Рішення № 93589740, 17.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Справа № 160/11702/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 09.10.2020р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача за №81 від 16.09.2019р. в частині відмови у зарахуванні позивачеві до пільгового стажу роботи за Списком №1 у зв`язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці, періоди роботи з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу роботи позивача за Списком №1, що дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком №1 період роботи позивача у шкідливих умовах з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплачувати позивачеві пенсію на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку із роботою позивача в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням усього періоду роботи позивача в шкідливих умовах за Списком №1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 11.11.1994р. він працює на роботах з особливо шкідливими умовами праці за Списком №1. Як зазначає позивач, 31.08.2020р. він звернувся до пенсійного органу із заявою з метою зарахування йому пільгового стажу при призначенні пенсійного забезпечення за Списком №1, проте, листом №17269-17799/П-03/8-0400/20 від 04.09.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що стаж його роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 складає 13 років 7 місяців 17 днів, при цьому, до стажу роботи за Списком №1 не зараховані періоди роботи позивача, зокрема, з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. у зв`язку з відсутністю даних про атестацію робочого місця. Позивач вважає, що відповідачем протиправно та незаконно не було зараховано до стажу роботи позивача в шкідливих умовах за Списком №1 періоди його роботи з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно, зазначений в довідці, яку позивач долучив до заяви про зарахування пільгового стажу, що дає йому право на призначення та виплату пільгової пенсії за Списком №1, оскільки дії відповідача не відповідають вимогам законів та Конституції України. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України.

Ухвалою суду від 19.10.2020р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.50).

12.11.2020р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що з 29.11.2019р. позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії по інвалідності та 14.08.2020р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії відповідно пільгового стажу роботи за віком на пільгових умовах за Списком №1, проте періоди роботи позивача з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. не були зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №1, оскільки у цей період підприємством не проведено атестацію робочого місця (а.с.53-55).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 17.12.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З 29.11.2019р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією рішення про призначення пенсії №047050007627 від 24.12.2019р. (а.с.69-70).

14.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, до якої позивачем була додана, зокрема, довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах №100 від 14.08.2020р., що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.63,64).

Листом №17269-17799/П-03/8-0400/20 від 04.09.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що стаж його роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 складає 13 років 7 місяців 17 днів, при цьому, до стажу роботи за Списком №1 не зараховані періоди роботи позивача, зокрема, з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. у зв`язку з відсутністю даних про атестацію робочого місця, що підтверджується змістом його копії (а.с.13,14,61-62).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачеві до пільгового стажу роботи за Списком №1 у зв`язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці, періоди роботи з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушені права шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу роботи позивача за Списком №1, що дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком №1 період роботи позивача у шкідливих умовах з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно, а також і провести перерахунок та виплачувати позивачеві пенсію на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку із роботою позивача в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням усього періоду роботи позивача в шкідливих умовах за Списком №1.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача з виходом за межі його позовних вимог відповідно до ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 "Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №1, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірні періоди з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно позивач працював повний робочий день за Списком №1 на посадах слюсаря-ремонтника по ремонту обладнання цеха №1 управління «Мехремонт», електрогазозварника цеха №1 управління «Мехремонт», електрогазозварника відділу №1 металургійного виробництва спеціалізованого управління ремонту та монтажу, електрогазозварника відділу №1 металургійного виробництва, електрогазозварника електрогазозварника дільниці доведення (на правах цеху) збагачувального виробництва, елктрогазозварника дільниці подрібнення концентратів дільниці доведення (на правах цеху) збагачувального виробництва філії "Вільногірського гірничо-металургійного комбінату" ПрАТ "Кримський Титан", що підтверджується копіями трудової книжки позивача та довідками Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" №198-4/1 від 27.12.2019р., філії "Вільногірського гірничо-металургійного комбінату" ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" №01-23/247 від 01.03.2016р., наявними в матеріалах справи (а.с.10,11,15-17,23,26,27,29,43-45,81-85,101-102).

Вказані періоди не були зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 з підстав відсутності проведення у вказаний період атестації робочих місць на підприємстві, на якому працював позивач, що підтверджується копіями розрахунку стажу та листа пенсійного органу №17269-17799/П-03/8-0400/20 від 04.09.2020р., наявними у справі (а.с.13,14,61-62).

Так, відповідно до п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 6 Порядку №442 встановлено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно з п.10 Порядку № 442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Пунктом 4 Порядку № 442 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 №205 затверджено Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках, в якому зазначено, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог вищезазначеного Порядку.

Так, в матеріалах справи містяться довідки Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" №198-4/1 від 27.12.2019р., філії "Вільногірського гірничо-металургійного комбінату" ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" №01-23/247 від 01.03.2016р., згідно яких, зокрема, проведено атестацію робочих місць, на яких працював позивач за Списком №1 (а.с.10,11, 23,26,27,29,101-102).

При цьому, слід зазначити, що наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у трудовій книжці та пільгових довідок, які підтверджують факт роботи позивача на посаді, яка передбачена Списком №1 та характер роботи, яка дає підстави для призначення пільгової пенсії.

Чинним законодавством не встановлені наслідки для роботодавця чи працівника, які можуть настати в результаті призупинення рішення роботодавця про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, у зв`язку із чим, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявності у такому правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вказаний висновок узгоджується і з висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах від 30.09.2019р. у справі №295/12644/16-а та від 12.07.2019р. у справі №348/2182/16-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, надані суду докази та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу вищезазначених доказів на підтвердження факту роботи позивача за Списком №1 у спірні періоди, відповідачем безпідставно відмовлено у зараховані періодів роботи позивача з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. до пільгового стажу за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій пенсійного органу щодо відмови позивачеві у зарахуванні періодів його роботи з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. до пільгового стажу за Списком №1 та бездіяльності відповідача щодо не переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р. з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій пенсійного органу щодо відмови позивачеві у зарахуванні періодів його роботи з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. до пільгового стажу за Списком №1 та бездіяльності відповідача щодо не переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р., суд приходить до висновку, що відповідач, вчиняючи наведені дії та проявляючи бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що дії пенсійного органу щодо відмови позивачеві у зарахуванні періодів його роботи з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. до пільгового стажу за Списком №1 та бездіяльність відповідача щодо не переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р., порушують права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій та бездіяльності протиправними у відповідності до вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, слід зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу роботи позивача за Списком №1, що дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком №1 період роботи позивача у шкідливих умовах з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.05.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови позивачеві у зарахуванні наведених періодів до його пільгового стажу за Списком №1 та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і слід зобов`язати відповідача здійснити переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р., вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача згідно до ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо не переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р. та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу роботи позивача за Списком №1, що дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком №1 період роботи позивача у шкідливих умовах з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.05.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно, здійснити переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р. із врахуванням наведених періодів роботи позивача до Списку №1 та здійснити виплату пенсії позивачеві з урахуванням раніше виплачених сум, що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів його роботи з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.02.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. до пільгового стажу за Списком №1.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №1, що дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком №1 період роботи останнього у шкідливих умовах з 11.11.1994р. по 31.05.1995р., з 01.06.1995р. по 30.09.2003р., 01.10.2003р. по 28.05.2005р., з 04.03.2007р. по 19.09.2007р. та з 20.09.2012р. по 09.04.2013р. включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити переведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно його заяви від 14.08.2020р. із врахуванням наведених періодів роботи останнього до Списку №1 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва