Рішення № 93590913, 17.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 р. № 400/3919/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", вул. Виноградна, 1,м.Вознесенськ, Миколаївська область,56501

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 15.06.2020 № 22,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» звернулось до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків № 22 від 15.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків №22 від 15.06.2020 на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV, яка втратила чинність з 01.01.2011, згідно з Законом № 2464-VI, і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому зазначено, що стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій здійснено відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та в порядку абз. 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Тобто, після набрання чинності Законом №2464-VI за органами УПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01.01.2011. Оскільки позивачем було порушено строки сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то відповідно, ГУ ПФУ в Миколаївській області правомірно прийнято оскаржуване рішення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду 13.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги просив позов задовольнити, відповідач заперечив проти позову просив в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими

обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або

несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 22 від 15.06.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовано штраф в розмірі 214,19 грн. та нарахована пеня в розмірі 11968,90 грн. за період з 20.02.2006 по 16.03.2020.

Вважаючи, що п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-IV) не діяв на момент прийняття спірного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, передбачалось, що виконавчі органи Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладають штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Стосовно доводів позивача про те, що після 01.01.2011 року накладення органами ПФУ штрафу на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) за прострочення заборгованості із сплати страхових внесків, донарахованих органом Пенсійного фонду не передбачено, суд звертає увагу на таке.

З набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) п.2 ч.9 ст.106 із Закону № 1058-ІV виключений.

У той же час, згідно з абзацом п`ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов`язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та

абзаців п`ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, ГУПФУ в Миколаївській області має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 30.01.2018 по справі № 817/1049/15.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає зазначені в позовній заві доводи про протиправність спірного рішення безпідставними, а тому позов є необґрунтованим і в його задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" (вул. Виноградна, 1,м.Вознесенськ, Миколаївська область,56501 код ЄДРПОУ 05410470) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 код ЄДРПОУ 13844159) - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга