Ухвала суду № 93590754, 16.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7600/20

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

16 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до військової частини А2802 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 18.09.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А2802 з такими вимогами: - визнати протиправною бездіяльність військової частини А2802 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.10.2016 в повному обсязі; - зобов`язати військову частину А2802 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.10.2016 в сумі 27231,95 грн. із застосуванням січня 2008 року як місяця, з котрого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 24.10.2016 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що з 02.03.2015 по 24.10.2016 проходив військову службу у військової частини А2802. Звільнений в запас Збройних Сил України, відповідно до наказу командира військової частини А2802 №226 від 24.10.2016 з 24.10.2016 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач вказує, що згідно з документами отриманими від відповідача відповідач у період з 01.12.2015 по 24.10.2016 протиправно взагалі не здійснював нарахуванні та виплату індексації грошового забезпечення, що була гарантована чинним законодавством. Позивач вважає протиправними дії відповідача, що виразились у тому, що в період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, що з урахуванням січня 2008 року як базового місяця складає 27231,16 грн.

Відповідач подав заяву про застосування процесуального строку звернення до суду (а.с. 71-72), просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску процесуального звернення до суду. Відповідач вважає, що день видання командиром ВЧ А2802 наказу про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення є днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, пов`язаних з проходження військової служби. На переконання відповідача, з позовом про стягнення індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби позивач мав право звернутись шести місяців з дня його виключення зі списків особового складу частини, разом з тим цей позов подано до суду в 2020 році. За наведених обставин відповідач вважає, що ОСОБА_1 пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А2802 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії без розгляду.

При вирішенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд керується таким:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №4 від 13.01.2004 суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України дійшов висновку, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Конституційний Суд України вирішив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

У цій справі вимоги позивача звернені до військової частини А2802 щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. З огляду на викладене та з урахуванням приписів частини другої статті 233 КЗпП України строки звернення позивача до суду з цим позовом не обмежені будь-яким строком, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду. Таким чином клопотання військової частини А2802 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду є безпідставним, тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 118-123, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання військової частини А2802 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Москаль Р.М.