Ухвала суду № 93591108, 16.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12020/20

УХВАЛА

16 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконною, протиправною, необґрунтованою, такою що не підлягає виконанню, не діючою та скасування вимоги, визнання відсутності боргів, стягнення коштів, зобов`язати вчинити певні дії, визнання протиправними дії та бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконною, протиправною, необґрунтованою, такою що не підлягає виконанню, не діючою та скасування вимоги, визнання відсутності боргів, стягнення коштів, зобов`язати вчинити певні дії, визнання протиправними дії та бездіяльність.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху та позивачу наданий семиденний строк для усунення недоліків, шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160, 161 КАС України, а саме шляхом надання копії позовної заяви з доданими до неї копіями документів, відповідно до кількості учасників справи; зазначення письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання належним чином завірених копій всіх письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з урахуванням зауважень, викладених в даній ухвалі суду; зазначення та викладу обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; визначення змісту позовних вимог відповідно до ст. 5, 245 КАС України; сплати судового збору та надання доказів на підтвердження сплати або надання доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору; а також шляхом надання належним чином оформленої позовної заяви разом з належним чином завіреними копіями документів, що надаються до суду після усунення недоліків та надання копій позовної заяви після усунення недоліків разом з належним чином завіреними копіями документів, що надаються до суду відповідно до кількості учасників справи.

Копія ухвали суду від 16 листопада 2020 року отримана позивачем 24 листопада 2020 року, про що свідчить підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На виконання ухвали суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого додано, зокрема, уточнена позовна заява, заява про звільнення від сплати судового збору, заява про розгляд позовної заяви поданої російською мовою.

При цьому, клопотання про усунення недоліків позовної заяви та додані до нього заяви викладені російською мовою, що не відповідає вимогам ст. 15 КАС України, ч. 1 ст. 10 Конституції України та ст. 14 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

Суд не приймає до уваги посилання позивача в заяві про розгляд позовної заяви поданої російською мовою на те, що вона народилася та виросла на ОСОБА_2 , не володіє українською мовою та не вивчала її.

Згідно ч. 1 ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99 українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч.5 ст.10 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 1, ст. 7 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Отже, відповідно до вказаних вимог закону, позовна заява має бути викладена державною (українською) мовою.

Суддя не приймає до уваги посилання позивача у заяві про розгляд справи за позовом, викладеним російською мовою, на ст. 15 КАС України, оскільки жодного доказу на підтвердження факту того, що українська мова не є рідною мовою або мовою, якою вона не володіє, суду не надано.

В той же час, позивач, ОСОБА_1 народилася і виросла на Одещині, тобто на території України та є громадянкою України.

Така позиція суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06.07.16 року у справі № 21-1092а16), висновку, Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.02.18 року у справі № 826/24325/15 (К/9901/8018/18) та ухвалах від 18.01.18 року у справі № 577/4156/17 (К9901/2272/18), від 21.02.18 року у справі № 826/1833/16 (К/9901/20397/18).

Також, на виконання ухвали суду від 16.11.2020 року позивачем надано заяву про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України “Про судовий збір”. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відтак, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Разом з тим, наведені позивачем обставини не є доказом підтвердження неможливості сплати судового збору, оскільки не свідчить про відсутність доходів за попередній календарний рік. Позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за попередній календарний рік.

Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до суду.

Між тим, суд звертає увагу позивача на той факт, що Законом України “Про судовий збір” визначено право особи звернутись до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового на певний час.

З боку позивача таких заяв не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 16 листопада 2020 року, не в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконною, протиправною, необґрунтованою, такою що не підлягає виконанню, не діючою та скасування вимоги, визнання відсутності боргів, стягнення коштів, зобов`язати вчинити певні дії, визнання протиправними дії та бездіяльність, - слід повернути позивачу.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 248 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконною, протиправною, необґрунтованою, такою що не підлягає виконанню, не діючою та скасування вимоги, визнання відсутності боргів, стягнення коштів, зобов`язати вчинити певні дії, визнання протиправними дії та бездіяльність, повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Суддя О.А. Левчук