Рішення № 93588860, 26.11.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2020 Справа № 920/528/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/528/19

за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455),

до відповідача Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, 40011, код 05785448),

про стягнення 218730 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. заборгованості відповідно до договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 1, укладеного між сторонами 31.12.2016

за участю представників сторін:

від позивача: Дудник Н.В., Грицина В.В.

від відповідача: Скубира О.М.,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.09.2019 у справі №920/528/19 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 рішення від 11.09.2019 у справі № 920/528/19 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 05.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.20019 та рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2019 у справі 920/528/19 скасовано; справу № 920/528/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2020 матеріали справи № 920/528/19 розподілено на суддю Котельницьку В.Л.

Ухвалою суду від 08.07.2020 підготовче засідання призначено на 03.09.2020.

Відповідно до ухвали суду від 24.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 27.10.2020.

У судовому засіданні 27.10.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №920/528/19 та призначення судового розгляду справи по суті на 26.11.2020.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 218 730 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 64 (шістдесят чотири) коп., з яких: 202319 (двісті дві тисячі триста дев`ятнадцять) грн. 30 (тридцять) коп. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод відповідно до договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 1, укладеного між сторонами 31.12.2016, 11586 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. пені, 962 (дев`ятсот шістдесят дві) грн. 24 (двадцять чотири) коп. 3% річних, 3862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 28 (двадцять вісім) коп. інфляційних нарахувань, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач у письмовому відзиві (вх № 6293/20 від 21.07.2020) позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд в задоволенні позову відмовити.

10.08.2020 позивачем подана відповідь на відзив (вх № 6826/20), згідно якої позивач позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

08.09.2020 відповідачем подано пояснення (вх № 7932/20) щодо його позиції викладеної у відзиві на позовну заяву.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

31 грудня 2016 року між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради як виконавцем та Акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» як споживачем укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 1, відповідно до умов якого позивач зобов`язався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 1.3 договору об`єктами надання послуг визначено виробничі майданчики на пл. Привокзальній, 1, вул. Троїцька, 69, пр. Курський, 18-18а, вул. Скрябіна, 11, вул. 2-га Залізнична, 2-2а у м. Суми.

Відповідно до п. 2.5 договору плата за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2015.

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється Виконавцем і Споживачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію згідно з п.5.1 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190.

Згідно з п. 3.2 договору оплата відповідачем за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 №37 та місцевими правилами приймання стічних вод (п. 3.6. Правил 190).

Відповідно до п. 4.2.15 договору споживач зобов`язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.

У пункті 4.3.7 договору сторони погодили, що позивач має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод абонента (споживача). Пред`являти Споживачу рахунки при порушенні місцевих правил приймання стічних вод та скиду стічних вод з понаднормативним забрудненням.

Під час здійснення контролю за скидом забруднюючих речовин позивачем було виявлено факт скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно із встановленими місцевими Правилами від 10.12.2007 № 596 та місцевими Правилами від 06.09.2011 № 539.

Так, 20 грудня 2018 року на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 1, позивачем відібрані проби стічних вод на об`єкті споживача.

За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією КП «Міськводоканал» Сумської міської ради, атестованою у цій галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем у міську каналізацію стічні води з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 20.12.2018 № 1961, протоколом дослідження якості стічних вод від 20.12.2018 № 4582.

20 грудня 2018 року позивач аналогічно відібрав проби на об`єктах відповідача за адресами:

- м. Суми, вул. Курська буд. 18/18а,

- м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 2а,

- м. Суми, вул. Троїцька, буд. 69.

За результатами хімічного аналізу відібраних проб стічних вод за вказаними об`єктами позивач зафіксував скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується:

- актом відбору проб стічних вод від 20.12.2018 № 1958 та протоколом дослідження якості стічних вод від 20.12.2018 № 4579,

- актом відбору проб стічних вод від 20.12.2018 № 1959 та протоколом дослідження якості стічних вод від 20.12.2018 № 4580 та

- актом відбору проб стічних вод від 20.12.2018 № 1960, протоколом дослідження якості стічних вод від 20.12.2018 №4581.

Тариф за надання послуг з централізованого водовідведення споживачам, встановлений з 12.09.2018 згідно з постановою НКРЕКП від 04.09.2018 № 957 та наказом КП «Міськводоканал» Сумської міської ради від 11.09.2018 №331 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення» складає - 7,38 грн/м3.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що об`єм скинутих понаднормативно забруднених стічних вод за грудень 2018 року склав: 1) по об`єкту за адресою: вул. Привокзальна, 1 в м. Суми - 9061,00 м3; 2) по об`єкту за адресою: вул. 2-га Залізнична, 2а в м. Суми - 377,00 м3; 3) по об`єкту за адресою: вул. Троїцька, 69 в м. Суми - 0 м3; 4) по об`єкту за адресою: вул. Курська 18/18а в м. Суми - 560,00 м3, що підтверджується копіями витягів з електронного Журналу зняття показників лічильників по об`єктам ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» за грудень 2018 року.

За перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачу виставлено до сплати за грудень 2018 року суму в розмірі 202 319,30 грн, про що свідчать: акти відбору проб стічних вод від 20.12.2018 № 1961, 1958, 1959, 1960, протоколи дослідження якості стічних вод від 20.12.2018 № 4582, № 4579, № 4580, № 4581, лист-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 27.12.2018 №05/8664 (направлений рекомендованим листом 27.12.2018) та рахунок від 10.01.2019 № 9 (направлений рекомендованим листом 15.01.2019), копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.3.4 Правил № 539 споживач зобов`язаний оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників протягом 30 банківських днів.

Рахунок на оплату від 10.01.2019 № 9 направлено відповідачу рекомендованим листом 15.01.2019, проте відповідачем не оплачений.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості позивач також просив суд стягнути з відповідача 962,24 грн - 3% річних, 11586,82 грн – пені та 3862,28 грн інфляційних нарахувань відповідно до вимог п. 5.1.2 договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що 02 лютого 2018 року набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018року за №56/31508 (далі – загальнодержавні Правила №316). Нові місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми було затверджено лише 15.01.2019 рішенням виконкому Сумської міської ради №4.

Таким чином, оскільки на час відібрання проб (20.12.2018) вже набули чинності загальнодержавні Правила №316, а місцевих правил, які б були прийняті на підставі та з урахуванням вимог цих загальнодержавних правил розроблено та прийнято не було, то відповідно до вимог абзацу 6 ст.13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» до відносин сторін, пов`язаних з відбором проб у грудні 2018 року, застосовуються загальнодержавні Правила №316.

До того ж, наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 має вищу юридичну силу порівняно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №539. Таким чином, відповідачем дотримані в значній більшості випадків гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скинуті в каналізаційну систему м. Суми.

Суд зазначає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави згідно з ст.16 Конституції України.

Згідно з преамбулою Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров`я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Як зазначено у постанові Верховної Ради України №188/98-ВР від 05.03.1998 «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі - ГДС). Це призводить до забруднення водних об`єктів, порушення норм якості води.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі – Правила №190).

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з п.1.4 Правил №190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Оплата споживачами за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованою в Мін`юсті 26.04.2002 за N 402/6690 (п.3.6 Правил №190).

На момент укладення позивачем та відповідачем договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (31.12.2016) та до 21.05.2017 діяли Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 (далі – Правила №37).

Згідно з п.1.5 Правил №37 на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.

Відповідно до п.1.6 Правил №37 місцеві Правила приймання згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України. Місцеві Правила приймання є обов`язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення законодавства про обов`язковість місцевих правил приймання стічних вод знайшли своє відображення і в погоджених КП «Міськводоканал» та АТ «Сумський ЗНЕМ «Насосенергомаш» умовах договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Так, згідно з п.4.2.15 договору споживач (відповідач) зобов`язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Споживач зобов`язаний оплачувати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.

Виконавець (позивач), у свою чергу, згідно з п.4.4.16 договору зобов`язаний здійснювати нагляд за умовами скиду стічних вод споживача, за виконанням споживачем місцевих правил приймання стічних вод і вимог договору. При виявленні перевищення допустимих концентрацій або інших порушень місцевих правил приймання стічних вод виконавець зобов`язаний у встановленому порядку пред`явити споживачу рахунок.

У п.3.2 договору сторони погодили, що оплата споживачем за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженого наказом Держбуду від 19.02.2002 №37 (далі – Інструкція №37) та місцевими правилами приймання стічних вод.

Судом встановлено, що жодні з наведених вище положень договору відповідач не оскаржував та не заперечував проти їх дійсності.

Таким чином, укладаючи договір, сторони погодили необхідність застосування та дотримання місцевих правил приймання стічних вод.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 були затверджені Правила приймання стічних вод в системи каналізації міста Суми (далі – Правила №596), до яких внесені зміни рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.11.2011 №539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м.Суми» (далі – Правила №539).

У Правилах №596 зі змінами, внесеними Правилами №539, визначено допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидатися підприємствами в систему каналізації з врахуванням місцевих особливостей приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію. Допустимі концентрації забруднюючих речовин при скиді стічних вод абонентів у каналізаційну систему м.Суми, що містяться в Таблиці 1 Правил № 539, розроблені та затверджені на підставі Інструкції № 37.

Правилами визначено, що система каналізації м. Суми призначена для транспортування та очищення господарсько-побутових стічних вод міста та близьких до них по складу промислових стічних вод. КП «Міськводоканал» несе вiдповiдальнiсть, передбачену законодавством, за технiчний стан мереж і споруд систем каналiзацiї, що знаходяться на його балансi, а також за вiдповiднiсть якостi очищених стiчних вод гранично допустимому скиду (ГДС) у водний об`єкт погодженому органами Мiнiстерства охорони здоров`я України та затвердженому органами Мiнекології та природних ресурсів.

Правила регламентують умови користування системою каналізації м. Суми з метою забезпечення безаварійної роботи, безпечної експлуатації і довговічності каналізаційної мережі і споруд, що на ній розташовані, забезпечення якісної і безаварійної роботи міських очисних споруд, забезпечення екологічної безпеки навколишнього середовища .

У пунктах 4.2 Правил №596 та Правил №539 визначено, що для всіх Абонентів, що скидають стічні води в систему каналізації м. Суми, встановлені Єдині допустимі концентрації (ДК) забруднюючих речовин, що наведені у таблиці 1, встановлені згідно з положеннями Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, виходячи з технічних можливостей міської каналізаційної мережі і очисних споруд, з урахуванням затверджених ДК речовин, що надходять з очищеними стічними водами в басейн р. Псел, і якісного складу води із міськводопроводу.

Таким чином, Правилами №596 та Правилами №539 визначалися допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидатися підприємствами в систему каналізації з урахуванням місцевих особливостей приймання стічних вод підприємствами у міську каналізацію.

Обґрунтувуючи позовні вимоги в частині нарахування та стягнення плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод позивач посилався на порушення відповідачем умов договору та власне Правил №596 та №539, про які йшлося вище, обов`язок дотримання яких погоджено сторонами у договорі.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень наголошує на відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин Правил №596 та №539, зважаючи на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №480/3156/19, якою було визнано протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м.Суми" від 06.09.2011 №539 з моменту його прийняття.

Таким чином, Правила №539 визнані незаконними у судовому порядку. Проте жодних висновків, які б стосувалися неправомірності чи незаконності Правил №596 постанова адміністративного суду не містить.

На період розроблення нової редакції місцевих правил приймання стічних вод, діють місцеві правила, що не суперечать чинним нормам законодавства із застосування ДК, які розраховані для забезпечення встановлених підприємству нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Гранично-допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидатися підприємствами у систему каналізації міста Суми, визначені у місцевих Правилах №596. Отже, в частині їх визначення у стічних водах відповідача до прийняття рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 №4 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми» (нових місцевих правил) застосуванню підлягають норми Правил №596.

У випадку, якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил щодо вимог приймання стічних вод населеного пункту, застосовуються Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року №316, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за №56/31508.

За наявності затверджених місцевих правил приймання стічних вод на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (21.06.2017), на період розроблення їх нової редакції з урахуванням вимог ст.13-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, діють місцеві правила в частині, що не суперечить Правилам №316.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що акти відбору проб стічних вод підписані представником споживача (відповідача) без зауважень.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт встановлення на підприємстві відповідача перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах у грудні 2018 року, а саме: актами відбору проб стічних вод від 20.12.2018 № 1961, 1958, 1959, 1960, протоколами дослідження якості стічних вод від 20.12.2018 № 4582, № 4579, № 4580, № 4581, листом-повідомленням про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 27.12.2018 №05/8664 (направленим рекомендованим листом 27.12.2018).

Рахунок на оплату від 10.01.2019 № 9 на суму 202 319,30 грн. направлено відповідачу рекомендованим листом 15.01.2019, проте у 30-тиденний строк відповідачем не оплачений.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 202319 (двісті дві тисячі триста дев`ятнадцять) грн. 30 (тридцять) коп. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач у зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості також просить суд стягнути з відповідача 11586 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. пені, 962 (дев`ятсот шістдесят дві) грн. 24 (двадцять чотири) коп. 3% річних, 3862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 28 (двадцять вісім) коп. інфляційних нарахувань відповідно до вимог п. 5.1.2 договору та ст. 625 ЦК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до п. 5.1.2. Договору за несвоєчасне внесення платежів за послуги підлягає нарахуванню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а також сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від суми заборгованості.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, пеня була нарахована позивачем відповідно до умов договору за період з 04.03.2019 по 30.06.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про те, що позивачем пеня нарахована в межах строків, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 11586 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції розраховані арифметично та логічно вірно, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 962 (дев`ятсот шістдесят дві) грн. 24 (двадцять чотири) коп. 3% річних, 3862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 28 (двадцять вісім) коп. інфляційних нарахувань за загальний період з 04.03.2019 по 30.04.2019.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3280 (три тисячі двісті вісімдесят ) грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, 40011, код 05785448), на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455) 202319 (двісті дві тисячі триста дев`ятнадцять) грн. 30 (тридцять) коп. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 11586 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. пені, 962 (дев`ятсот шістдесят дві) грн. 24 (двадцять чотири) коп. 3% річних, 3862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 28 (двадцять вісім) коп. інфляційних нарахувань, 3280 (три тисячі двісті вісімдесят ) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 17.12.2020 в зв`язку з відпусткою судді Котельницької В.Л.

Суддя В.Л. Котельницька