2020 року, виходячи з розрахунку середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 13 червня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) за останні два календарні місяці перед звільненням відповідно до довідки № 305/574 від 06.08.2018 року та перевести нараховану грошову компенсацію на особистий рахунок пенсійної картки ОСОБА_1 у Державному ощадному банку України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.