Рішення № 93589135, 01.12.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року Справа № 923/616/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Пастушенко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Давидкової Людмили Анатоліївни, м. Херсон

про стягнення 252666,42грн.

за участю представників:

від позивача: Ващук О.В. - уповн. предст., дов. від 28.12.2019

від відповідача: не з`явився

Управління комунальної власності Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 37465469) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі - 252 666,42 грн., нарахованої за Договором № 1252 оренди комунального майна міської територіальної громади від 23.05.2006. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 257, 509, 601, 602, 610, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 286 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 визначено суддю по справі - Ярошенко В.П.

Ухвалою суду від 24.06.2020 позовну заяву Управління комунальної власності Херсонської міської ради залишено без руху.

03.07.2020 за вх. № 4969/20 до суду надійшли додаткові пояснення позивача з доказами усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.07.2020 відкрито провадження у справі № 923/616/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.07.2020 об 11:00.

Ухвалою суду від 27.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.09.2020. Відкладено підготовче засідання до 22.09.2020 о 10:30.

16.09.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що після виникнення заборгованості з орендної плати відповідач зверталась із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим, на думку відповідача, заборгованість з орендної плати не існує. Як стверджує відповідач, зустрічна однорідна (грошова) вимога до позивача у неї виникла у зв`язку з проведенням капітального ремонту орендованого нерухомого майна з дозволу орендодавця на загальну суму 595852 грн. 40 коп. про, що свідчать Акт приймання виконаних робіт за квітень 2009 р. підписаний ФОП Давидковою Л.А. і Управлінням капітального будівництва Херсонської міської ради.

Ухвалою суду від 2.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання до 15.10.2020 о 12:00.

28.09.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує на несплаті відповідачем орендної плати та зазначає, що відсутні підстави для зарахування в якості зустрічних однорідних вимог вартості поліпшень орендованого майна в рахунок орендної плати.

15.10.2020 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою від 12.11.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/616/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.12.2020.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

23.05.2006р. між Управлінням комунальної власності міста Херсона (правонаступником якого є Управління комунальної власності Херсонської міської ради) (надалі за текстом рішення – Орендодавець, Позивач) та ФОП Давидковою Л.А. (надалі за текстом рішення – Орендар, відповідач) укладено договір оренди комунальної майна міської територіальної громади № 1252 (надалі за текстом рішення – Договір), згідно умов якого (з урахуванням додаткових договорів № 1, № 2) в оренду строком до 16.12.2011 р. передані нежилі приміщення першого поверху будинку під № 13, розташованого по вул. Р. Люксембург в м. Херсоні, загальною площею 425,4 кв. м., що знаходяться на балансі КП кінотеатр "Іскра", вартість яких становить 116985 грн. відповідно до незалежної оцінки ТОВ "Центр оцінки та експертизи" від 30.04.2006р., які необхідні для здійснення підприємницької діяльності, а саме для розміщення кафе-бару, більярдної та магазину.

В подальшому, шляхом підписання додаткових договорів, а також винесення господарським судом Херсонської області рішення від 19.06.2012 у справі № 5024/789/2012, строк дії договору оренди № 1252 продовжувався і з урахуванням останніх змін (рішення суду) становив до 09.07.2017.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішеннями міської ради від 29.09.2000р. № 232 та від 28.03.2003р. № 222 і становить 23397,00 грн. без врахування ПДВ за один рік. Оренда плата складає 1949,75 грн. за базовий місяць (квітень) оренди і згідно рішення міської ради від 29.09.2000р. № 232 перераховується Орендарем Управлінню комунальної власності на р/р не пізніше 1 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін, у разі зміни Методики розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За умовами п. 3.4. Договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету (Орендодавцю), підлягає в установленому порядку поверненню Орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.

Відповідно до п. 5.2. Договору Орендар зобов`язався своєчасно й в повному обсязі вносити до бюджету (Орендодавцю) орендну плату.

Договір нотаріально посвідчений 23.05.2006 р. та зареєстрований в реєстрі за № 1006. Правочини пройшли державну реєстрацію, що підтверджується витягом з державного реєстру правочинів.

Згідно оціночного акту, складеного 30.04.2006 р. ТОВ "Центр оцінки та експертизи" та затвердженого 23.05.2006 р. начальником Управління комунальної власності фізичний знос орендованих приміщень склав – 54%.

23.05.2006 р. за актом прийняття-передачі Орендар прийняв від Балансоутримувача вказані приміщення. В акті зазначено про відповідність орендованого об`єкта технічним умовам.

Орендна плата із урахуванням змін, внесених додатковим договором від 22.04.2011 до договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 23.05.2006 № 1252, за базовий місяць оренди (січень 2011 року) становить 3 717,12 грн та перераховується Орендарем управлінню комунальної власності не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства (пункт 3.2 Договору).

Орендовані приміщення відповідач повернула управлінню комунальної власності 05 жовтня 2017 року, що підтверджено актом прийняття-передачі об`єкта комунальної власності міської територіальної громади.

Таким чином нарахування орендної плати за договором оренди комунального майна територіальної громади від 23.05.2006 № 1252 управлінням комунальної власності здійснювалось до 05.10.2017.

На час закінчення дії договору, у порушення умов Договору оренди та норм господарського та цивільного законодавства, відповідач, як орендар вищевказаного майна, зобов`язання зі сплати орендної плати не виконала, у зв`язку із чим заборгованість з орендної плати у період з 01.06.2015 до 05.10.2017 досягла 252 666,42 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 4 Стаття 75 ГПКУ визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.06.2015 у справі № №923/114/15 за позовом Прокуратура Херсонської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради до ФОП Давидкової Людмили Анатоліївни про стягнення заборгованості з орендної плати за договором №1252 від 23.05.2006р. у сумі 62325,50 гри. та розірвання договору оренди комунального майна були встановлені обставини, що у позивача існує зобов`язання перед відповідачем компенсувати вартість поліпшеного орендованого майна на суму 595852,40 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарський суду від 26.08.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2016р. рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/114/15 залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у попередній редакції на момент дії Договору оренди майна ЗУ 1992 № 30 ч.2 ст.27) якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Частиною 3 ст. 778 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

У пункті 6.2. Договору сторони визначили, що Відповідач має право, з дозволу Орендодавця, вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості. А п. 5.3. Договору відповідача зобов`язано протягом дії договору оренди здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованих основних фондів.

Положення Договору не містять заборони на зарахування вартості поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем за власні кошти за згодою орендодавця, в рахунок плати за користування річчю.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на умови п. 11.3. Договору, оскільки останні застосовуються у разі дострокового розірвання вказаного Договору.

Отже, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, то наймач отримує право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати за користування річчю. При цьому вибір способу відшкодування, з огляду на положення ч. 3 ст. 778 ЦК України, здійснюється відповідачем.

Статтею 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов`язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Отже, наявність заперечень однієї сторони не перешкоджає проведенню зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

При цьому, закон не виключає можливість здійснення Відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.

Матеріалами справи доведено, що Відповідач скористався наданим йому правом на таке зарахування і листами від:

- 14.07.2015р. б/н;

- 29.09.2015р. б/н;

- 05.11.2015р. б/н на рахунок №3354 від 26.11.2015р.;

- 10.12.2015р. б/н;

- 20.01.2016р. нарахунок№196 від 15.01.2016р.,

- 26.02.2016р. б/н;

- 26.03.2016р. б/н на рахунок №908 від 23.03.2016р.;

- 29.04.2016р. б/н на рахунок № 1295 від 29.04.2016р.;

- 20.05.2016р. б/н на рахунок №1597 від 20.05.2016р.;

- 21.06.2016р. б/н на рахунок за червень 2016р. №1 881 від 21.06.2016р.;

- 18.07.2016р. б/н на рахунок №2056 від 15.07.2016р. за липень 2016р.;

- 22.08.2016р. б/н на рахунок №2527 від 19.08.2016р. за серпень 2016р.;

- 20.09.2016р. б/н на рахунок №2860 від 19.09.2016р. за вересень 2016р;

- 24.10.2016р. б/н на рахунок №3251 від 20.09.2016р. за жовтень 2016р.;

- 25.11.2016р. б/н на рахунок №3589 від 21.11.2016р. за листопад 2016р.;

- 21.12.2016р. б/н на рахунок №3899 від 19.12.2016р. за грудень 2016р.;

- 24.01.2017р. б/н на рахунок №248 від 23.01.2017р. за січень 2017р.;

- 14.02.2017р. б/н на рахунок №368 від 13.02.2017р. за лютий 2017р;

- 17.03.2017р. б/н на рахунок №690 від 13.03.2017р. за березень 2017р.;

- 20.04.2017р. б/н на рахунок №1261 від 19.04.2017р. за квітень 2017р.;

- 29.05.2017р. б/н на рахунок №1609 від 29.05.2017р. за травень 2017р.;

- 23.06.2017р. б/н на рахунок №1942 від 23.06.2017р. за червень 2017р..

- 25.07.2017р. б/н на рахунок №2259 від 25.07.2017 за липень 2017р.;

- 15.08.2017р. б/н за серпень 2017р.;

- 20.09.2017р. б/н за вересень 2017р.;

- 09.10.2017р. б/н за жовтень 2017р. повідомив Позивача про припинення зобов`язання зі сплати боргу з орендної плати шляхом його зарахування зустрічною вимогою про відшкодування частини вартості витрат на покращення орендованого майна, у зв`язку з чим зобов`язання відповідача зі сплати вказаного боргу с припиненим.

Відповідачем було проведено капітальний ремонт орендованих приміщень на загальну суму 595852,40 грн., і як вбачається з матеріалів справи, відповідач після рішень судів всіх інстанцій по справі №923/114/15 продовжив користуватись своїм правом на зарахування коштів проведеного капітального ремонту приміщення у якості орендної плати до моменту закінчення Договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 23.05.2006 року №1252, та всіх його додаткових угод.

Матеріали справи свідчать, що 05.10.2017 року між Управлінням комунальної власності, балансоутримувач Департамент ЖКХ та ФОП Давидковою Л.А. було підписано акт прийняття-передачі об`єкта комунальної власності міської територіальної громади від суб`єкта підприємницької діяльності - балансоутримувачу. В зазначеному акті прийняття-передачі майна зазначено, що на момент прийняття об`єкта він знаходиться у задовільному стані. Жодних посилань, з боку позивача щодо наявності боргу по орендній платі в акті приймання-передачі не має.

Позивач не погодився з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог, мотивуючи тим, що зустрічні вимоги не є безспірними і зарахування їх у добровільному порядку не можливе, а до суду відповідач не зверталась.

Суд не погоджується з думкою позивача враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, в ході судового розгляду справи № 923/114/15, судом були встановлені обставини, то не потребують доказування, а саме, те, що у позивача існує зобов`язання перед відповідачем компенсувати вартість поліпшеного орендованого майна на суму 595852,40грн., тому твердження позивача про те, що зустрічні вимоги не є безспірними, не відповідає дійсності.

Частиною 3 ст. 203 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов`язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Отже, наявність заперечень однієї сторони не перешкоджає проведенню зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

При цьому, закон не виключає можливість здійснення Відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи із зазначеного та з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності судом не розглядається.

Суд критично ставиться до посилання позивача у відповіді на відзив, щодо порушення строку позовної давності на зарахування однорідних зустрічних вимог, враховуючи наступне.

Важливо розуміти, що навіть після спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони, що відповідає вимогам ч.3 ст. 267 ЦК України.

Суд констатує, що відповідач у відповіді на відзив лише вказує на порушення строку позовної давності для зарахування однорідних зустрічних вимог, однак відповідної заяви, в розумінні ч. 3 ст. 267 ЦК України не зробив, що виключає можливість розгляду порушення строку позовної давності.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 17.12.2020

Суддя В.П.Ярошенко