Рішення № 93592359, 17.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/5473/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 02.11.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФ України в Чернігівській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту ''з'' статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'';

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту ''з'' статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', починаючи з моменту подання заяви про призначення пенсії, тобто з 01.10.2020.

Ухвалою судді від 18.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні); установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що позивачу неможливо призначити спірну пенсію, оскільки у ОСОБА_1 відсутній необхідний спеціальний стаж. Крім того, зазначив, що для підтвердження пільгового стажу позивач мав надати відповідні документи на Комісію, тому ОСОБА_1 , звернувшись одразу до суду з позовом, порушив встановлений порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Також вважає, що надана позивачем уточнююча довідка від 11.08.2020 №1 не містить інформації щодо того, що робота у СПД ОСОБА_2 є саме роботою на міському пасажирському транспорті, зокрема, автобусі, який відноситься до типу автобусів, робота на яких у свій час була визнана шкідливою, та транспорт, на якому працював позивач, не відноситься до маршрутних мікроавтобусів-таксі.

Крім того, ГУПФ України в Чернігівській області зазначило, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягає норма Закону, чинна на момент призначення пенсії позивачу. Проте, ОСОБА_1 у позові просить призначити пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, який наразі є неактуальним, а також норми цього закону були визнані неконституційними. Разом з тим, 09.07.2003 Верховною Радою був прийнятий Закон №1058, норми якого щодо призначення пільгових пенсій чинні та підлягають обов`язковому застосуванню при вирішенні права позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2020, після досягнення повних 56 років, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 44). До заяви позивачем було додано архівну довідку від 16.07.2020 №Л-96-1, видану Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, та довідку від 11.08.2020 №1, видану СПД ОСОБА_2 .

Листом від 22.10.2020 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного спеціального стажу. Також ГУПФ України в Чернігівській області повідомило, що оскільки підприємство, на якому працював позивач, ліквідоване без визначення правонаступника, для підтвердження пільгового стажу необхідно надати документи на Комісію, рішення якої є підставою для підтвердження пільгового стажу. Також зазначено, що видана СПД ОСОБА_2 довідка не містить інформації про те, що виконувана ОСОБА_1 робота є саме роботою на міському пасажирському транспорті, зокрема, автобусі, який відноситься до типу автобусів, робота на яких у свій час була визнана шкідливою, та транспорт, на якому працював позивач, не відноситься до маршрутних мікроавтобусів-таксі. Крім того, до загального страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 02.11.1983 по 12.11.1985, оскільки печатка на титульному листі військового квитка не читається, уточнююча довідка не надана (а.с. 9-10).

Вважаючи вказану відмову ГУПФ України в Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058), який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788).

Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058 встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із пунктом «з» статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої цієї статті.

Аналогічні положення містяться у пункті 8 частини другої статті 114 Закону №1058.

Наведений стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно із пунктом 3 резолютивної частини названого рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

" На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Таким чином, станом на момент вирішення спору по суті, для отримання позивачем права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону №1788, він має досягнути 55 років та мати загальний стаж роботи 25 років, в тому числі водієм міського пасажирського транспорту – не менше 12 років 6 місяців.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу в призначенні спірної пенсії, у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу.

Зокрема, як вбачається із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , у період з 16.04.1986 по 25.01.1994 він працював на посаді водія 3-го класу в колоні №1 Ніжинського автотранспортного підприємства 17406 (Ніжинське автотранспортне підприємство 24011, ВАТ «Ніжинське АТП 17406»).

Разом з тим, станом на момент звернення ОСОБА_1 до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ВАТ «Ніжинське АТП 17406» (Ніжинське автотранспортне підприємство 17406, Ніжинське автотранспортне підприємство 24011) є ліквідованим без правонаступника, у зв`язку із чим виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області видано архівні довідки про підтвердження періодів роботи позивача на вказаному підприємстві (а.с. 19-25).

У свою чергу, суд звертає увагу, що механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (далі – Порядок №18-1).

Відповідно до пункту 3 Порядку №18-1, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Згідно із пунктом 6 Порядку №18-1, основними завданнями Комісії є, зокрема, розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1, для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно із пунктами 15, 16 Порядку №18-1, Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у містах та районах, а також повідомляють заявника про прийняте рішення. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Тобто, вирішення питання про зарахування до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, яке ліквідоване, віднесено до виключної компетенції Комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 22.10.2020 ГУПФУ в Чернігівській області повідомляло ОСОБА_1 про необхідність надання на Комісію документів, які підтверджують його пільговий стаж роботи на вказаному вище підприємстві, однак позивач вказаний обов`язок не виконав.

За наведених обставин, суд погоджується із позицією відповідача, що у ГУПФУ в Чернігівській області відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ним у встановленому порядку не підтверджено наявність достатнього пільгового стажу.

Крім того, суд зазначає, що станом на день розгляду справи по суті, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання про зарахуванням періоду роботи позивача водієм Ніжинського автотранспортного підприємства 17406, оскільки рішення Комісії про підтвердження спірного стажу роботи або про відмову в його підтвердженні щодо ОСОБА_1 відсутнє.

Разом з тим, з наданих сторонами пояснень та доказів судом встановлено, що ГУПФУ в Чернігівській області не зараховано до загального страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 02.11.1983 по 12.11.1985. Також до спеціального стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 водієм на міському пасажирському транспорті (автобусі) з 11.02.2016 по 06.11.2020.

Однак, відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно статті 62 Закону №1788 та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з листа ГУПФУ в Чернігівській області від 22.10.2020, загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який визнає відповідач, становить 28 років 9 місяців 12 днів. При цьому, до загального страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової служби з 02.11.1983 по 12.11.1985, оскільки печатка на титульному листі військового квитка не читається. З такою позицією ГУПФУ в Чернігівській області суд не погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8), у період з 02.11.1983 по 12.11.1985 позивач проходив службу в Радянській Армії, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 та довідкою Ніжинського ОМТЦКтСП від 05.11.2020 №4/288 (а.с. 13, 16-18).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, до загального страхового стажу ОСОБА_1 має бути зарахований період проходженням ним служби в Радянській Армії з 02.11.1983 по 12.11.1985.

Також із матеріалів справи судом встановлено, що з 11.02.2016 ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм транспортного засобу (міського пасажирського транспорту (автобуса)) у СПД ОСОБА_2 . Відповідно до довідки від 11.08.2020 №2 форма працевлаштування: основна, повний робочий день (а.с. 11).

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 цього Порядку №637 установлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що на виконання вимог вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_1 надано ГУПФУ в Чернігівській області довідки від 11.08.2020 №1 та від 06.11.2020 №2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановленої форми та змісту, яким підтверджується, що позивач з 11.02.2016 по 06.11.2020 працював повний робочий день в СПД ОСОБА_2 на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобуса) (а.с. 11, 12).

Таким чином, наявними у матеріалах справи документами та записами в трудовій книжці позивача підтверджується, що позивач працюючи у період із 11.02.2016 по 06.11.2020 на посаді водія, здійснював пасажирські міські перевезення, а отже має право на зарахування вказаного трудового стажу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що ані в листі відповідача від 22.10.2020, ані у відзиві на позов ГУПФУ в Чернігівській області не вказує про невідповідність даних, зазначених у трудовій книжці та вказаних вище довідках, або помилок у їх оформленні. Відмова в зарахуванні зазначеного періоду роботи у пільговому обчисленні обумовлена тим, що позивачем не надано документів, які б підтверджували його роботу водієм на міському пасажирському транспорті (зокрема автобусі) та транспорт, на якому він працював, не відноситься до маршрутних мікроавтобусів-таксі.

Однак, такі доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаними вище довідками підтверджується, що позивач у період з 11.02.2016 по 06.11.2020 працював повний робочий день на посаді водія міського пасажирського транспорту, зокрема автобусі. Крім того, відповідно до довідки Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області від 05.11.2020 №01-14/1464 (а.с. 27) на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 24.10.2014 №251, перевезення пасажирів на автобусних маршрутах міста Ніжина здійснюється в звичайному режимі. Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів у звичайному режимі руху – це перевезення пасажирів автобусами на маршрутах загального користування з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху (а.с. 27).

За наведених обставин, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується загальний страховий стаж ОСОБА_1 30 років 9 місяців 22 дні (28 років 9 місяців 12 днів зарахованого загального страхового стажу та 2 роки 10 днів – служба в армії) та спеціальний стаж – 4 роки 9 місяців 6 днів (робота водієм у СПД ОСОБА_3 ).

Таким чином, враховуючи наведені обставини справи та надані докази, суд зазначає, що станом на день вирішення спору по суті у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж для отримання права на призначення пенсії за віком відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому відповідна відмова ГУПФУ в Чернігівській області є обґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 20.02.2016 у справі №804/14800/14.

Враховуючи наведене, з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати період проходження позивачем строкової військової служби до загального страхового стажу, а період роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобуса) з 11.02.2016 по 06.11.2020 – до спеціального стажу.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у зарахуванні до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоду проходження строкової військової служби з 02.11.1983 по 12.11.1985.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 02.11.1983 по 12.11.1985.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобуса) з 11.02.2016 по 06.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобуса) з 11.02.2016 по 06.11.2020.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.12.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна