Рішення № 93591504, 17.12.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року Справа № 480/7019/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7019/20 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС у Сумській області про скасування арешту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач, Зарічний ВДВС у м. Суми) в якому просить скасувати арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження № 21813933 від 10.08.2017) накладеного на підставі постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області № 50279776 від 10.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при необхідності перереєстарації нежитлового приміщення, що належить позивачу на праві власності, згідно свідоцтва про право власності від 18.09.2020 позивачу стало відомо, що постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області № 50279776 від 10.08.2017 на вказане майно накладено арешт. З метою зняття арешту з майна, позивач звернувся до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з відповідною заявою. Проте позивачу відмовлено у знятті арешту з його майна, оскільки повернення стягувачу виконавчого листа № 1-117/12 від 17.05.2012, виданого Зарічним районним судом м. Суми, про конфіскацію особистого майна ОСОБА_1 за виключенням житла, не є підставою для зняття арешту з майна.

Позивач вказує, що в період по 18.09.2020, будь-якого майна він не мав і станом на 05.10.2020 відносно позивача відсутні відкриті виконавчі провадження. Оскільки призначене покарання вироком Зарічного районного суду м. Суми від 15.05.2012 по справі № 1- 117/12 він відбув, державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області 02.02.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа у зв`язку з відсутністю у боржника майна, а стягувач не скористався правом на повторне пред`явлення виконавчого документа, тому відсутня необхідність в арешті майна позивача, яке в свою чергу набуте після ухвалення вироку суду.

Ухвалою суду від 21.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також цією ухвалою залучено Головне управління ДПС у Сумській області до розгляду справи у якості третьої особи.

30.10.2020 до суду від Зарічного ВДВС у м. Суми надійшли пояснення з копіями матеріалів виконавчого провадження № 50279776. В поясненнях відповідач зазначає, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження провадження № 50279776 з виконання виконавчого листа № 1-117 від 17.05.2012, виданого Зарічним районним судом м. Суми про конфіскацію особистого майна ОСОБА_1 за виключенням житла. 11.01.2016 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та 10.08.2017 винесена постанова про арешт майна боржника. В результаті примусового виконання встановлено, що у боржника не виявлено майно, на яке можливо згідно Закону України "Про виконавче провадження" звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № 50279776 від 02.02.2018. У зв`язку з тим, що виконавче провадження завершено з підстав, що не передбачають зняття арешту з майна боржника у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника № 50279776 від 10.08.2017. Повторно виконавчий документ на примусове виконання не надходив. Станом на 28.10.2020 відкриті виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 у відділі зареєстрованими не значаться.

Позивач, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог ст. 229 КАС України звукозапис судового засідання не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що у провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебували матеріали кримінальної справи № 1-117/12 відносно ОСОБА_1 . Справа була розглянута 26.03.2012 з винесенням вироку, який набрав законної сили 15.05.2012 та який було звернуто до виконання 16.05.2012 (а.с. 90).

Розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили в частині відбування покарання у вигляді 3 років обмеження волі було направлено 16.05.2012 до Сумської виправної колонії № 116 (а.с. 96). Згідно повідомлення від 21.05.2012 від Конотопського ВЦ №130 в Сумській області, засуджений ОСОБА_1 прибув до Конотопського ВЦ № 130 в Сумській області для відбування покарання до 3 років обмеження волі (а.с. 101).

Виконавчий лист № 1-117/12 про конфіскацію майна, крім житла направлений 17.05.2012 до ДПІ м. Суми (а.с. 99).

27.06.2012 державним виконавцем Відділу ДВС Сумського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33236273 про конфіскацію всього майна, крім житла, що належить ОСОБА_1 (зворотній бік а.с. 91).

12.10.2015 Зарічним районним судом м. Суми на адресу ВДВС СМУЮ направлено нагадування щодо виконавчого листа №1-117/12 в частині конфіскації всього належного майна ОСОБА_1 , крім житла. У вказаному нагадуванні зазначено, що відомості про виконання конфіскації в матеріалах кримінальної справи відсутні (а.с. 105).

Листом ВДВС СМУЮ повідомлено, що у відділі перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №1-117/12, виданого 17.05.2012 про конфіскацію майна, крім житла. Згідно акту державного виконавця, за місцем проживання майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено. Згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Виконавчий документ повернуто стягувану в особі ДПІ м. Суми. Виконавче провадження закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та передано на зберігання до архіву (а.с. 106).

На підставі поданого 11.01.2016 виконавчого листа № 1-117/12, виданого 17.05.2012 Зарічним районним судом м. Суми про конфіскацію особистого майна ОСОБА_1 за виключенням житла 11.01.2016 державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 50279776, стягувачем в якому є ДПС в м. Сумах (а.с. 10, 32).

10.08.2017 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 50279776 винесена постанова про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 (а.с. 38).

02.02.2018 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 50279776 винесена постанова про арешт коштів боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника (а.с. 35).

02.02.2018 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 50279776 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яка обґрунтована тим, що у боржника не виявлено майно, на яке можливо згідно Закону України "Про виконавче провадження" звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.48).

18.09.2020 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1080, в якому вказано, що відповідно до ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області 26.07.2017 ОСОБА_2 , посвідчує, що ОСОБА_1 , належить на праві власності майно, що складається з: нежитлового приміщення (офіс) під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 107,5 кв.м., яке придбане ОСОБА_1 за 200002 грн (а.с. 8).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2020 арешт на майно накладено на підставі постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №50279776 від 10.08.2017 (а.с. 108-110).

Таким чином, з 18.09.2020 даний арешт розповсюджується на належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення в АДРЕСА_3 .

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач, звернувся до Зарічного ВДВС у м. Суми з заявою про зняття арешту з належного йому майна, який накладений постановою державного виконавця Зарічного ВДВС у м. Суми 10.08.2017 у виконавчому провадженні №50279776.

За результатом розгляду заяви позивача від 28.09.2020, Зарічний ВДВС у м. Суми листом №105514 від 05.10.2020 повідомив, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №50279776 з примусового виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми від 17.05.2012 №1-117/12 про конфіскацію майна ОСОБА_1 , постановою державного виконавця від 02.02.2018 у ВП № 50279776 виконавчий документ було повернуто стягувачу. Станом на 05.10.2020 відкриті виконавчі провадження де позивач є боржником у Відділі не значаться (а. с. 16-17).

Також, у вказаному листі рекомендовано звернутися до суду за вирішенням питання про зняття арешту з майна.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, вважаючи її такою, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на те, що згідно відповіді Зарічного ВДВС у м. Суми №105514 від 05.10.2020 на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №50279776 з примусового виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми від 17.05.2012 №1-117/12 про конфіскацію майна ОСОБА_1 , в межах якого постановою №50279776 було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , відтак позивач як учасник виконавчого провадження на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 22.10.2019 у справі № 520/9710/19.

Відповідно до ст.48 Кримінально-виконавчого кодексу (станом на час відкриття виконавчого провадження) суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII, станом на час винесення постанови про накладення арешту на майно).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

На підставі ч. 4, 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

У той же час арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд зазначає, що повернення виконавчого документу з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів існування на момент звернення з даним позовом до суду незавершених виконавчих проваджень, у межах яких позивач виступає боржником та на майно якого накладено арешт, в тому числі і за виконавчим листом №1-117/12, виданим Зарічним районним судом м. Суми 17.05.2012.

Варто зазначити, що виконавчий лист було видано Зарічним районним судом м. Суми 17.05.2012. Правовідносини щодо виконання рішень судів на той час регулювались Законом України "Про виконаче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV.

Проте станом на час винесення постанови про повернення виконавчого листа від 02.02.2018 у виконавчому провадженні № 50279776, діяв Закон № 1404-VIII, відповідно до вимог п.6, 7 Розд. ХІІІ якого, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження; виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом; після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Водночас, як ч. 5 ст.47 Закону №606-ХІV, так і ч. 5 ст. 37 Закону 1404-VIII визначають, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених законом.

Суд зазначає, що статтею 22 Закону №606-ХІV (станом на час видачі виконавчого листа) було встановлено, що посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та останови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох місяців, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Отже, станом на час видачі Зарічним районним судом м. Суми виконавчого листа № 1-117/12 від 17.05.2012 строк його пред`явлення до виконання становив один рік.

Згідно з ч. 5 с. 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відтак, строк повторного пред`явлення виконавчого документа - виконавчого листа №1-117/12, виданого Зарічним районним судом м. Суми 17.05.2012, сплинув 03.02.2019, оскільки постановою державного виконавця від 02.02.2018 виконавчий документ повернуто стягувачу, а строк його пред`явлення до виконання складав один рік.

Крім того, суд зазначає, що виконавчий лист, повернутий стягувачу, відсутній як в матеріалах кримінального провадження, так і в матеріалах виконавчого провадження (а.с. 112-130, судом також досліджувались оригінали матеріалів) і у стягувача – ГУ ДПС у Сумській області (а.с. 90, 131), а строки повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинули 03.02.2019.

Також суд бере до уваги, що відповідно до довідки серії ІІ А № 2168972, виданої Департаментом інформатизації МВС України, за обліками МВС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 19.09.2020 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.83).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на даний час відпала необхідність обтяження майна боржника, в рамках вказаного виконавчого провадження і накладений арешт порушує право позивача на вільне володіння та користування своїм майном, жодних підстав для продовження дії арешту майна позивача немає, що є достатньою підставою для зняття арешту, який накладений постановою державного виконавця від 10.08.2017 у виконавчому провадженні № 50279776.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Аналіз наведеного в сукупності дає підстави для висновку, що арешт накладений на майно позивача за відсутності виконавчого провадження позбавляє можливості розпоряджатися своєю власністю, яка набута ним не лише після спливу строків для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, але і за умови відсутності підтвердження наявності незнятої чи непогашеної судимості у позивача, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, приймаючи до уваги викладене вище, зважаючи на відсутність в органів Зарічного відділу ДВС у м. Суми, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_3 , враховуючи, відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно ОСОБА_3 , а саме нежитлове приміщення, придбане в 2020 році через значний проміжок часу після ухвалення вироку суду, при визнанні відповідачем факту відсутності виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 , та з огляду на статтю 1 Першого протоколу Конвенції, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов`язати відповідача зняти арешт з майна боржника ОСОБА_3 , накладений постановою про арешт майна боржника № 50279776 від 10.08.2017, відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 21813933 від 10.08.2017.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Гамалія, 31/А, м. Суми, 40021 код ЄДРПОУ 40211137), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) про скасування арешту – задовольнити.

Зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Гамалія, 31/А, м. Суми, 40021 код ЄДРПОУ 40211137) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Лютого М. В. про арешт майна боржника від 10.08.2017 №50279776, відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 21813933 від 10.08.2017.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска