Рішення № 93591043, 16.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10977/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого Постановою КМУ №418 від 21.07.1992 року, з 01 березня 2020 року по даний час;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії згідно підпункту В пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого Постановою КМУ №418 від 21.07.1992 року (у редакції Постанови КМУ №713 від 09.08.2005 року), з 01 березня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум та проводити виплати без обмеження її максимальним розміром.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що йому було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» №418 від 21.07.1992 року.

Перерахунок призначеної позивачеві пенсії здійснювався щороку з 1 березня, згідно вимог Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09.08.2005 року).

Проте, як вказує ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, з 01.03.2020 року, перерахунок пенсії позивачеві не проводився та відповідачем були застосовані обмеження максимального розміру пенсії позивача відповідно до ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На переконання ОСОБА_1 , обмеження розміру пенсії максимальним розміром застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Таким чином, обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розміру належної позивачу пенсії із посиланням на зміни пенсійного законодавства норми якого не поширюються на позивача, є протиправним.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№48695/20 від 17.11.2020р.) на позовну заяву (а.с.61).

Відзив обґрунтований наступним.

ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року та Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням проведених перерахунків з 01.07.2020 року становить - 17120,00 гривень.

Вимогами п.8 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» встановлено, що пенсії за вислугу років непрацюючим пенсіонерам і тим, які працюють на посадах, що не дають права на таку пенсію, виплачуються у порядку, передбаченому статтею 85 Закону №1788 від 05.11.1991 року

Статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

На переконання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розмір пенсії ОСОБА_1 не може перевищувати 17120,00 гривень.

Станом на 16 грудня 2020 року, інших заяв по суті справи та додаткових доказів від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , останній перебуває на пенсійному обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та з 10.02.1988 року отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.23).

Згідно перерахунків пенсії наявних у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , розмір пенсії позивача з 01.03.2017 року становив 12956,53 гривень (а.с.48 зворотній бік), з 01.03.2018 року - 17759,48 гривень (а.с.49), з 01.03.2019 року 22161,52 гривень (а.с.49 зворотній бік).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6133/19 від 15 листопада 2019 року (суддя Завальнюк І.В.) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування обмежень граничного розміру пенсії при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2017 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2017 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6133/19 від 15 листопада 2019 року – залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення суду, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії позивача після проведення перерахунку становив – 26242,05 гривень (а.с.50).

03.09.2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо не проведення перерахунку його пенсії з 01.03.2020 року та обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Листом №8512-8350/З-02/8-1500/20 від 21.09.2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно зі ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розмір якої з 01.03.2020 року становить 26242,05 гривень, але відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило: «…згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.07.2020 року збільшено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1638,00 гривень до 1712,00 гривень. Таким чином, з 01.07.2020 року розмір пенсії не може перевищувати 17120,00 гривень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6133/19 від 15.11.2019 року зобов`язано здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 01.03.2017 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум. Оскільки зазначеним судовим рішенням не зобов`язано проводити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у подальшому, для проведення виплати пенсії в розмірі 26242,05 гривень підстав не має. У зв`язку з вищезазначеним, Вашу пенсійну виплату з 01.07.2020 року встановлено у розмірі 17120,00 гривень…» (а.с.13).

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 01.03.2020 року - протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України №1058-VI від 09 липня 2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI), Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до статті 51 Закону №1058-IV пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно зі статтею 54 Закону №1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21 липня 1992 року (далі – Порядок №418).

У відповідності до пункту 7 Порядку №418 призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №529 від 29 листопада 2015 року) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 Порядку №418) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону №1788-XII, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з пунктом «в» пункту 7 Порядку №418, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії у разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

У свою чергу, суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії вперше було введено у дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 8 липня 2011 року (далі – Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року.

За правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону №1788-XII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи, суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду по справі №580/234/19 від 24 червня 2020 року: «…аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Таким чином, на думку суддів, вказану норму не можна тлумачити, як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. У даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків...».

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 10.02.1988 року. При цьому, станом на 01.10.2011 року, після здійсненого перерахунку, основний розмір пенсії позивача становив 6543,28 гривень. З урахуванням обмеження пенсія позивача з 01.10.2011 року складала 5597,95 гривень (а.с.47 зворотній бік).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць становив з 1 жовтня 2011 року – 784,00 гривні.

Отже, станом на 01.10.2011 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 8 липня 2011 року, пенсія ОСОБА_1 становила 6543,28 гривень, тобто не становила більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія ОСОБА_1 не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, суд дійшов висновку, що на позивача не повинні були поширюватися норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI.

Однак, з аналізу змісту пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI вбачається, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року по справі №580/234/19 зазначила наступне:

«…тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» №5207-VI від 06.09.2012 року вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.

Водночас норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб у момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI.

Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення»…».

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Оскільки, таке перевищення стало результатом перерахунку у період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду по справі №440/2423/19 від 05 листопада 2020 року.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача про те, що обмеження розміру пенсій максимальним розміром застосовується до пенсій, які призначаються з 01.01.2016 року, з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у постанові по справі №360/1428/17 від 12 листопада 2019 року зазначив, що норми законів стосовно встановлення максимального розміру пенсії у десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, а також щодо тимчасового обмеження по 31 грудня 2017 року розміру пенсії розміром 10740,00 гривень, введені у дію саме Законом України №911-VIII від 24 грудня 2015 року. При цьому, Верховний Суд дійшов висновку, що дані обмеження поширюються лише на пенсії, призначені після 01 січня 2016 року.

Однак, у постанові по справі №580/234/19 від 24 червня 2020 року, Верховний Суд відступив від правової позиції викладеної у постанові по справі №360/1428/17.

Суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було правомірно здійснено обмеження пенсії позивача до максимального розміру, оскільки положення Закону №3668-VI та частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

У свою чергу, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду по справі №802/1933/18 від 21 листопада 2019 року.

Тобто, у даній справі судом не надається оцінка діям Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 визначеного рішенням суду, що набрало законної сили (№420/6133/19 від 15 листопада 2019 року (суддя ОСОБА_2 ).

Суд наголошує, що предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії позивача на підставі підпункту В пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого Постановою КМУ №418 від 21.07.1992 року, з 01 березня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 8 липня 2011 року» пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків передбачених законодавством до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Як вже зазначалося судом, положення Закону №3668-VI та частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Як висновок, у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не виникає обов`язку проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , до того моменту, поки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір пенсії встановлений Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 8 липня 2011 року».

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами по справі, розмір пенсії ОСОБА_1 наразі становить 17210,00 гривень. Тобто відповідає розміру 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.07.2020 року.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Достатніх доказів на спростування позиції відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини (справа «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року), суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого Постановою КМУ №418 від 21.07.1992 року, з 01 березня 2020 року по даний час; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії згідно підпункту В пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого Постановою КМУ №418 від 21.07.1992 року (у редакції Постанови КМУ №713 від 09.08.2005 року), з 01 березня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум та проводити виплати без обмеження її максимальним розміром – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В. Балан

.