Рішення № 93589875, 14.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. Справа№200/10501/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13)

про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 29 вересня 2020 року та зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву про призначенні пенсії за віком у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 28.09.2020 року з зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 наступних періодів: в Димитровському ШБУ № 1 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 17.05.1988 року по 09.09.1988 року, з 14.01.1989 року по 30.10.1996 рік, в Димитровському ШБУ № 2 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 15.07.1998 року по 01.12.1998 року, в ШУ «Постниковське» від з 05.10.1987 року по 19.04.1988 року, в ШУ «Октябрське» з 27.11.1996 року по 30.01.1997 року, в ГП «Нивелир» з 31.10.1997 року по 11.05.1998 року.

Ухвалою від 16 листопада 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 14 грудня 2020 року.

01 грудня 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

14 грудня 2020 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 28 вересня 2020 року звернувся до Покровського об`єднаного УПФУ Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Покровського об`єднаного УПФУ Донецької області від 29 вересня 2020 року №957 в призначені пенсії позивачу було відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідно пільгового стажу - 6 років.

До пільгового стажу за Списком №1 не враховано наступні періоди роботи позивача:

- в Димитровському ШБУ № 1 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 17.05.1988 року по 30.10.1996 рік, так як в довідці від 22.09.2020 року № 94, підтверджуючій пільговий характер роботи, виданою ліквідатором ДВАТ «Вуглебуд», відсутні дані про реорганізацію або перейменування підприємства та не надано наказ про проведення атестації робочих місць від 05.01.1995 року № 14;

- в Димитровському ШБУ № 2 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 15.07.1998 року по 01.12.1998 року, так як в наданій довідці підтверджуючій пільговий характер роботи, виданій ліквідатором ДВАТ «Вуглебуд» зазначено наказ про атестацію робочих місць від 05.01.1995 року № 14, який заявником не надано;

- в ШУ «Постниковське» від з 05.10.1987 року по 19.04.1988 року; в ШУ «Октябрське» з 27.11.1996 року по 30.01.1997 року; в ГП «Нивелир» з 31.10.1997 року по 11.05.1998 року, оскільки позивачем не надані довідки про підтвердження трудового стажу та накази про проведення атестації робочих місць.

Позивач вважає, що рішення відповідача протиправне та відповідач зобов`язаний повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком з зарахуванням спірних періодів.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач претендує на призначення пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи: в ДВАТ «Вуглебуд» з 17.05.1988 року по 30.10.1996 року, 15.07.1998 року по 01.12.1998 року; в ШУ «Постниковське» з 05.10.1987 року по 19.04.1988 року; в ШУ «Октябрське» з 27.11.1996 року по 30.01.1997 року; в ГП «Нивелир» (зазначено на рос.мові) з 04.11.1997 року по 11.05.1998 року, оскільки відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає – 26 років 06 місяців 26 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 08 місяців 04 дні.

Позивачем не надано довідки підтверджуючі пільговий характер роботи, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 накази про результати атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що довідки, підтверджуючі факт пільгової роботи не надані, а в трудовій книжці відсутні відповідні записи, які б визначали право на пенсію на пільгових умовах (відсутні дані про зайнятість під землею, повний робочий день про роботу на поверхні, участь у страйках, знаходження у відпустці без збереження заробітної плати, дані про проведення атестації робочих місць), тому неможливо врахувати до пільгового стажу за Списком № 1 вищезазначені періоди роботи.

За таких обставин, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу за Списком № 1 - 06 років.

Трудовий стаж позивача підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_3 , виданої 24 червня 1984 року.

Спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами в трудовій книжці:

- №№ 7-8 – учень гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею, гірника з ремонту гірничих виробок третього розряду з повним робочим днем під землею в ШУ «Постниковське» з 05.10.1987 року по 19.04.1988 року;

- №№ 10-13 - електрослюсар 4 розряду підземний з повним робочим днем в шахті, учень прохідника з направленням на курси до УПК, прохідник підземний 5 розряду з повним робочим днем в шахті в Димитровському ШБУ № 1 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 17.05.1988 року по 30.10.1996 рік;

- №№ 14-16 – прохідник 5 розряду на дільниці № 9 шахти «Октябрьська» з повним робочим днем на підземних роботах в ШУ «Октябрське» з 27.11.1996 року по 30.01.1997 року;

- №№ 21-22 – прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті в ГП «Нивелир» (зазначено на рос.мові) з 04.11.1997 року по 11.05.1998 року;

- №№ 23-24 - прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті в Димитровському ШБУ № 2 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 15.07.1998 року по 01.12.1998 року.

Також суд дослідив надані позивачем в обґрунтування пільгового характеру трудового стажу документи, зокрема копії архівних довідок Приватного архіву ліквідованих підприємств від 20.07.2020 року № 94, від 20.07.2020 року № 94/1, від 08.07.2020 року № 87/1, від 08.07.2020 року № 87, копії довідок ДВАТ «Вуглебуд» від 22.09.2020 року № 94, від 22.09.2020 року № 94/1, від 22.09.2020 року № 94/2, від 22.09.2020 року № 87/1, копій наказів про атестацію робочих місць від 31.12.1994 року та від 05.01.1995 року, копію довідки ГП «Нівелір» про спуски, з яких встановив наступне.

Згідно довідки ДВАТ «Вуглебуд» від 22.09.2020 року № 94/1, на підставі наказу Міністерства палива та енергетики №72 А від 01.09.2004 року «Димитрівське шахтобудівельне управління № 1» ліквідовано з 01.01.2005 року, правонаступником є ДВАТ «Вуглебуд».

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 44 Закону №1058-ІV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-1V встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 №1058-1V, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зазначеним Порядком передбачено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу уточнюючою довідкою.

Як вбачається з записів трудової книжки позивача, вони містять назву професії та відомості щодо роботи позивача продовж повного робочого дня під землею або в шахті.

Також позивачем надано до суду копії наказів про атестацію робочих місць від 31.12.1994 року та від 05.01.1995 року, на підтвердження віднесення періодів роботи позивача в Димитровському ШБУ № 1 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 17.05.1988 року по 30.10.1996 рік та в Димитровському ШБУ № 2 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 15.07.1998 року по 01.12.1998 року до пільгового стажу за Списком № 1.

Щодо відсутності наказів про атестацію робочих місць за періоди роботи позивача в ШУ «Постниковське» з 05.10.1987 року по 19.04.1988 року; в ШУ «Октябрське» з 27.11.1996 року по 30.01.1997 року; в ГП «Нивелир» (зазначено на рос.мові) з 04.11.1997 року по 11.05.1998 року суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 3, 4, 4.2, 4.3 порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 ( 442-92-п ) (далі -Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками ( 36-2003-п ), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, Велика Палата Верховного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що записами трудової книжки та наданими позивачем документами в повній мірі підтверджується пільговий характер набутого ним трудового стажу та його належність до Списку №1, натомість відповідачем не надано доказів та не заявлено доводів щодо вжиття ним будь-яких заходів для витребування у відповідних підприємств або архівних установ документів на підтвердження пільгового характеру роботи позивача.

Крім того, суд встановив, що підчас прийняття оскаржуваного рішення реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідач обрав несприятливий для позивача варіант поведінки, не скориставшись своїм правом на перевірку наданих позивачем документів.

Суд звертає увагу відповідача, що надання йому права вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб не надає йому можливості обирати на власний розсуд варіант поведінки в такому випадку, скористатися таким правом або ні. У даному випадку це право встановлює для підприємств, організацій і окремих осіб обов`язок надати необхідні документи органу ПФУ на його вимогу.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Аналогічні висновки викладено в постановах Першого ААС у справі № 360/4366/19 від 22 січня 2020 року, у справі № 360/4452/19, у справі № 200/11405/19-а.

Враховуючи викладене, суд вирішив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №0.0.1894907015.1 від 05.11.2020 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 29 вересня 2020 року №957.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 28.09.2020 року з зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періодів роботи: в Димитровському ШБУ № 1 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 17.05.1988 року по 09.09.1988 року, з 14.01.1989 року по 30.10.1996 рік, в Димитровському ШБУ № 2 Тресту «Красноармійськвуглебуд» з 15.07.1998 року по 01.12.1998 року, в ШУ «Постниковське» від з 05.10.1987 року по 19.04.1988 року, в ШУ «Октябрське» з 27.11.1996 року по 30.01.1997 року, в ГП «Нивелир» з 31.10.1997 року по 11.05.1998 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840 (Вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано 14 грудня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко