Рішення № 93590345, 17.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Справа № 280/6223/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.07.2020 № 0800-0208-8/3611, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 15.07.2020 року (дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відмова відповідача у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки у ОСОБА_1 достатньо стажу роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. Зазначає, що у спірний період з 01.06.1993 по 01.09.1997 позивач працювала на посаді «психолог» та з 01.09.1997 по 08.09.2003 на посаді «заступник директора з науково-методичної роботи». Вказує, що відповідно до постанови КМУ від 14.06.200 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посаду «практичний психолог» включено до посад педагогічних працівників. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, робота на посаді практичний психолог віднесена до розділу «Освіта». Отже, враховуючи, що посадові обов`язки «психолога»-«практичного психолога» навчальних закладів і установ освіти не змінювались, то робота на посаді психолога є підставою для зарахування вказаного періоду до стажу педагогічної роботи практичного психолога. Щодо періоду роботи з 01.09.1997 по 08.09.2003 на посаді «заступника директора з науково-методичної роботи» зазначає, що згідно Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників заступник директора з науково-методичної роботи відноситься до посад педагогічних працівників. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позовну заяву від 01.10.2020 (вх. № 46108), зазначає, що позивач звернулась до управління із заявою від 14.07.2020 про призначення пенсії за вислугу років. Розглянувши заяву та надані документи, відповідачем встановлено, що спеціальний стаж позивача, як працівника освіти, підтверджений документами, станом на 11.10.2017 складає 16 років 5 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Крім того, позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років продовжувала працювати на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. З огляду на викладене, просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 14.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6223/20. Призначено судове засідання на 12.10.2020 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.07.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Повідомленням від 27.07.2020 ОСОБА_1 поінформовано про те, що спеціальний стаж позивача, як працівника освіти, підтверджений документами, станом на 11.10.2017 складає 16 років 5 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Вказано, що при обчислені стажу до вислуги років не враховано період 01.06.1993 по 07.09.2003, оскільки посади психолога та заступника директора відсутні в постанові № 909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію». Вказано, що для зарахування вищезазначеного періоду до спец стажу необхідно надати уточнюючу довідку.

ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років із наданням додаткової інформації та витягів з наказів, проте листом від 25.08.2020 № 7473-7350/Ш-02/8-0800/20 управління повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із недостатністю спеціального стажу, як працівника освіти. Також зауважено, що пенсія за вислугу років призначається з дня звернення за умови звільнення з посади, що дає право на таку пенсію.

Позивач не погодившись з рішення про відмову у призначенні пенсії та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі – Закон №1058).

Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1058 передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148-VIII (далі - Закон № 2148) набрав чинності 11.10.2017.

Абзацами першим та другим пункту 16 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058, в редакції Закону № 2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пункт “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції Законів України № 213-VIII від 02.03.2015 та №911—VIII від 24.12.2015, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема в період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, в період з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

04 червня 2019 року Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення пункту “а” статті 54, статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788 зі змінами, внесеними законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом рішення Конституційного суду України положення пункту “а” статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті “а” статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах “е”, “ж” статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Положення пункту “а” статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, “…що визнання неконституційним Закону №2222 у зв`язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом №2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України”.

Отже, з 05 червня 2019 року положення пункту “е” частини 1 статті 55 Закону №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме: “право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку”.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік).

Відповідно до п. 1 Переліку «Освіта» - «Загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи» учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно запису у трудовій книжці позивача за номером 18 ОСОБА_1 прийнята на посаду психолога СШ № 77 з 01.06.1993 згідно наказу № 293 від14.05.1993.

Листом Міністерства освіти і науки України № 1/9 193 від 18 травня 2001 року було роз`яснено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки зараховується час роботи на посадах, передбачених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963. Посада «практичний психолог» включена до даного переліку. Проте, до затвердження «Положення про психологічну службу в системі освіти України» (наказ Міністерства освіти України від 01 липня 1993 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 липня 1993 року за № 101) згадуються дві назви відповідної посади «психолог» (інструктивний лист Державного Комітету СРСР з народної освіти від 27 квітня 1989 року № 16 «Про введення посади психолога в закладах народної освіти»). У зв`язку з тим, що посадові обов`язки «психолога» - «практичного психолога» навчальних закладів і установ освіти не змінювалися, то запис у трудовій книжці «психолог» (або інших документах, що відповідно до законодавства України підтверджують стаж роботи) є підставою для зарахування до стажу педагогічної роботи практичного психолога для виплати надбавки за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Відтак, суд вважає, що праця позивача, як психолога регламентувалася тими ж нормативними актами, що і практичного психолога. Різниці між функціями, що виконує практичний психолог, та виконувала позивачка, обіймаючи посаду психолога, не вбачається.

Аналогічна позиція висловлена ВС у постанові від 14.11.2019 у справі № 420/1494/17.

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Відтак, період роботи з 01.06.1993 по 01.09.1997 позивача на посаді «психолог» має враховуватись при обчислені спеціального стажу.

Щодо періоду роботи з 01.09.1997 по 08.09.2003 на посаді «заступника директора з науково-методичної роботи» слід зазначити таке.

Згідно запису за номером 19 в трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що позивачка переведена з 01.09.1997 на посаду заступника директора. Відповідно до наказу від 01.09.1997 № 2-к відділу освіти Шевченківсьої районної адміністрації м. Запоріжжя ОСОБА_1 психолога СШ №77 призначено на посаду заступника директора з науково-методичної роботи за переведенням з 01.09.1997.

Записом 26 в трудовій книжці ОСОБА_1 вказано про те, що з 08.09.2003 позивачка переведена з посади заступника директора на посаду практичного психолога. У долученій до матеріалів справи копії витягу з наказу № 11 від 08.09.2003 «Про переведення» вказано, що ОСОБА_1 переведено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи на посаду практичного психолога з 08.09.2003.

Отже, ОСОБА_1 призначену наказом на посаду заступника директора з науково-методичної роботи, а переведено вже з посади заступника директора з навчально-виховної роботи.

Тобто, безпосередньо з трудової книжки позивача неможливо встановити заступником директора СШ №77 з якого напрямку вона обіймала посаду. В той час як наказ про призначення та наказ на переведення мають невідповідності у назві посади. Інших доказів, які б усували вказані розбіжності ані відповідачу, ані суду надані не були.

При цьому суд зазначає, що посада заступника директора з навчально-виховної частини відноситься до переліку посад, робота на яких надає право на зарахування до спеціального стажу.

Тому, лише у разі підтвердження відповідними документами, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної частини, вказаний період часу має бути врахований до спеціального стажу позивачки.

Попри це, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 7 Закону України № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до п.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

А отже, важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи та входять в Перелік затверджений Постановою № 909.

Приймаючи до уваги, що позивач на день звернення до відповідача про призначення йому пенсії за вислугу років, працює на посаді практичного психолога, яка дає право на цю пенсію, то пенсія за вислугу років її не могла бути призначена.

Вказаний факт також підтверджується копією трудової книжки позивача, долученою до матеріалів справи відповідачем (запис за номером 40 «Прийнята на посаду практичного психолога за переведенням з ЗЗШ №53 на час її капітального ремонту» з 28.08.2015) та безпосередньо заявою ОСОБА_1 від 14.07.2020 про призначення пенсії за вислугу років де вказано «працюю».

Тобто, позивач передчасно звернувся до Управління із вимогою призначити пенсію за вислугу років перебуваючи при цьому на роботі, яка дає право на цю пенсію.

Відтак, не дивлячись на мотивування причин відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскаржуване рішення скасуванню не підлягає, бо за наявних обставин перебування позивача на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, пенсія не могла бути призначена.

Оскільки суд дійшов висновку про необгрунтованість основної вимоги, похідна вимога задоволенню також не підлягає.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.12.2020.

Суддя Л.Я. Максименко