Рішення № 93591395, 17.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/6686/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про:

- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 13 жовтня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;

- зобов`язати Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради розглянути запит від 13 жовтня 2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Підставою звернення позивача із вказаним позовом є ненадання відповідачем відповіді на запит від 13.10.2020 про надання публічної інформації.

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що запит позивача, який надійшов 16.10.2020, був розглянутий та надана відповідь від 21.10.2020. Оскільки Законом України "Про доступ до публічної інформації" не передбачено вимог щодо форми направлення відповіді на запит, то відповідь позивачу було направлено простим листом через засоби поштового зв`язку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

13.10.2020 позивачем складено та направлено на адресу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради запит на отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати інформацію про наявність на території м. Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Також, позивач просив відповідь надіслати за адресою: 18008, пров. Дмитра Гуні, 4.

Вказаний запит отримано відповідачем 16.10.2020, що не заперечується сторонами та підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошти, який наявний в матеріалах справи.

У зв`язку із неотриманням відповіді на запит на отримання публічної інформації, та вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За приписами ст.5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з вищенаведеного, публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

За приписами ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію врегульована ст.22 Закону №2939-VI, відповідно до якої, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Закону №2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі (ч. 5 ст. 22 Закону №2939-VI).

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Як підтверджується матеріалами справи, 13.10.2020 року позивач звернувся до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про наявність на території м.Кременчук вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до копії скриншоту трекінгу відправлень Укрпошти вказаний запит відповідачем отримано 16.10.2020.

У свою чергу, із матеріалів відзиву на позов слідує, що позивачу відповідь - лист на запит на отримання публічної інформації за №01-18/266 надано 21.10.2020, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено, що вільні земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) не сформовані та в комунальній власності не обліковуються.

Також повідомлено, що рішенням Кременчуцької міської ради від 23 грудня 2014 року «Щодо забезпечення реалізації прав на землю в м. Кременчуці учасниками бойових дій, в тому числі учасниками антитерористичної операції» введено мораторій на прийняття рішень в межах Кременчуцької міської ради щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та щодо передачі їх у власність та користування, до забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, в тому числі учасників антитерористичної операції. Дотепер зазначене рішення є чинним.

Згідно з рішенням Кременчуцької міської ради від 30 березня 2018 року «Про затвердження Положення про порядок забезпечення учасників бойових дій, інвалідів війни, а також членів сімей загиблих учасників бойових дій, в тому числі учасників антитерористичної операції, земельними ділянками із земель комунальної власності міста Кременчука в новій редакції» розгляд заяв щодо надання графічного матеріалу розглядаються в порядку жеребкування. У жеребкуванні беруть участь громадяни, що зареєстровані та проживають у м. Кременчуці.

У виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради Полтавської області обліковується 1150 звернень від учасників антитерористичної операції, учасників бойових дій, інвалідів війни та членів сімей загиблих (померлих) учасників бойових дій, які зацікавлені в отриманні земельних ділянок у власність на пільгових умовах згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

Наразі, рішеннями робочої групи з питання визначення порядку забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, в тому числі учасників антитерористичної операції, рішеннями Кременчуцької міської ради зарезервовано 23 земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), 12 - для ведення садівництва, 1 - для будівництва індивідуального гаража для учасників бойових дій, інвалідів війни та членів сімей загиблих (померлих) учасників бойових дій.

Крім того, у додатку до вказаного листа-відповіді за №01-18/266 від 21.10.2020 відповідачем зазначено вищевказані зарезервовані земельні ділянки, їх площу, місце розташування та цільове призначення.

Разом з тим, суд зауважує, що складання відповіді на запит не може вважатися наданням відповіді на запит в розумінні статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Розпорядник інформації отримавши запит на інформацію зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів не лише скласти на нього відповідь, але і направити таку відповідь запитувачу інформації.

На підтвердження факту надіслання позивачу листа-відповіді №01-18/266 від 21.10.2020, відповідач надав витяг з журналу реєстрації поштових відправлень, з якого вбачається, що даний лист відправлено запитувачу інформації простою поштовою кореспонденцією 21.10.2020 року

Інших доказів на підтвердження відправлення відповіді позивачу відповідачем до суду надано не було.

Суд зазначає, що стаття 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» лише встановлює обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит у встановлені строки, в ній не визначено яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь у разі її надіслання засобами поштового зв`язку (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).

Однак, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише надіслання відповіді, а й її вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин.

Суд вважає, що реєстрація листа в журналі реєстрації поштових відправлень установи не є доказом направлення такого листа і, тим більше, його доставлення адресату.

Будь-яких доказів саме надіслання та/чи вручення цього листа (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) відповідач суду не надав, відповідно, не довів виконання свого обов`язку надання відповіді на запит на інформацію.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не надано відповіді на запит позивача від 13.10.2020 та у відповідача відсутні докази надіслання позивачу відповіді на запит, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає, що перша та друга позовна вимога частково дублюють одна одну, у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача від 13.10.2020, у порядку та строки визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Також, у зв`язку із визнанням бездіяльності протиправною суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути відповідний запит.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У даному випадку, позивач зазначає, що ним здійснено витрати, що пов`язані з розглядом справи, а саме: з витребуванням доказів у розмірі 17,00 грн.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію фіскального чеку від 13.10.2020 року про відправлення рекомендованого листа з повідомленням на адресу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Суд зазначає, що вказаний фіскальний чек є доказом направлення позивачем на адресу відповідача запиту на отримання публічної інформації (ненадання відповіді на який є предметом спору) і не може слугувати доказом витребування додаткових доказів у справі, а тому у задоволені вказаних вимог слід відмовити.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався у даній справі, а отже, враховуючи приписи ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 13.10.2020, у порядку та строки визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради розглянути запит ОСОБА_1 від 13.10.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва