Рішення № 93589407, 17.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2020 р. Справа № 120/6762/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (далі - КП "Вінницька транспортна компанія", відповідач), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання запитуваної інформації згідно запитів від 26.10.2020, 03.11.2020;

- зобов`язати надати достовірну повну інформацію, що запитувалась згідно інформаційного запиту від 03.11.2020;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині надання інформації.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26.10.2020 та 03.11.2020 звертався до КП "Вінницька транспортна компанія" з інформаційним запитом. На запит від 26.10.2020 відповідач надав лист від 02.11.2020, в якому не повідомив запитувану інформацію. На запит від 03.11.2020 КП надіслано лист за змістом тотожний листу від 02.11.2020. Вказуючи, що КП "Вінницька транспортна компанія" як розпорядник інформації допустило протиправну бездіяльність, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано додаткові докази.

26.11.2020 на електронну пошту суду від сторони відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 18.11.2020, зокрема Статут КП "Вінницька транспортна компанія".

Крім того, 01.12.2020 представником відповідача через систему "Електронний суд" подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 07.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача.

14.12.2020 представником відповідача через систему "Електронний суд" подано до суду відзив на позовну заяву від 12.12.2020, в якому останній заперечив щодо задоволення позову ОСОБА_1 та просив поновити строк на подачу відзиву, оскільки в період з 16 по 30 листопада 2020 року усі працівники юридичного відділу підприємства знаходились на самоізоляції.

Разом з тим, відзив від 12.12.2020 вхід. №42457 не приймається до уваги судом під час прийняття рішення по суті, оскільки на вимогу ухвали суду від 18.11.2020 відповідачем не надано докази направлення такого відзиву позивачу.

Нормою частини 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.10.2020 позивач звернувся запитом на публічну інформацію до "КП "ВТК", в якому просив надати:

-копію посадової інструкції начальника контрольно-ревізійного відділу;

- повне ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу;

- суми нарахованих коштів помісячно з 01.01.2020 начальнику контрольно-ревізійного відділу (із зазначенням ПІБ, якщо особи на посаді змінювались).

Відповідь просив надати у встановлений законом строк на електронну скриньку.

02.11.2020 відповідач надіслав лист №1098, в якому вказав, що як вбачається зі змісту згаданої ч.1 ст.13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" та характеру запитуваної інформації підстави для задоволення запиту від 26.10.2020 відсутні. Серед іншого, повідомили що КП "ВТК" є господарюючим суб`єктом, а тому кошти отримуються ним за наслідком власної господарської діяльності в розумінні ст.3 ГК України. Таким чином, відомості про зміст посадової інструкції начальника контрольно-ревізійного відділу, а також його ПІБ, як спеціальні (окремі) об`єкти запиту, не підлягають наданню в порядку передбаченому ЗУ "Про публічну інформацію". Крім того, вказали, що запит стосовно величини заробітної плати та ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу стосувався інформації про використання публічних коштів, а тому КП у цій частині не являється розпорядником в розумінні п.2 ч.1 ст.13 ЗУ №2939.

Відповідач запропонував надати обґрунтування наявності суспільного інтересу щодо запитуваної інформації з врахуванням критеріїв викладених у п.6.4 Пленуму КАСУ №10 від 29.09.2016.

03.11.2020 позивач повторно звернувся запитом на публічну інформацію до "КП "ВТК", в якому просив надати:

- ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу або іншої особи відповідальної за напрямок роботи контролерів контрольно-ревізійного відділу КП "ВТК";

- копію посадової інструкції вказаних осіб;

- повне ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу;

- суми нарахованих та виплачених коштів помісячно з 01.01.2020 вказаним особам.

Листом відповідача від 10.11.2020 № 1127 відмовлено у задоволенні запиту. При цьому зміст листа від 10.11.2020 тотожний змісту листа від 02.11.2020.

Позивач вважає, протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання інформації на запит, тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовим відносинам в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Закон № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом "Про доступ до публічної інформації".

Запити позивача від 26.10.2020 та від 03.11.2020 були подані в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень та вимог Закону "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону "Про доступ до публічної інформації" одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Щодо статусу КП "Вінницька транспортна компанія" як розпорядника публічної інформації, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2-3 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Отже, у правовідносинах доступу до публічної інформації не є обов`язковою участь суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 2.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" від 29.09.2016 № 10 роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (ч. 4 ст. 63 ГК України).

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (ч. 1 ст. 78 ГК України).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 78 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.

Судом встановлено, що Вінницька транспортна компанія є комунальним підприємством, єдиним засновником якого є Вінницька міська рада. Інформація про це міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тому, відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України, КП "Вінницька транспортна компанія" вважається комерційним комунальним унітарним підприємством майно якого перебуває у комунальній власності та закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Так, відповідно до статуту КП "Вінницька транспортна компанія", затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 26.06.2020 №2310, усе майно комунального підприємства є комунальною власністю Вінницької міської об`єднаної територіальної громади в особі Вінницької міської ради та належить підприємству на праві господарського відання (п. 4.2).

Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески власника; доходи, одержані від надання послуг, виконання робіт та від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово - господарської діяльності; доходи від цінних паперів; банківські та інші кредити, позички, позики; поточні трансфери з бюджету Вінницької міської об`єднаної територіальної громади; капітальні трансфери з бюджету Вінницької міської об`єднаної територіальної громади; субвенції з державного та обласного бюджетів; майно придбане (набуте) в інших юридичних і фізичних осіб у встановленому чином законодавству порядку; благодійні внески, пожертвування фізичних і юридичних осіб, дари, а також майно передане за заповітом; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Основним узагальнюючим показником фінансово-господарської діяльності є прибуток (п.7.1 Статуту).

З огляду на наведене вбачається, що КП "Вінницька транспортна компанія" утворено органом місцевого самоврядування на основі комунального майна, КП здійснює свою діяльність від імені територіальної громади надаючи, у тому числі, послуги у сфері перевезень пасажирів у межах територіальної громади, що є одним із видів послуг, про які йдеться у п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI.

Крім цього, всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності також вважаються власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

За таких обставин, враховуючи норми ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, КП "Вінницька транспортна компанія" вважається розпорядником публічної інформації стосовно інформації у сфері надання послуг із перевезень у межах територіальної громади та інформації про виплату заробітної плати працівникам Комунального підприємства, оскільки така інформація пов`язана із використанням підприємством майна, яке за своїм правовим режимом вважається комунальною власністю Вінницької міської об`єднаної територіальної громади. Виходячи із тексту запитів позивача у справі від 26.10.2020 та від 03.11.2020, саме вказані види інформації і були предметом запитування.

Висновок щодо правового статусу комунального підприємства як розпорядника публічної інформації узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 по справі № 815/1216/16 та від 19.09.2019 по справі № 804/4781/17.

У силу частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема, інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VI.

Крім того, суд зауважує, що статтею 31 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

На підставі абзацу 2 частини 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з частиною 5 статті 6 Закону №2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівника комунального закладу є відкритою і має бути надана на запит на інформацію.

Отже, під час розгляду запиту позивача від 26.10.2020 та від 03.11.2020 КП "Вінницька транспортна компанія" вважалася розпорядником інформації та була зобов`язана надати повну і достовірну інформацію на запит.

Як встановлено судом 26.10.2020 позивач звернувся запитом на публічну інформацію до "КП "ВТК", в якому просив надати:

копію посадової інструкції начальника контрольно-ревізійного відділу; повне ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу; суми нарахованих коштів помісячно з 01.01.2020 начальнику контрольно-ревізійного відділу (із зазначенням ПІБ, якщо особи на посаді змінювались).

Відповідь просив надати у встановлений законом строк на електронну скриньку.

02.11.2020 відповідач надіслав лист №1098, в якому вказав, що як вбачається зі змісту згаданої ч.1 ст.13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" та характеру запитуваної інформації підстави для задоволення запиту від 26.10.2020 відсутні. Серед іншого, повідомили що КП "ВТК" є господарюючим суб`єктом, а тому кошти отримуються ним за наслідком власної господарської діяльності в розумінні ст.3 ГК України. Таким чином, відомості про зміст посадової інструкції начальника контрольно-ревізійного відділу, а також його ПІБ, як спеціальні (окремі) об`єкт запиту, не підлягають наданню в порядку передбаченому ЗУ "Про публічну інформацію". Крім того, вказали, що запит стосовно величини заробітної плати та ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу стосувався інформації про використання публічних коштів, а тому КП у цій частині не являється розпорядником в розумінні п.2 ч.1 ст.13 ЗУ №2939. Відповідач запропонував надати обґрунтування наявності суспільного інтересу щодо запитуваної інформації з врахуванням критеріїв викладених у п.6.4 Пленуму КАСУ №10 від 29.09.2016.

03.11.2020 позивач повторно звернувся запитом на публічну інформацію до "КП "ВТК", в якому просив надати: ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу або іншої особи відповідальної за напрямок роботи контролерів контрольно-ревізійного відділу КП "ВТК"; копію посадової інструкції вказаних осіб; повне ПІБ начальника контрольно-ревізійного відділу; суми нарахованих та виплачених коштів помісячно з 01.01.2020 вказаним особам.

Листом відповідача від 10.11.2020 № 1127 у задоволенні запиту відмовлено. При цьому зміст листа від 10.11.2020 тотожний змісту листа від 02.11.2020.

Враховуючи обставини справи, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Надавши правову оцінку обставинам у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано відповідь по суті запиту, а тому такі дії кваліфікуються як неправомірна відмова в наданні інформації.

Відтак, суд доходить висновку, що заявлена позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації за запитами від 26.10.2020 та від 03.11.2020 підлягає задоволенню.

Щодо способу захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача надати достовірну та повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 03.11.2020, суд зазначає наступне.

У запиті про надання публічної інформації позивач просив надати запитувану інформацію шляхом надсилання електронного листа на електронну скриньку ОСОБА_1 : supersan3@ukr.net.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити, зокрема ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

При цьому суд звертає увагу на роз`яснення, що надані у п. 11.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" де зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

У п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 роз`яснено: "частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

Таким чином, аналіз положень ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VІ дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника.

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги обставини, встановлені під час розгляду цієї справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру у спосіб зобов`язати КП "Вінницька транспортна компанія" розглянути запит позивача про надання інформації від 03.11.2020 з урахуванням висновків суду.

Щодо звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Приймаючи позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкриваючи провадження у справі, судом ухвалою від 18.11.2020 віднесено адміністративну справу до категорії тих, що передбачені у п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Тому, рішення суду в частині зобов`язання КП "Вінницька транспортна компанія" розглянути запит позивача про надання інформації від 03.11.2020 з урахуванням висновків суду підлягає негайному виконанню.

Оскільки у даній справі позивача звільнено від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" щодо неправомірної відмови в наданні інформації на запити ОСОБА_1 від 26.10.2020 та від 03.11.2020.

Зобов`язати Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 03.11.2020 з урахуванням висновків суду у даній справі справі.

Рішення суду в частині зобов`язання Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 03.11.20.2020 з урахуванням висновків суду у даній справі, допустити до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" (Хмельницьке шосе, 29, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 03327925)

Повний текст рішення складено 17.12.2020

Суддя Томчук Андрій Валерійович