Рішення № 93591880, 17.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 р. № 520/15923/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, ЄДРПОУ: 03196541 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації ЄДРПОУ: 03196541 встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видати посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3552-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 17.11.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що його рішення є правомірним, тому що в нього немає підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.09.2019 року.

Зі змісту довідки МСЕК серія ХАР-06 №043634 вбачається, що позивачу із 26.12.2007 встановлена друга група інвалідності, захворювання пов`язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно із експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 06.08.1992 №5532 захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

26 травня 2020 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 03.06.2020 №04-29/3460 Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації відмовило позивачу у наданні статусу інваліда війни, посилаючись на те, що в наданих документах немає відомостей про залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до положень пункту дев`ятого частини другої статті 7 Закону №3551-XII до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 10 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Таким чином, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302).

Згідно із пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".

Абзацом 2 пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно із пунктом 10 Положення №302 "посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976, наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 19.05.1986 №52), Цивільна оборона організовувалася за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувалися в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, які мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Слід врахувати, що позивач став інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними доказами у справі, зокрема, довідкою МСЕК серії ХАР-06 №043634, експертним висновком від 06.08.1992 №5532.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у періоди з 03.09.1986 по 04.10.1986 - знаходився в 30 кілометровій зоні з підвищеним іонізуючим випромінюванням в складі зведеного загону Чорнобильського ТПО на посаді водія, населені пункти с. Копачи, м. Чорнобиль, м. Прип`ять, по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення про відрядження форми №288 та копії довідки Харківського спеціалізованого автотранспортного підприємства 2002 №26-18/ІІ від 29.01.1992.

Таким чином, суд вважає, що позивачем до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації подані всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

З огляду на зазначене відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у видачі посвідчення інваліда війни відповідно до пункту дев`ятого частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видати позивачу посвідчення інваліда війни, суд зазначає наступне.

Зі змісту частин другої, четвертої статті 245 КАС України слідує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У такому випадку суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що позивачем надано як відповідачу, так і суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом дев`ятим частини другої статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на зазначене, відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (просп. Гагаріна, буд. 157 "а", м. Харків, 61124, ЄДРПОУ 03196541) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03196541) встановити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видати посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3552-ХІІ.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов