Рішення № 93590210, 09.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/1907/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 – не з`явився;

за участі представника позивача – адвоката Леньо Ігоря Юрійовича;

відповідач – Ужгородська міська рада – представник – Беляков Артем Ігорович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065), Чопського прикордонного загону (в/ч 1493) (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55 А, код ЄДРПОУ 14321707), якою просить: "1. визнати протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради XLII сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) від 24 грудня 2019 року "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 (підпункт 5.10 пункту 5 рішення) та зобов`язати Ужгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні по даній справі.

Згідно протоколу від 27 травня 2020 року за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю – ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 01 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15 червня 2020 року недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02 липня 2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 260/1873/20, у зв`язку з тривалою відсутністю судді Маєцької Н.Д., за результатами якого справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Дане нерухоме майно належить позивачу на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину № 3-340 від 14 лютого 2008 року. Будинок та дворогосподарство розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 2110100000:68:001:0161, однак станом на день подачі даної позовної заяви право власності на неї не зареєстроване. Поруч із вказаною ділянкою розташована земля, яку позивач тривалий термін використовував для сільськогосподарських потреб. Ця ділянка ніколи не використовувалась іншими особами, орган місцевого самоврядування ніколи не приймав рішення щодо розпорядження нею. 03 вересня 2019 року позивач звернувся до Ужгородського міського голови з заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 . Рішенням Ужгородської міської ради XLII сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) від 24 грудня 2019 року "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відсутні документи щодо обліку земельної ділянки. Таку відмову позивач вважає протиправною, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Представником Ужгородської міської ради подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що 03 вересня 2019 року позивачем було подано заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0, 1709 га, яка розташована в за адресою АДРЕСА_2 з подальшою передачею у власність, однак до вказаної заяви позивачем не було подано документів щодо обліку земельної ділянки, в зв`язку з чим і отримав правомірну відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, вказує, що відповідно до пункту 1 Рішенням Ужгородської міської ради від 23 грудня 2015 року № 71 "Про тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок в м. Ужгороді" введено тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода. Пунктом 2 даного рішення встановлено, що пункт 1 цього рішення не поширюється на наступне: - відведення та передачу у власність земельних ділянок для учасників бойових дій та ОСВБ і ЖБК; - звернення громадян, по яким раніше надано дозволи на підготовку проектів землеустрою; - підготовка земельних ділянок на земельні торги (аукціон) та відведення, реєстрація комунальної власності; та ін. Враховуючи те, що рішення Ужгородської міської ради 23 грудня 2015 року № 71 "Про тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок в м. Ужгороді" є чинним, відмова позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правомірною. Одночасно, вважає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції суб`єкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міського голови з заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 (а.с. 10).

До зазначеної заяви позивачем було додано: копія паспорта заявника; графічний матеріал, з визначенням місця розташування земельної ділянки; графічний матеріал, де визначена загальна площа вільної земельної ділянки на які претендує заявник у межах безоплатної приватизації (а.с.а.с. 11-13).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно талонів про реєстрацію адміністративної послуги, вказані клопотання позивача зареєстровано Ужгородською міською радою 19 грудня 2019 року за номерами № 708865 та № 708868. Згідно інформації зазначеної на вказаних талонах термін виконання: 18 січня 2020 року (а.с.а.с. 21).

Згідно із пунктом 5 підпунктом 5.10 рішення Ужгородської міської ради XLII сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) від 24 грудня 2019 року за № 1849 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" Ужгородська міська рада вирішила відмовити у наданні ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , оскільки відсутні документи щодо обліку земельної ділянки (а.с. 7).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 частина 2 Конституції України).

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 10 частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 26 частини 1 пункту 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із статтею 24 частиною 3 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до статті 42 частини 4 пункту 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі – Земельний кодекс України, ЗК України).

Відповідно до статті 81 частини 1 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 116 частиною 1 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 116 частиною 2 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (стаття 116 частина 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 частини 4 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до статті 118 частини 6 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу.

Згідно із статтею 118 частиною 7 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма кореспондується зі змістом статті 123 частини 3 абзацу 1 Земельного кодексу України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 803/1244/16.

Як вбачається із пункту 5 підпункту 5.10 рішення Ужгородської міської ради XLII сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) від 24 грудня 2019 року за № 1849 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 у зв`язку із відсутністю документів щодо обліку земельної ділянки (а.с. 7).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстав відмови, які передбачені статтею 118 частиною 7 ЗК України, відповідачем в оскаржуваному рішення не наведено.

Відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вимоги позивача щодо визнання рішення відповідача протиправним відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, та оскільки відповідач не навів в оскаржуваному рішенні, передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд приходить висновку про протиправність рішення Ужгородської міської ради XLII сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) від 24 грудня 2019 року за № 1849 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на рішення Ужгородської міської ради 23 грудня 2015 року № 71 "Про тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок в м. Ужгороді" (а.с. 55) є неправомірним, оскільки вказане рішення не було підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Крім того, суд звертає увагу, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена статтею 118 частиною 7 ЗК України. Земельний кодекс України має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому при прийнятті рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу слід керуватися положеннями Земельного кодексу.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що вирішуючи питання про зобов`язання розглянути у встановленому законом порядку заяву позивача, суд втручається у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 частиною 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Разом з тим, звернувшись до адміністративного суду з даним позовом позивач просить не зобов`язати Ужгородську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тільки виконати встановлений законом обов`язок та розглянути його заяву відповідно до вимог ЗК України. Тому суд вважає, що зобов`язуючи суб`єкт владних повноважень виконати свої безпосередні обов`язки в порядку, встановленому законом, не вказуючи при цьому, яке конкретно рішення необхідно прийняти, суд не втручається в дискреційні повноваження державного органу.

За правилами, встановленими статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до вимог статті 254 частини 4 КАС України, суд зобов`язує відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання Ужгородської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 вересня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення з питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Ужгородської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасування підпункт 5.10 пункту 5 рішення Ужгородської міської ради XLII сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) від 24 грудня 2019 року за № 1849 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Ужгородську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 вересня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір по справі у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 09 грудня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 17 грудня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко