Рішення № 93589004, 07.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1428/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор", місто Київ до Публічного акціонерного товариства "Обчислювальна техніка та інформатика", місто Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, місто Київ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шотлайн" (ТОВ "Будпромтех-1"), місто Біла Церква Київської області та фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , Остапенко С.В.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Обчислювальна техніка та інформатика" (надалі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, позивач просить в рахунок заборгованості за кредитним договором №К-Ю/13/039 від 05.12.2013, укладеним між ПАТ "Авант-Банк" та ТОВ "Будпромтех-1" (назву змінено на ТОВ "Шотлайн") в сумі 89 008 673,05 грн., в тому числі поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 75 576 054,80 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 9 960 153,50 грн., поточна заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 2 942 510,33 грн., пеня в розмірі 529 954,42 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-11", загальною площею 7082,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого регіональним відділенням Фонду держмайна України по Харківській області № 43 від 29.07.1996, додатку Регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області від 9.03.1995 № Ф101-438, та записаного в реєстрову книгу №- за реєстровим номером 3042, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14235175 від 09.12.2013. Також позивач просить визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 (суддя Калантай М.В.) замінено позивача у справі №922/1428/16 Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані".

Ухвалою суду від 10.06.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" у справі № 922/1428/16 залишено без розгляду за заявою позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Фінєвровектор" про заміну позивача у справі - задоволено; замінено у справі № 922/1428/16 позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Фінєвровектор"; ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ "Файненс Компані" скасовано та у задоволенні такої заяви - відмовлено; справу передано на розгляд суду першої інстанції.

На стадії розгляду справи по суті - 20 липня 2020 року суддею Калантай М.В. заявлено самовідвід від розгляду справи № 922/1428/16. Ухвалою суду від 20.07.2020 задоволено заяву про самовідвід судді Калантай М.В.; справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та заміни відведеного судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 для розгляду справи № 922/1428/16 визначено суддю Рильову В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 липня 2020 року справу № 922/1428/16 прийнято до розгляду та призначено повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.09.2020 до участі у справі № 922/1428/16 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено фізичних осіб - власників квартир, що розташовані у житловому будинку № 115 по вул. В. Панасівська, літ. "А-П" (який за твердженням позивача є предметом іпотеки); продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/1428/16 на 30 днів - по 21 жовтня 2020 року.

05 жовтня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшли письмові пояснення третьої особи по справі ОСОБА_1 (за вх. № 22911), які було прийнято судом до розгляду.

Крім того, 19 жовтня 2020 року судом також прийнято до розгляду письмові пояснення позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" (за вх. № 24207).

Публічне акціонерне товариство "Обчислювальна техніка та інформатика" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося, відзив на позовну заяву не подало; в підготовчі засідання представник відповідача не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідно, під час підготовчого провадження учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи. За результатами підготовчого засідання 19.10.2020 у справі № 922/1428/16 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09 листопада 2020 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено судом до протоколу підготовчого засідання від 19 жовтня 2020 року у справі № 922/1428/16.

В судовому засіданні 09.11.2020 судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" про відкладення розгляду справи, у зв`язку із наявністю у повноважного представника позивача коронавірусної хвороби, що також підтверджено належними доказами; розгляд справи № 922/1428/16 відкладено на 23 листопада 2020 року на підставі пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 09.11.2020.

В судовому засіданні 23.11.2020 судом також було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що повноважний представник позивача - ОСОБА_16 проходить курс лікування з відбуванням обов`язкової обсервації, інші представники знаходяться на самоізоляції. У справі № 922/1428/16 було оголошено перерву до 07 грудня 2020 року.

У визначений день та час позивач свого представника в судове засідання не направив. Судом оголошено, що 07.12.2020 на електронну пошту Господарського суду Харківської області надійшло клопотання ТОВ "ФК "Фінєвровектор" про відкладення судового розгляду (вх. № 4981), відповідно якого для подальшої участі у справі Товариством уповноважено Нестерика М.О., а відтак, у зв`язку із заміною представника позивача існує необхідність відкладення розгляду справи, для надання новому представнику часу для ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, новий представник також перебуває на самоізоляції у зв`язку із безпосереднім контактуванням із особами, у яких виявлено коронавірусну хворобу.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання ТОВ "ФК "Фінєвровектор", суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалася. Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, учасникам справи надано можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що прямо передбачено статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано те, що чинний ГПК України спрямований на забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності. В розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень через механізм подачі заяв по суті справи, якими, згідно статті 161 Господарського процесуального кодексу України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Розгляд справи № 922/1428/16 по суті, разом з тим, неодноразово відкладався, а під час підготовчого провадження позивачем вже сформовано правову позицію та надано докладні пояснення щодо предмета спору. Водночас, про можливість подання принципово нових доказів та пояснень, ніж ті, що містяться в матеріалах справи, позивачем не зазначено.

Відтак, судом відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Фінєвровектор" про відкладення розгляду справи, оскільки жодних обставин, які б вказували на існування об`єктивних перешкод для розгляду справи, позивачем не наведено та судом не встановлено.

Представник відповідача в судові засідання також не з`являвся; відзив на позов ТОВ "ФК "Фінєвровектор" матеріали справи не містять. Ухвали Господарського суду Харківської області у справі № 922/1428/16, що направлені в паперовій формі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за юридичною адресою ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" не були вручені адресатові та повернулись до суду із позначками "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчать довідки відділення поштового зв`язку "Укрпошта". Жодних відомостей щодо інших засобів зв`язку із відповідачем матеріали справи не містять.

Фізичні особи - власники квартир, що розташовані у житловому будинку № 115 по вул. В. Панасівська, літ. "А-П", які брали участь в судовому засіданні 07.12.2020 - Куксова О.Ю., ОСОБА_15 , Ахтирська Г.А., Остапенко С.В. проти задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Фінєвровектор" заперечували, просили відмовити в його задоволенні повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач та треті особи мали достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву та визнаються такими, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у відповідності до положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/1428/16 в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

05 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Авант Банк" (код ЄДРПОУ 36406512; надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромтех-1" (пізніше - ТОВ "Шотлайн", припинене у 2017 році) було укладено Кредитний договір № К-Ю/13/039 (Надалі - "Кредитний договір"), на підставі якого Банк зобов`язується надати Боржнику кредит у формі відновлюваної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості 35 000 000,00 (тридцять п`ять мільйонів) гривень, строком по 04 грудня 2014 року. Розмір (сума), порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, дата повернення кредитних коштів (траншів), цільове використання кредитних коштів (траншів), обумовлюється сторонами у відповідному додатковому договорі, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.

12 грудня 2013 року укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору, на підставі якого Банк на умовах Кредитного договору та Додаткового договору надає Боржнику кредит у формі відноновлюваної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості 72 000 000,00 гривень.

20 січня 2014 року укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору, згідно з яким "проценти за користування кредитом, які нараховані за період до 28.02.2014 (включно) Боржник сплачує в строк до 20.03.2014, надалі щоквартально не пізніше 20 числа кожного звітного кварталу та остаточно в день погашення кредиту на рахунок Банку у валюті заборгованості в ПАТ "Авант Банк", або на інші рахунки, визначені Кредитором та доведені до відома Боржника".

13 березня 2014 року укладено Додатковий договір № 3 до Кредитного договору, на підставі якого Банк на умовах Кредитного договору та Додаткового договору надає Боржнику кредит у формі відновлюваної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості 75 577 000,00 гривень.

03 грудня 2015 року укладено Додатковий договір № 7 до Кредитного договору, в якому зазначено, що кінцевий термін погашення кредиту Боржником - "02" грудня 2016 року (останній день строку кредиту).

30 грудня 2015 року укладено Додатковий договір № 8 до Кредитного договору, в якому сторони домовились, що Боржник в строк до 31.05.2016 надасть майно в заставу / іпотеку Кредиторові на суму не меншу 40 000 000,00 гривень.

В забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору, між Публічним акціонерним товариством "Авант Банк" та Публічним акціонерним товариством "Обчислювальна техніка та інформатика" (код ЄДРПОУ 21174715) було укладено Іпотечний договір № 3-Ю/13/081 від 09 грудня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим № 4408, та Договір № 1 про внесення змін від 09 січня 2014 року, Договір № 2 про внесення змін від 14 квітня 2014 року, Договір № 3 про внесення змін від 18 грудня 2014 року, Договір № 4 про внесення змін від 03 грудня 2015 року до нього.

Згідно пункту 1.1. Договору іпотеки (з урахуванням усіх змін та доповнень) Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: Нежитлова будівля літ. "А-11", загальною площею 7082,4 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 115 (Надалі - Об`єкт нерухомості / Предмет іпотеки).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ФК "Фінєвровектор" посилається на те, що Банк в повній мірі та належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором перед Боржником. Натомість Боржник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, не сплачував своєчасно платежі в рахунок погашення кредиту, нараховані по ньому проценти та комісію. Так, 24 січня 2016 року ПАТ "Авант Банк" направило ТОВ "Будпромтех-1" претензію про виплату суми заборгованості з процентами по Кредитному договору № К-Ю/13/039 від 05 грудня 2013 року у розмірі 4 616 351,08 грн. протягом 5 днів. Також 01 квітня 2016 року ПАТ "Авант Банк" направило Боржнику вимогу про дострокове виконання зобов`язання, в якій вимагало сплатити 87 663 013 грн. протягом 30 днів. Відповідну вимогу Боржником не виконано, у зв`язку з чим Банк звернувся до Господарсько суду Харківської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Укладений між ПАТ "Авант Банк" та ТОВ "Будпромтех-1" Договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредитні кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини третьої статті 1049 ЦК України позика вважається поверненою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Відповідно до пункту 13.1 Кредитного договору невиконання або неналежне виконання зобов`язань встановлених договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та положеннями Договору.

Відповідно також до пункту 3.1.1. Іпотечного договору № 3-Ю/13/081 від 09 грудня 2013 року, при порушенні Позичальником умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, комісій, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов даного договору та у випадках, установлених законом, у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку.

Згідно пункту 3.1.3. Іпотечного договору № 3-Ю/13/081 від від 09 грудня 2013 року, виключними способами звернення стягнення на предмет іпотеки за даним договором є: звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Враховуючи факт не виконання Боржником свого зобов`язання за Кредитним договором, у Кредитора виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

В подальшому, за результатом проведення електронного аукціону 23 квітня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Авант Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" було укладено Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (том ІІІ, арк.с. 186-188). У відповідності до пункту 5 Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав від 23.04.2019 (том ІІІ, арк.с. 189-190) Банк передав на користь ТОВ "Файненс Компані" майнові права за наступними договорами:

- Кредитний договір № К-Ю/13/039 від 05.12.2013 з ТОВ "Будпромтех-1" (ТОВ "Шотлайн");

- Договір іпотеки № З-Ю/13/081 від 09.12.2013 з ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика".

20 червня 2019 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" укладено Договір № 20/06-2019/2 купівлі-продажу майнових прав (том ІІV, арк.с. 19-21), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржника, майнових поручителів та тисових поручителів, які виникли за укладеними договорами, а саме:

- Кредитний договір № К-Ю/13/039 від 05.12.2013 з ТОВ "Будпромтех-1" (ТОВ "Шотлайн");

- Договір іпотеки № З-Ю/13/081 від 09.12.2013 з ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика".

Згідно статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі.

Відповідно також до статті 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що боржника та іпотекодавця було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні, що підтверджується доданими до цієї позовної заяви належним чином засвідченими копіями повідомлень про заміну кредитора та доказами їх надсилання (том ІV, арк.с. 19-21). Отже, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" є належним кредитором за Кредитним договором № К-Ю/13/039 від 05 грудня 2013 року та іпотекодержателем за Іпотечним договором № З-Ю/13/081 від 09 грудня 2013 року.

Відповідно, позивач зазначає, що ТОВ "ФК "Фінєвровектор" як новий та єдиний законний кредитор та іпотекодержатель вважає, що має всі законні права Іпотекодержателя за Іпотечним договором.

Згідно частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами другою та п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Разом з тим, обґрунтовуючи позов, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" посилається на те, що випадково з інформації, що міститься в Єдиному державному і речових прав на нерухоме майно (Надалі - "Реєстр прав власності") позивачу стало відомо про зміну власника Об`єкта нерухомого майна, який є предметом іпотеки, поділ Об`єкта та його подальше відчуження частинами, які після здійснення поділу стали окремими об`єктами нерухомого майна. З інформації зазначеної у Витязі з Реєстру прав власності за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 115, вбачається, що "Нежитлової будівлі літ. "А-11", загальною площею 7082,4 кв. м." як одного об`єкта нерухомого майна не існує. Натомість, наявні записи про об`єкти у вигляді нежитлових приміщень у літ. "А-11" з різноманітними площами, та які перебувають у власності фізичних осіб, тобто очевидно мав місце поділ Об`єкта. Записи про реєстрацію права власності на зазначені елементи Об`єкта датовані січнем-лютим 2019 року, багато з яких було вчинено одним днем, що на переконання позивача свідчить про запланований поділ Об`єкта.

ТОВ "ФК "Фінєвровектор" стало відомо про наявність Рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року у справі 257/1598/14-ц, прийняте суддею Шликовим С.П., відповідно до якого Іпотечний договір було визнано недійсним, виключено запис про іпотеку Об`єкта із Реєстру прав власності, а право власності на Об`єкт зареєстровано за ОСОБА_17 . Пізніше на підставі зазначеного судового рішення до Реєстру прав власності було внесено відомості про недійсність іпотеки та, як результат, виключено запис про іпотеку Об`єкта з Реєстру прав власності.

Однак, як зазначає позивач, є підстави стверджувати, що рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року у справі № 257/1598/14-ц підроблене, так як відомості про судову справу № 257/1598/14-ц та рішення по ній взагалі відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень (Надалі - "ЄДРСР") та на офіційному веб-сайті судової влади України (https://court.gov.ua). У Павлоградському районному суді Дніпропетровської області (куди переїхав Київський районний суд Донецької області згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38 від 02.09.2014, на підставі частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції") також невідомо про вказане судове рішення та зокрема про судову справу № 257/1598/14-ц загалом, що підтверджується Листом Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 за № 1.86/55/2019, в якому останній зазначив: "... Станом на 07 травня 2019 року на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільна справа № 257/1598/14 за позовом ОСОБА_17 уз Публічного акціонерного товариства "Обчислювальна техніка та інформатика", ПАТ "Авант- Банк", третя особа ТОВ "Будпромтех-1" про визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним, виключення записів, з Київського районного суду м. Донецька не надходила та не передавалася.

Згідно перевірки Єдиного Державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) запитуване Вами тішення Київського районного суду м. Донецька по даній справі в базі зазначеного реєстру відсутнє".

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

В частині другій статті 8 Закону України "Про доступ до судових рішень" зазначено, що не допускається вилучення судових рішень із реєстру.

Враховуючи вищезазначене позивач зазначає, що неіснуюче судове рішення Київського районного суду міста Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14-ц зумовило внесення до Єдиного державного реєстру незаконного запису про припинення іпотеки та визнання права власності на Предмет іпотеки за третьою особою при фактично чинній іпотеці Позивача, за чим послідували протиправні поділи та подальші відчуження об`єкта нерухомого майна, який є предметом іпотеки.

Разом з тим, у разі відсутності чинного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі рішення суду, яке не існує. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Окремо позивач звертає увагу на те, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась справа № 826/13381/15 про визнання протиправними та скасування рішень держаного реєстратора та відповідних записів в реєстрі, якими було протиправно припинено іпотеки нерухомого майна, обтяження (заборони на нерухоме майно), оскільки внесення записів здійснено на підставі не існуючих рішень суду, а саме ухвали Київського районного суду м. Донецька від у справі № 2/257/1390/14 (суддя Шликов С.П.). що підтверджується відповідями Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області та висновками експерта. У своїй постанові від 21.12.2015 у справі № 826/13381/15 Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив наступне: "Судом встановлено відсутність Ухвали Київського районного суду м. Донецька від 29.08.2014 по справі № 2/257/1390/14, якою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а отже прийняте держаним реєстратором рішення від 03.12.2014 р. № 17688484 припинення іпотеки), від 03.12.2014 р. М 17687773 (зняття заборони на нерухоме майно) та від 03.12.2014 № 17686704 (припинення іпотеки), від 03.12.2014 р. № 17687469 (зняття заборони на нерухоме майно) підлягають скасуванню.".

З вищенаведеного позивач робить висновок, що протиправне (без згоди Кредитора та Іпотекодержателя) внесення до реєстру прав власності записів про припинення іпотеки на підставі неіснуючих рішень Київського районного суду міста Донецька прийнятих суддею Шликовим С.П. має неодноразовий характер, факт відсутності вищезазначених рішень досліджено та доведено в судовому порядку, а іпотеки, записи про які були виключені з реєстру на підставі неіснуючих судових рішень є чинними та не припиняли свою дію.

За змістом статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи наведене, на переконання позивача, ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" борг перед ТОВ "ФК "Фінєвровектор" не погасило, Нежитлова будівля літ. "А-11", загальною площею 7082,4 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 115 продовжує перебувати в іпотеці Товариства, а сама іпотека поширюється і на новоутворені об`єкти нерухомого майна, які були створені в результаті протиправного поділу предмета іпотеки, а нові власники Об`єкта іпотеки є іпотекодавцями по відношенню до ТОВ "ФК "Фінєвровектор", отже, до відповідачів перейшли права та обов`язки іпотекодавців за Іпотечним договором, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час внесення запису про припинення іпотеки та інших обтяжень Об`єкта нерухомого майна та державної реєстрації права власності на спірний Об`єкт за ОСОБА_17 ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до статті 328 ЦК України (в редакції, чинній на 02.06.2016) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Водночас суд вважає таким, що позбавлене правового обґрунтування твердження позивача про те, що Рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року у справі 257/1598/14-ц, прийняте суддею Шликовим С.П., відповідно до якого Іпотечний договір було визнано недійсним, виключено запис про іпотеку Об`єкта із Реєстру прав власності, а право власності на Об`єкт зареєстровано за Денисенко Ніною Володимирівною - підроблене; на підставі неіснуючого судового рішення до Єдиного державного реєстру внесено незаконний запис про припинення іпотеки та визнання права власності на Предмет іпотеки за третьою особою при фактично чинній іпотеці позивача, за чим послідували протиправні поділи та подальші відчуження об`єкта нерухомого майна, який є предметом іпотеки.

В силу вимог статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, не є преюдиціальними для справи № 922/1428/16 факти, встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва в постанові від 21.12.2015 по справі № 826/13381/15 про визнання протиправними та скасування рішень держаного реєстратора та відповідних записів в реєстрі, якими було припинено іпотеки нерухомого майна, обтяження (заборони на нерухоме майно), оскільки внесення записів здійснено на підставі не існуючих рішень суду, а саме ухвали Київського районного суду м. Донецька від у справі № 2/257/1390/14 (суддя Шликов С.П.). Посилання позивача на схожість обставин, у даному випадку, не свідчать про наявність підстав для застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки факт "відсутності" ухвали Київського районного суду м. Донецька від 29.08.2014, постановленої суддею Шликовим С.П. по справі № 2/257/1390/14 жодним чином не свідчить про те, що рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року у справі № 257/1598/14-ц також підроблене.

Згідно також з положеннями статей 77, 79 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, на переконання суду, лист Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 за № 1.86/55/2019, згідно якого станом на 07 травня 2019 року цивільна справа № 257/1598/14 за позовом ОСОБА_17 уз Публічного акціонерного товариства "Обчислювальна техніка та інформатика", ПАТ "Авант- Банк", третя особа ТОВ "Будпромтех-1" про визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним, виключення записів, з Київського районного суду м. Донецька "не надходила та не передавалася", а також відсутність відомостей про судову справу № 257/1598/14-ц у Єдиному державному реєстрі судових рішень не є належними та допустимими доказами підроблення вищевказаного судового рішення.

Суд також звертає увагу на те, що підроблення відповідного рішення може доводитися засобами доказування, зокрема в рамках кримінального провадження. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення позивачем будь-яких дій на предмет встановлення підробки чи фальсифікації рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року у справі 257/1598/14-ц, як єдиного правовстановлюючого документа.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті як належні, оскільки не є беззаперечними у взаємному зв`язку та не дають змогу повно, чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме: факту підроблення судового рішення, яке стало підставою для виключення запису про іпотеку Об`єкта із Реєстру прав власності, а право власності на Об`єкт зареєстровано за ОСОБА_17 , а в подальшому і незаконного відчуження спірного об`єкта нерухомого майна, який є предметом іпотеки.

Крім того, згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Конституцією України та статтею 321 ЦК України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, нові власники нерухомого майна (треті особи, які не завляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у даній справі) на даний момент мають вважатися такими, що набули його відповідно до законодавства, а висновки позивача стосовно того, що нежитлова будівля літ. "А-11", загальною площею 7082,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 продовжує перебувати в іпотеці Товариства, а сама іпотека поширюється і на новоутворені об`єкти нерухомого майна, як такі, що створені в результаті протиправного поділу предмета іпотеки є неправомірними. Наведені аргументи також зумовлюють висновок суду про наявність підстав для відмови в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор".

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-11", загальною площею 7082,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, а відтак задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за позивачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор".

Керуючись статтями 6, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, статтями 1, 13, 14, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" грудня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова