Ухвала суду № 93589652, 16.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 грудня 2020 року Справа № 160/14250/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову позивача 1: ОСОБА_1 , позивача 2: ОСОБА_2 до відповідача 1: Кабінету Міністрів України, відповідача 2: Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, відповідача 3: Державної установи “Урядовий контактний центр”, відповідача 4: Національної поліції України, відповідача 5: Державного бюро розслідувань, відповідача 6: Міністерства юстиції України про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.11.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Державної установи “Урядовий контактний центр”, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №160/14250/20 між суддями від 03.11.2020 року для розгляду справи було визначено склад колегії суддів.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Державної установи “Урядовий контактний центр”, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху та запропоновано у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: доказів на підтвердження обставин, які свідчать про майновий стан позивача станом на жовтень-листопад 2020 року або оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 18497,60 гривень; уточненої позовної заяви з обґрунтуванням заявлених вимог, копій позовних заяв з додатками, відповідно до кількості учасників справи.

Позивачем отримано вказану вище ухвалу суду від 04.11.2020 року, що також підтверджується матеріалами справи.

03.12.2020 року на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2020 року надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої встановлено, що позивачем, у тому числі, визначено у якості позивача 2- ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10.12.2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, задоволено частково. Зменшено ОСОБА_1 до 840,80 грн. розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання позовної заяви. Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору, задоволено частково. Зменшено ОСОБА_2 до 840,80 грн. розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання позовної заяви. Позовну заяву позивача 1: ОСОБА_1 , позивача 2: ОСОБА_2 до відповідача 1: Кабінету Міністрів України, відповідача 2: Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, відповідача 3: Державної установи “Урядовий контактний центр”, відповідача 4: Національної поліції України, відповідача 5: Державного бюро розслідувань, відповідача 6: Міністерства юстиції України про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху. Встановлено позивачам строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання до канцелярії суду: оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. (з кожного позивача, окремо), на платіжні реквізити, які вказані у позовній заяві.

Позивачами отримано вказану вище ухвалу суду від 10.12.2020 року, що також підтверджується матеріалами справи.

14.12.2020 року позивачі через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просять суд звільнити від сплати судового збору або розстрочити сплату судового збору у розмірі 840,80 гривень.

Клопотання позивачів про звільнення або розстрочення сплати судового збору обґрунтовано тим, що позивачі мають заборгованість за газ у розмірі 2144,00, позивачем також сплачено суму 600,00 грн. за електричну енергію, 740,00 грн. за ліки, 128,00 грн. за доставку газу. Єдиним джерелом доходу позивача є пенсія у розмірі 2943,33 грн. в місяць. Позивач перебуває на обліку для призначення субсидії.

Розглянувши вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору або розстрочення сплати судового збору, суд зазначає про такі обставини.

Положеннями частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк є врахування судом майнового стану сторони.

При цьому, Законом України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року №3674-VI встановлено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір” (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIІІ) визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За приписами частини другої вищевказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд зазначає, що вищенаведений перелік осіб є вичерпним.

Водночас відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії”, “Креуз проти Польщі”, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Однак, ЕСПЛ також неодноразово вказував на те, що вимога про сплату судового збору не обмежує право заявників на доступ до суду (справа "Креуз проти Польщі", заява №28249/95 від 19.06.2001 року). Це пов`язано з тим, що, на думку ЕСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необгрунтованих та безпідставних позовів та перенаватаження судів (справа "Шишков проти Росії", заява №26746/05 від 20.05.2014 року).

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 8 Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ “Kniat v. Poland” від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ “Jedamski and Jedamska v. Poland” від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Враховуючи наведене, позивачі у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільнені від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом.

На підтвердження заявленого клопотання, в матеріалах справи міститься довідка про доходи за №7170 1319 1017 0129 за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року, у якій розмір доходу позивача 1, ОСОБА_1 , визначено у розмірі 25 382,45 гривень.

Однак, згідно прямої вказівки статті 8 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору повинен перевищувати 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.

Позивачами на підтвердження свого фінансового стану надано довідку про доходи № НОМЕР_1 за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року, тобто за поточний рік, а не за попередній 2019 рік, як вимагає стаття 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, позивачами не надано суду інформацію та її документальне підтвердження стосовно наявності у них рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, іншого прибутку окрім пенсії, інших активів, які б дозволили суду оцінити майновий стан позивачів для прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору або про розстрочення сплати судового збору.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020року становить 2102,00 гривень.

Згідно із приписами ст. 4 “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сума судового збору у розмірі 840,80 грн., яка визначена в ухвалі суду від 10.12.2020 року становить менше 2% від доходу позивачів.

Враховуючи, викладене суд не знаходить підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. або для розстрочення сплати судового збору 840,80 гривень, кожним із позивачів.

Одночасно суд відхиляє посилання позивачів на те, що вони мають заборгованість за газ у розмірі 2144,17 грн., ними сплачено суму 600 грн. за електричну енергію, 740 грн. за ліки, 128,00 грн. за доставку газу; єдиним джерелом доходу позивача є пенсія у розмірі 2943,33 грн. в місяць; вони перебували на обліку для призначення субсидії, як на підставу звільнення або розстрочення сплати судового збору, оскільки кожна особа повинна сплачувати грошові кошти за використання комунальних послуг, які споживає.

Крім того, позивачами не надано суду інформації та її документальне підтвердження стосовно наявності у них рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, іншого прибутку окрім пенсії, інших активів, які б дозволили суду оцінити майновий стан позивачів для прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору або про розстрочення сплати судового збору.

Оскільки позивачі не усунули недоліки позовної заяви, то остання підлягає поверненню позивачам на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 133, 169, 256 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача 1: ОСОБА_1 та позивача 2: ОСОБА_2 від 14.12.2020 року про звільнення від сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. або розстрочення сплати судового збору у розмірі 840,80 гривень, кожним із позивачів.

Позовну заяву позивача 1: ОСОБА_1 , позивача 2: ОСОБА_2 до відповідача 1: Кабінету Міністрів України, відповідача 2: Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, відповідача 3: Державної установи “Урядовий контактний центр”, відповідача 4: Національної поліції України, відповідача 5: Державного бюро розслідувань, відповідача 6: Міністерства юстиції України про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачам.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя В.В Ільков