Рішення № 93591072, 16.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7761/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедитор" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0091115104, 0091155104 від 02.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач, нараховуючи штрафні санкції на підставі податкового-повідомлення рішення, безпідставно не врахував, що останнє визнано протиправним та скасовано в судовому порядку. Також, на думку позивача, висновки податкового управління, які зроблені на підставі даних АІС «Податковий блок», є необґрунтованим та протиправним, оскільки остання не пройшла державної експертизи. Крім того, позивач ставить під сумнів повноваження посадової особи, якою підписані спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою від 19.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.09.2020 над до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Головним управлінням ДПС в Одеській області 29.04.2020 проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на вартість в лютому, березні, квітні 2020 року, за результатами якої складено акт № 2998/15-32-51-04 від 29.04.2020, та якою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість. На підставі вказаного акту ГУ ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0091115104, 0091155104 від 02.06.2020, якими застосовано штрафну санкцію за несплату узгодженої суми податкових зобов`язань протягом граничних строків, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст. 126 ПКУ.

Ухвалою суду від 07.09.2020 в задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

09.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

З огляду на матеріали справи, ГУ ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Експедитор», за результатами якої складений акт від 19.12.2019 №1931/15-32-51-04, в якому відображено порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 19.12.2019 №1931/15-32-51-04 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 0063625104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 22833,54 грн; №0063665104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 20561,77 грн.

Крім того, ГУ ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складений акт від 12.02.2020 №1179/15-32-51-04 та встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, на підставі якого контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.04.2020 №0051105104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1383,14 грн; №0051095104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 16331,70 грн.

Також ГУ ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складений акт від 05.03.2020 №1602/15-32-51-04 та встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, на підставі якого контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.04.2020 №0051085104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 7826,95 грн.

В подальшому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 по справі № 420/4964/20 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість Головного управління ДПС в Одеській області від 30.04.2020 року №0063625104 у розмірі 22833,54 грн, №0063665104 у розмірі 20561,77 грн; від 21.04.2020 року №0051105104 у розмірі 1383,14 грн, №0051095104 у розмірі 16331,70 грн; від 21.04.2020 року №0051085104 у розмірі 7826,95 грн.

Поряд із тим, судом встановлено, що 29.04.2020 ГУ ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на вартість в лютому, березні, квітні 2020 року, за результатами якої складено акт № 2998/15-32-51-04 від 29.04.2020 (а.с. 86-86).

Зі змісту вказаного акту камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ вбачається, що при перевірці використано податкові декларації з податку на додану вартість та інформацію, яка зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем у лютому, березні, квітні 2020 р.

Перевіркою встановлено, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПКУ, п. 203.2 ст. 203 ПКУ, а саме:

операція 27.04.2020 - декларація від 17.02.2020 № 9027062923 – кількість днів прострочки 57 (сума недоїмки 39636,75);

операція 27.03.2020 – декларація від 16.01.2020 № 9330783288 – кількість днів прострочки 57 (сума недоїмки 21115,75);

операція 26.03.2020 – декларація від 16.01.2020 № 9330783288 – кількість днів прострочки 56 (сума недоїмки 15000);

операція 23.03.2020 – декларація від 16.01.2020 № 9330783288 – кількість днів прострочки 53 (сума недоїмки 8596);

операція 28.02.2020 – декларація від 16.01.2020 № 9330783288 – кількість днів прострочки 29 (сума недоїмки 3797,20);

операція 28.04.2020 – декларація від 16.03.2020 № 9053993496 – кількість днів прострочки 29 (сума недоїмки 1383);

операція 27.04.2020 – декларація від 16.03.2020 № 9053993496 – кількість днів прострочки 28 (сума недоїмки 19312,2);

операція 27.03.2020 – декларація від 17.02.2020 № 9027062923 – кількість днів прострочки 26 (сума недоїмки 3295,20).

На підставі вищезазначеного акту камеральної перевірки 02.06.2020 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0091115104, яким до ТОВ «Експедитор» за затримку на 57, 57, 56, 53 календарних днів сплати грошового зобов`язання 84 348,50 грн застосовано штраф у розмірі 20% - 16 869,70 грн за платежем ПДВ (14010100); № 0091155104, яким до ТОВ «Експедитор» за затримку на 29, 29, 28, 26 календарних днів грошового зобов`язання 27 787,60 грн застосовано штраф у розмірі 10% - 2778,76 грн за платежем ПДВ (14010100), не погодившись із якими, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно зі ст.62 ПКУ податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 75 ПКУ встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Підпунктом 16.1.4 п.16.4 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За правилами п.131.2 ст.131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені

Положеннями п.126.1 ст.126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на матеріали справи (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 по справі №420/6102/19, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020) податковий борг у позивача виник у зв`язку із тим, що податковий орган нараховував штрафні санкції за неузгодженим податковим повідомленням-рішенням і всі сплачувані ТОВ «Експедитор» суми ПДВ зараховувались на погашення неіснуючого боргу, а не на поточні, самостійно задекларовані платежі.

В свою чергу, Товариством при визначенні самостійних грошових зобов`язань у деклараціях своєчасно та у повному обсязі сплачувалися такі податкові зобов`язання, що відображено представником у додаткових поясненнях.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 по справі за № 815/1744/18, як залишене без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018, у задоволенні позовної заяви ТОВ «Експедитор» до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018 відмовлено.

Однак, постановою Верховного Суду від 30.10.2018 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду, за результатами розгляду якого рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 адміністративний позов ТОВ "Експедитор" задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області за №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018. Таким чином, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції постановою Верховного Суду від 30.10.2018 свідчить про неузгодженість податкових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях ГУ ДФС в Одеській області за №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018, а прийняте у подальшому рішення суду від 25.02.2019 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018 - про відсутність обов`язку сплачувати вказані грошові зобов`язання та відповідно відсутність податкового боргу у позивача.

Так, згідно з п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відзиві на позов відповідач не спростував жодного доводу позивача щодо протиправності нарахування йому штрафних санкцій відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рівно як і не спростував тверджень позивача про своєчасну сплату ним самостійно визначених податкових зобов`язань у деклараціях. Натомість, позивачем надано до суду належні докази сплати ним за кожною декларацією самостійно визначених грошових зобов`язань, які у податковому органі зараховувались на погашення неіснуючого боргу, а не на поточні, самостійно задекларовані платежі.

Встановлений частиною 2 статті 19 Конституції Україні спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

На думку суду, суб`єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» (вул. Промислова,21,Одеса,Одеська область,65031; ЄДРПОУ 22455244) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №№ 0091115104, 0091155104 від 02.06.2020.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» судові витрати у розмірі 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк