Рішення № 93591280, 09.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4976/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника відповідача - Мисюри О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00004940505 від 27 липня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 20364,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та відсутності правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, оскільки фактично порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у господарській діяльності позивача не мали місця. При цьому надання до перевірки первинних документів, що свідчать про ведення позивачем обліку товарних запасів у встановленому чинним законодавством порядку, позивач пояснив, що бухгалтерський облік ФОП ОСОБА_1 ведеться не за місцем знаходження кафе.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

16 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган зазначає, що під час фактичної перевірки ним встановлено низку порушень позивачем вимог податкового законодавства /а.с. 45/.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. При цьому від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване участю представника в іншому судовому процесі /а.с.70/.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд виходить з того, що представником позивача не надано доказів, які підтверджують його участь в іншому судовому засіданні. Крім того, представником позивача не обґрунтовано необхідності відкладення розгляду справи, не повідомлено про наявність доказів, які мають значення для розгляду справи по суті та які можуть бути надані ним безпосередньо в судовому засіданні та не можуть бути надані суду засобами поштового зв`язку, а також не надано відомостей, які б свідчили про існування перешкод для розгляду справи за його відсутності.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, суд визнав за доцільне здійснювати розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з мотивів, наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, який здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування /а.с. 71/.

Згідно з наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 08 липня 2020 року № 960 на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та направлень від 08 липня 2020 року № 989 та № 988 контролюючим органом проведено фактичну перевірку кафе ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено акт перевірки № 0166/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 10 липня 2020 року, в якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення вимог пунктів 1, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265), а саме:

не забезпечено проведення розрахункової операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО) на повну суму покупки, а саме при продажу 1 пляшка 0,5 пива "Чернігівське світле", чек на РРО не набирався та не видавався. Сума непроведення становить 20,00 грн.;

не забезпечено ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку, згідно додатку "Відомість" залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ); встановлено надлишок ТМЦ на загальну суму 10182,00 грн.;

не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті Х-звіті РРО; сума невідповідності за виключенням покупки становить 2356,50 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00004940505 від 27 липня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 20365,00 грн. (20364,00 грн. - за порушення, передбачене пунктом 12 статті 3 Закону № 265, та 1,00 грн. - за порушення, передбачене пунктом 1 статті 3 Закон № 265) /а.с. 6, 10/.

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За правилами пункту 1 статті 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки уповноваженою позивачем на проведення розрахункових операцій особою не забезпечено проведення розрахункової операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО) на повну суму покупки, а саме при продажу 1 пляшка 0,5 пива "Чернігівське світле", чек на РРО не набирався та не видавався. Сума непроведення становить 20,00 грн.

Вищевказане порушення зумовило застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону № 265 (в редакції, що діяла станом на дату допущення порушення) в розмірі 1,00 грн.

Проти допущення вищевказаного порушення позивач не заперечував.

Крім того, контролюючим органом встановлено факт незабезпечення позивачем ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку, згідно додатку "Відомість" залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ); встановлено надлишок ТМЦ на загальну суму 10182,00 грн.

За вищевказане порушення до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі, передбаченому статтею 20 Закону № 265, - у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 20364,00 грн.

Заперечуючи факт допущення порушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону № 265, позивач пояснив, що облік товарних запасів ведеться ним належним чином та з дотриманням вимог чинного законодавства, однак місце ведення бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 , а відтак і зберігання документів, що підтверджують облік товарних запасів, не збігається з місцем ведення господарської діяльності (кафе). Вищевказані обставини унеможливили надання до перевірки відповідних документів.

Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

За правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, позивач зобов`язаний був надати контролюючому органу під час проведення перевірки всі необхідні документи.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час проведення перевірки позивачем не надавались документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити щодо можливості подання вищезазначених документів контролюючому органу суб`єктом господарювання до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у разі відсутності документів під час проведення перевірки, виходячи з наступного.

За правилами пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судом встановлено та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, що платник податків не скористався передбаченим пунктами 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України правом на подання документів на підтвердження ведення обліку та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) до закінчення перевірки, а також не подавав документів ані документів, ані заперечень протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту перевірки.

Вищевикладені обставини дають підстави вважати, що зазначені документи були відсутні у платника податків, а також підтверджують висновки контролюючого органа, сформульовані під час проведення фактичної перевірки.

За викладених обставин, надані суду на підтвердження факту ведення ним обліку товарних запасів документи не визнаються належними та допустимими доказами у розумінні глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, а позивачем не надано доказів на спростування наявності підстав для його прийняття.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 грудня 2020 року.

Суддя А.О. Чеснокова