Рішення № 93591820, 16.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 грудня 2020 року № 520/15718/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові, третя особа: ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Гур`янова Наталія Володимирівна, про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Київського відділу ДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левенцевим Іллею Олександровичем від 23.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у сумі 10000,00 гри. по виконавчому провадженні ВП№63279785, відкритому за виконавчим листом № 640/12663/17, виданим 28.09.2020 р. на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі № 640/12663/17.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП№63279785 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує. При цьому, представником відповідача вказано, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП№63279785 винесена правомірно.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у поданому до суду відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 в судове засідання не прибув. Матеріали справи містять заяву за підписом ОСОБА_3 , в якій остання просила розгляд справи здійснити без її участі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Третьою особою ОСОБА_2 12.10.2020 року було подано до відповідача заяву про прийняття виконавчого документа, в якій останній просив відповідача прийняти до виконання виконавчий лист по справі №640/12663/17, виданий 28.09.2020 року про вселення за адресою: АДРЕСА_1 .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що державним виконавцем Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левенцевим Іллею Олександровичем 15.10.2020 року за результатами розгляду заяви третьої особи було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63279785, відкритому за виконавчим листом №640/12663/17, виданим 28.09.2020 на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі №640/12663/17.

Позивачем у позовній заяві вказано, що 26.10.2020 нею було отримано постанову державного виконавця Київського відділу ДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левенцевим Іллею Олександровичем від 15.10.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63279785, відкритому за виконавчим листом № 640/12663/17, виданим 28.09.2020 на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі №640/12663/17.

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження №63279785 вбачається, що остання містить у своєму змісті зазначення про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.

Зазначену постанову засобами поштового зв`язку було направлено на адресу позивача.

Також, 23.10.2020 державним виконавцем Київського відділу ДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левенцевим Іллею Олександровичем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 10000,00 грн. у виконавчому провадженні №63279785.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 22.10.2020 року до канцелярії Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява законного представника стягувача – матері ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження АСВП №63279785 у зв`язку з виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

23.10.2020 року державним виконавцем Київського відділу ДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левенцевим Іллею Олександровичем, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

У позовній заяві позивачем вказано, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі № 640/12663/17, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, державним виконавцем примусово не виконувалось, жодних актів чи вимог не складалось та не надсилалось на адресу боржника, оскільки стягувач ОСОБА_2 , особа, яка діє в його інтересах ОСОБА_3 , 18.10.2020 прибула до квартири АДРЕСА_2 , де їй були надані ключі від даної квартири та вона вселилася безперешкодно та без втручання будь-яких служб чи органів, тим самим рішення суду виконано.

Крім того, позивачем зазначено, що після набрання чинності рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі № 640/12663/17, після оскарження його в апеляційному порядку 04.08.2020 року, стягувач ОСОБА_2 , особа, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , жодного разу не виявив бажання вселитися в квартиру, натомість, чинним законодавством не передбачено порядку примусового вселення в житлове приміщення громадян поза їх наміром і бажанням, а тому, як вказано позивачем, вона добровільно виконала рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Водночас, позивачем вказано, що у Київському районному суді м. Харкова на розгляді перебувала цивільна справа про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відповідачами були стягувачі, але 27.08.2020 позивачем було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, тобто спори щодо користування майном та вселення були припинені у серпні 2020 року, стягувачі про це знали та в будь-який час мали можливість вселитись, поважних причин своєї відсутності у квартирі стягувачі не надають. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що вона фактично виконала рішення суду, не перешкоджаючи стягувачам вселитися до квартири.

В той же час, позивачем наголошено, що на момент вселення стягувача до квартири вона не знала та не могла знати про існування виконавчого провадження, адже отримала постанову про відкриття виконавчого провадження лише 26.10.2020, а відтак, була позбавлена можливості письмово чи іншим способом, повідомити органи виконавчої служби про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, а також вказано, що ще до відкриття виконавчого провадження стягувачем було отримано згоду на вселення у телефонному режимі та була узгоджена дата її вселення. При цьому, позивачем вказано, що зазначені дії було вчинено без участі виконавчої служби, про звернення до якої на момент дзвінка стягувача позивач не знала, поки не отримала постанови відповідача.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у відповідних постановах, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державною складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника виконати рішення самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відтак, відповідно до приписів діючого законодавства стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується із початком примусового виконання, яке розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно положень п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Суд також зазначає, що положеннями ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено ряд випадків, за наявності яких виконавчий збір не стягується.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, яке розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Під час розгляду справи встановлено, що державним виконавцем Київського відділу ДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левенцевим Іллею Олександровичем 15.10.2020 року було відкрито виконавче провадження №63279785 з виконання виконавчого листа №640/12663/17, виданого на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року №640/12663/17.

З наявної в матеріалах справи копії виконавчого провадження №63279785 судом встановлено, що державним виконавцем було винесено стосовно позивача постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у сумі 10000,00 грн.

Відтак, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем з огляду на наявність підстав, передбачених статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" та п.8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, після відкриття виконавчого провадження, з яким закон пов`язує початок примусового виконання, було винесено оскаржувану у даній справі позивачем постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, що свідчить про правомірність дій відповідача.

При цьому, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню доводи позивача, викладені у позовній заяві, стосовно того, що вона постанову про відкриття виконавчого провадження № 63279785 від 15.10.2020 року отримала 26.10.2020 року, а рішення Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/12663/17 виконала добровільно 18.10.2020, тобто до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки зі змісту норм діючого законодавства вбачається, що обставини виконання судового рішення не мають значення під час вирішення питання про правомірність винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки така має бути винесена державним виконавцем після початку примусового виконання виконавчого документа.

Стосовно доводів позивача щодо фактичного виконання нею рішення суду та не перешкоджання стягувачам вселитись до квартири, а також надання стягувачам згоди на вселення в телефонному режимі та із одночасним угодженням дати їх вселення суд зазначає, що такі не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими, оскільки на підтвердження таких доводів позивачем не було надано до суду жодних доказів.

Крім того, суд зазначає, що наявна в матеріалах справи копія заяви третьої особи щодо примусового виконання виконавчого листа, подана до відповідача, повністю спростовує доводи позивача стосовно узгодження дати передачі ключів та вселення.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що виконавчий збір справляється лише у разі примусового виконання судового рішення, а у в випадку добровільного виконання рішення суду не підлягає стягненню, оскільки відкриття провадження з примусового виконання рішення (будь-яка дія або сукупність дій) вже свідчить про те, що таке рішення не виконувалося добровільно.

Зазначена позиція суду відповідає висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2020 року по справі №480/3452/19.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду справи до суду не надано доказів та судом самостійно в рамках реалізації принципу офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено обставин, передбачених положеннями ч.ч. 5 та 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" стосовно наявності у даних правовідносинах випадків коли виконавчий збір не стягується.

При цьому, суд наголошує, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено необхідності встановлення взаємозв`язку між обставинами добровільного виконання рішення суду та звільненням від сплати виконавчого збору.

В той же час, посилання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18 не можуть вважатися судом обґрунтованими, оскільки обставини справи, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, та даної справи не є тотожними. Так, у справі № 2540/3203/18 спір стосувався стягнення виконавчого збору при примусовому виконанні рішення суду про стягнення коштів, постанову про стягнення виконавчого збору було скасовано у зв`язку з відсутністю підстав у державного виконавця для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений спірною постановою відповідно до ч.2 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”. Натомість, у даній справі спірні правовідносини регулюються іншими приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що під час розгляду справи підтверджено правомірність винесення відповідачем постанови від 23.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у сумі 10000,00 грн. по виконавчому провадженні ВП№63279785, відкритому за виконавчим листом № 640/12663/17, виданим 28.09.2020 р. на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі № 640/12663/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові (вул. Студентська, буд. 5/6, м. Харків, 61024), третя особа: ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення в порядку письмового провадження виготовлено 17 грудня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.