Рішення № 93592310, 17.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/4625/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій, протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі 0 ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства; визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 14619-СГ від 12.06.2020 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою” та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, вх. № М-11477/0/25-20 від 13.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області з усіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення. При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність має бути мотивована та відповідати положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді від 20.10.2020 відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня тримання ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

Вказана ухвала суду від 20.10.2020 направлена відповідачу 22.10.2020 на електронну пошту.

Відповідач правом для подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити у повному обсязі, з урахуванням таких обставин.

Судом встановлено, що 08.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства. До заяви позивачем долучено: копію паспорта; копію ідентифікаційного номера та графічні матеріали (а.с.11-15).

В зв`язку з неотриманням відповіді на вказану вище заяву позивач повторно, а саме 25.06.2020 звернулася до відповідача щодо вирішення вказаного питання.

Як слідує з матеріалів справи наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.06.2020 №14619-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні вказаного дозволу, оскільки графічний матеріал, доданий до клопотання не містить відображення усіх елементів картографічної основи (а.с.10), про що позивача повідомлено листом від 06.07.2020 № 984/6-20 (а.с.9).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

При цьому, пунктом “а” частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом “в” частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 З Земельного кодексу К України).

У той же час, пунктом 1 доручення Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 №37732/0/1-14, з метою забезпечення децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями та підвищення ефективності територіального планування та якості управлінських рішень органів місцевого самоврядування передбачено з 15.10.2014 направлення Головними управліннями Держземагентства в областях та місті Києві на розгляд місцевих рад звернень юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Зазначене рішення прийнято на виконання Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р, якою серед завдань реформи визначено, зокрема, досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

При цьому, перевірка таких звернень органами місцевого самоврядування відбувається виключно у межах приписів частини сьомої статті 118 ЗК України, без надання додаткової документації.

Таким чином, з вищевказаних правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Тобто, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 №44-у/2015 “Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України” (справа №2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Позивачем, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Проте відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні такого дозволу, передбачених нормами Земельного кодексу України.

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, як підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зазначено, що графічний матеріал, доданий до клопотання не містить відображення усіх елементів картографічної основи (а.с.10).

Однак, суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Тобто, єдині підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності визначено Земельним кодексом України, а саме частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ГУ Держгеокадастру в Полтавській області неправомірно, в порушенням вимог статей 118 та 122 Земельного кодексу України відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що знаходиться на території Каплинцівської сільської ради.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства та визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 14619-СГ від 12.06.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, вх. № М-11477/0/25-20 від 13.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області з усіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства України, суд зазначає таке.

Так, у відповідності до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 11 Земельного кодексу України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

За таких обставин, керуючись частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача, вх. № М-11477/0/25-20 від 13.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області з усіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства України.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій, протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Визнання протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 14619-СГ від 12.06.2020 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , вх. № М-11477/0/25-20 від 13.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області з усіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930).

Повний текст рішення суду складено 17.12.2020.

Суддя О.М. Тихоненко