Ухвала суду № 93590734, 11.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8516/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

11 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2166 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до Військової частини А2166 (місцезнаходження: с.Липники, Пустомитівський район, Львівська область, 81134; ЄДРПОУ 08137796), в якій просить стягнути з Військової частини А2166 на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки у розмірі 109854,27 грн за період з 08.11.2018 по 23.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом командира військової частини А2166 (по стройовій частині) від 07.11.2018 №225, старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом командира військової частини А2166 від 21.09.2018 №30-РС (по особовому складу) у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 07.11.2018 виключено із списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. При виключенні зі списків особового складу військової частини відповідач не провів позивачу виплату йому індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Лише 23.09.2020 року на картковий рахунок позивача перераховано грошові кошти в розмірі 99 275,97 грн. Отже, станом на дату виключення із списків особового складу частини – 07.11.2018 року відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а така виплата належних при звільненні сум завершена 23.09.2020 року, тобто поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП України. Тому період з 08.11.2018 по 23.09.2020 року включно вважає періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю та стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 109854,27 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований у меншому розмірі. При цьому посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 04.09.2020 у справі №260/348/19. Окрім того, вказує на те, що грошову компенсацію за невикористані відпустки позивачу було перераховано військовою частиною А2166 27.02.2020, а з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні звернувся лише 08.10.2020, тобто з пропуском тримісячного строку на звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 13.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Згідно з наказом командира військової частини А2166 (по стройовій частині) від 07.11.2018 №225, старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом командира військової частини А2166 від 21.09.2018 №30-РС (по особовому складу) у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 07.11.2018 виключено із списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення позивача з військової служби військовою частиною не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки та індексацію грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.005993 позов ОСОБА_1 до Військової частини А2166 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2166 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017-2018 роки. Зобов`язано Військову частину А2166 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017-2018 роки. Вказане рішення 09.01.2020 набрало законної сили.

27.02.2020 відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 9 572,65 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Окрім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №380/163/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2166 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 07.11.2018. Стягнуто з Військової частини А2166 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.11.2018 у сумі 55 872,73 грн. В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, апеляційну скаргу військової частини А2166 було залишено без задоволення, натомість апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, та зобов`язано військову частину А2166 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 07 листопада 2018 року з врахуванням базового місяця індексації січень 2008 року.

В подальшому, військова частина А2166 виконала рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та 23.09.2020 виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 99 275,97 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Позивач вважає, що оскільки виплата грошової компенсації за невикористані відпустки та індексації грошового забезпечення відповідачем у день його звільнення не проведена, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку – з 08.11.2018 по 23.09.2020 в розмірі 109 854,27 грн. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 2, 4 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частина 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (в редакції на час виключення позивача зі списків) передбачала, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати.

Крім того, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року по справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні (виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), суд зазначає, що позивача звільнено із військової служби і виключено зі списків особового складу 07 листопада 2018 року, остаточний розрахунок з позивачем на виконання рішення суду від 09.12.2019 було проведено 27 лютого 2020 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку, і цей факт визнається позивачем.

Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем, а саме виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, є 27 лютого 2020 року, і саме з цього дня, на думку суду, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до суду з вимогою в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки) звернувся лише 09 жовтня 2020 року, тобто пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003695.

Згідно з положень п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки) за період з 08.11.2018 по 23.09.2020 слід залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, як передбачено п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Залишити позов без розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки) за період з 08.11.2018 по 23.09.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2020.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна