Рішення № 93588980, 14.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2934/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Калашников Г.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Кучугури Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, буд. 1) про стягнення 822940,87 грн. за участю представників:

позивача - Головашич Ю.О., ордер №134304 від 07.09.2020;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Харківської області подано позов Фізичної особи-підприємця Кучугури Юлії Анатоліївни (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (відповідач), згідно вимог якого позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергоізол» на користь Фізичної особи-підприємця Кучугури Юлії Анатоліївни:

- заборгованість (основний борг) за договором про переведення боргу № ТУ/ПЕ- 19.06.19 від 19.06.2019 у розмірі 140000,00 грн.;

- інфляцію від простроченої суми заборгованості по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 у розмірі 4340,87 грн.;

- неустойку від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 за період з 01.01.2020 по 08.09.2020 у розмірі 602400,00 грн.;

- неустойку від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 року за період з 08.09.2020 року по 10.09.2020 року у розмірі 4200,00 грн..;

- штраф від суми невиконаного в строк грошового зобов`язання по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 у розмірі 72000,00 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складаються із: суми сплаченого судового збору у розмірі 13817,11 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.10.2020 об 11:00.

05.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22957) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2020 підготовчого засідання відкладено на 10.11.2020 на 11:00, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

26.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення виправленого відзиву із розрахунком неустойки та штрафу (вх. № 24765), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

05.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. №25826), мотивоване неможливістю прибуття представника у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2020 на 12:00.

Протокольною ухвалою від 01.12.2020 по справі № 922/2934/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.12.2020 на 12:00.

Присутній у судовому засіданні по суті 14.12.2020 представник позивача просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 14.12.2020 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

19.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Термолайф - Україна" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Кучугурою Юлією Анатоліївною (виконавець) було укладено договір № 19/10/2018 на організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом (типовий) (т.с. 1 а.с. 10-13), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання організувати доставку вантажу/товару замовника відповідно до узгоджених сторонами у заявках маршрутів. Замовник оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявках, які є невід`ємною частиною договору. В суму доручення включені витрати виконавця на виконання доручення замовника і винагорода виконавця у випадку, коли останній надає транспортно-експедиційні послуги (п. 1.2. договору).

Надалі, 19.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Термолайф-Україна" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (відповідач, новий боржник) та Фізичною особою - підприємцем Кучугурою Юлією Анатоліївною (позивач, кредитор) було укладено договір про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 (надалі - договір) (т.с. 1 а.с. 16-17), відповідно до умов п.1.1. якого, цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникла із договору на організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом №19/10/18 від 19.10.2018 (основний договір), укладеного між первісним боржником та кредитором, відповідно до якого первісний боржник переводить на нового боржника частину свого боргу за основним договором, а новий боржник замінює первісного боржника як зобов`язану сторону за основним договором, і приймає на себе обов`язки первісного боржника за основним договором.

Згідно з п. 1.2. вищевказаного договору, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 862619,00 (вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот дев`ятнадцять грн. 00 копійок), що виникла за основним договором, відповідно до акту звірки за період з 19.10.2018 по 18.06.2019.

Відповідно до умов п. 1.3. договору про переведення боргу, підписуючи даний договір, кредитор надає згоду на заміну первісного боржника новим боржником за основним договором, і дає свою згоду на відповідне переведення частини боргу (кредиторської заборгованості) від первісного боржника на нового боржника в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором (п. 2.1. договору).

Також, згідно з умовами пунктів 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. договору, новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором. Новий боржник зобов`язаний протягом 3 (трьох) банківських днів із дня виконання ним обов`язків перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням копій документів, що підтверджують виконання зобов`язання. Новий боржник здійснює погашення частини боргу первісного боржника, в безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів у розмірі 862619,00 (вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот дев`ятнадцять грн. 00 копійок), на поточний рахунок кредитора до «31» грудня 2019 року. Переведення частини боргу за цим договором відбувається безоплатно.

Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах даного Договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до положень п.п. 3.2. договору, підписанням цього договору новий боржник підтверджує отримання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують вимоги кредитора до первісного боржника за основним договором:

3.2.1. договору на організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом №19/10/18 від "19" жовтня 2018 р. (основний договір);

3.2.2. акту звірки за період з 19.10.2018 р. по 18.06.2019 р.

Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Договір діє до моменту погашення (сплати) новим боржником боргу в порядку та в строк, що визначені даним договором (пункт 9.1. договору).

За період з 01.06.2019 по 03.09.2019 між позивачем та відповідачем було здійснено звіряння взаєморозрахунків, на підставі чого за цей період складено та підписано акт звіряння, згідно якого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 492619,00 грн. (т.с. 1 а.с. 18).

Із наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії банківської виписки по рахунку позивача за період з 19.06.2019 по 08.09.2020 убачається, що на виконання умов договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 відповідачем були перераховані грошові кошти за вказаний період на загальну суму 722619,00 грн. А саме: 27.06.2019 сплачено 270000,00 грн, 14.08.2019 було сплачено 100000,00 грн, 18.12.2019 сплачено 52619,00 грн, 26.12.2019 було сплачено 200000,00 грн та 08.09.2020 сплачено 100000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 19).

Позивач у позові вказує, що за відповідачем обліковується заборгованість за договором про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19, яка становить 140000,00 грн.

У позові позивач покликається на умови п. 2.4. договору, за яким відповідач мав здійснити погашення частини боргу у строк до 31.12.2019.

З метою досудового врегулювання спору між сторонами, позивачем 02.07.2020 було надіслано на адресу відповідача вимогу (т.с. 1 а.с. 20-25), в якій позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість, та про свій намір звернутись до суду із відповідним позовом.

Проте відповідач, у порушення умов вищевказаного п. 2.4. договору, у встановлений договором строк заборгованість не погасив, на підставі чого, позивачем, окрім заборгованості, заявив до стягнення неустойку від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 за період з 01.01.2020 по 08.09.2020 у розмірі 602400,00 грн, неустойку від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 за період з 08.09.2020 року по 10.09.2020 у розмірі 4200,00 грн, штраф від суми невиконаного в строк грошового зобов`язання по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 у розмірі 72000,00 грн та інфляційні нарахування у розмірі 4340,87 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач у своєму відзиві частково визнав позов, заперечив проти нарахованого штрафу та неустойки, на обґрунтування чого наголошує про помилковість розрахунку штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 520, 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, відтак, правочин щодо заміни боржника у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, яке переводиться на нового боржника.

З огляду на викладене, суд встановив, що до нового боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол", шляхом укладення у належній формі із дотриманням вимог закону договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019, перейшло зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Термолайф-Україна" із сплати кредитору - Фізичній особі - підприємцю Кучугурі Юлії Анатоліївні боргу в сумі862619,00 у порядку, передбаченому цим договором про переведення боргу (т.с. 1 а.с. 16-17).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність у відповідача не погашеної заборгованості в сумі 140000,00 грн. за договором про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на виконання зобов`язання за договором про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 722619,00 грн (т.с. 1 а.с. 19).

Здійснення відповідачем оплати на загальну суму 722619,00 грн з призначенням платежу із посиланням на договір про переведення боргу свідчить про визнання відповідачем свого обов`язку та вчинення останнім дій на його виконання.

У відзиві на позовну заяву також не заперечив проти наявної перед позивачем заборгованості.

Враховуючи, що строк погашення грошового зобов`язання сплив 31.12.2019, що задекларовано сторонами п. 2.4. договору, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 140000,00 грн заборгованості обґрунтованою.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вище наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 140000,00 є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойку від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання за період з 01.01.2020 по 08.09.2020 у розмірі 602400,00 грн та за період з 08.09.2020 року по 10.09.2020 року у розмірі 4200,00 грн, а також штрафу у розмірі 72000,00 грн, суд виходить з наступного.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк (до 31.12.2019) заборгованість не сплатив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до п. 4.2. договору, при порушенні новим боржником своїх грошових зобов`язань за даним договором, кредитор має право письмово вимагати, а новий боржник зобов`язаний сплатити кредитору неустойку у розмірі 1 % від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з п. 4. 3 договору, при порушенні новим боржником своїх грошових зобов`язань понад п`ять (5) робочих днів за цим договором, кредитор має право письмово вимагати, а новий боржник зобов`язаний додатково сплатити кредитору штраф у розмірі 30 % від суми невиконаного в строк грошового зобов`язання».

Приписами статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 910/10224/14, від 23.05.2018 року у справі № 910/15492/17 та від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також враховуючи наведену вище правову позицію Верховного суду, судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем суми пені за договором про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19, відповідно до розрахунку, який наведений у позовній заяві, та встановлено, що такі нарахування здійснено невірно, оскільки вони суперечать вимогам законодавства та перевищують розмір, який установлено законом як граничний, тоді, як прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом здійснено власний розрахунок із урахуванням норм законодавства, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 01.01.2020 по 10.09.2020 у загальному розмірі 23593,44 грн. В решті нарахованих 583006,56 грн суми пені суд відмовляє, як безпідставно нарахованої.

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 30 % від суми невиконаного в строк грошового зобов`язання по договору про переведення боргу № ТУ/ПЕ-19.06.19 від 19.06.2019 у розмірі 72000,00 грн, суд встановив, що дані нарахування відповідають умовам п. 4.3. договору та не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 72000,00 грн штрафу підлягають до задоволення.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про те, що 30 % штрафу розрахований позивачем помилково, оскільки з урахуванням платежу на суму 100000,00 грн від 08.09.2020 сума боргу становить 140000,00 грн, а не 240000,00 грн, про що зазначає таке.

Суд звертає увагу відповідача на умови п. 4.3. договору, згідно якого при порушенні відповідачем своїх грошових зобов`язань понад п`ять (5) робочих днів за цим договором, позивач має право письмово вимагати, а відповідач зобов`язаний додатково сплатити кредитору штраф у розмірі 30 % від суми невиконаного в строк грошового зобов`язання.

Відповідач мав здійснити погашення частини боргу у строк до 31.12.2019, що передбачено сторонами у п. 2.4. договору.

У період з 01.01.2020 по 08.09.2020 наявна заборгованість відповідача складала 240000,00 грн, а тому позивачем правомірно нараховано 30 % штрафу саме на суму 240000,00 грн, оскільки сплата у розмірі 100000,00 грн відбулась 08.09.2020, із порушенням визначеного договором строку виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань понад п`ять (5) робочих днів.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4028,47 грн, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума інфляційних становить 4340,87 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2020 по 01.06.2020 у розмірі 4340,87 грн, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4340,87 грн підлягають до задоволення.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, неустойки (пені), штрафу та інфляційних нарахувань, надані позивачем, суд частково задовольняє позов Фізичної особи-підприємця Кучугури Юлії Анатоліївни, ухвалює рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" 140000,00 грн основного боргу, 23593,44 грн пені, 72000,00 грн штрафу та 4340,87 грн інфляційних втрат. В решті позову суд відмовляє з підстав, наведених вище.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 40231736) на користь Фізичної особи-підприємця Кучугури Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - 140000,00 грн основного боргу; 23593,44 грн пені; 72000,00 грн штрафу; 4340,87 грн інфляційних втрат та 4028,47 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" грудня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв