Рішення № 93588747, 10.12.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2082/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Черненко Д.А. за довіреністю; Лещенко Г.В. за довіреністю;

від відповідача: Бондар О.М. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» про стягнення 135200,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» про стягнення 135200,00грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог Антимонопольний комітет України посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2020р. відкрито провадження у справі №916/2082/20, ухвалено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.08.2020р. о 10:40.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 11.08.2020р., підготовче засідання 13.08.2020р. о 10:40 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 17.08.2020р. справу №916/2082/20 призначено до розгляду на 17.09.2020р. о 10:50 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 02.09.2020р., підготовче засідання 17.09.2020р. о 10:50 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2020р. справу №916/2082/20 призначено до розгляду на 22.10.2020р. о 11:15 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 22.10.2020р. було оголошено перерву на 05.11.2020р. о 11:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.

В підготовчому засіданні від 05.11.2020р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/202/20, справу призначено до розгляду по суті на 24.11.2020р. о 12:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання, однак у зв`язку із повідомленням про замінування будівлі суду та евакуацію відвідувачів та працівників суду, засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2020р. призначено судове засідання у справі №916/2082/20 на 10.12.2020р. о 12:00 та повідомлено учасників спвраи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 10.12.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2080/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

27.09.2018р. Антимонопольним комітетом України, прийняло рішення №508-р, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» вчинило порушення, передбачене п.14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.04.2017р. №130-29/08-3944 у встановлений ним строк, за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» накладено штраф у розмірі 27200,00грн., визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» вчинило порушення, передбачене п.14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 15.09.2017р. №143-29/08-10064 у встановлений ним строк, за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» накладено штраф у розмірі 108000,00грн.

У вказаному рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як вказує позивач загальна сума штрафу становить 135200,00грн.

Позивач зазначає, що копія рішення №508-р від 27.09.2018р. була надіслана із супровідним листом №143-29/08-13109 та отримана відповідачем 16.10.2018р., що підтверджується поштовим повідомленням за номером відправлення 0303504720988, а отже термін сплати штрафу закінчився 17.12.2018р.

Як вказує позивач, відповідач оскаржив рішення №508-р від 27.09.2018р. в порядку, передбаченому ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» відмовлено у повному обсязі. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019р. у справі №910/16881/18 рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 16.01.2020р. у справі №910/16881/18 рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019р. у справі №910/16881/18 залишено без змін.

Отже, як зазначає позивач, рішення Антимонопольного комітету України №508-р від 27.09.2018р. є чинним та підлягає обов`язковому виконанню.

Позивач вказує, що Антимонопольним комітетом України від відповідача отримано копію платіжного доручення №70 від 28.10.2019р., тобто штраф відповідачем сплачено з порушенням двомісячного строку, а саме 28.10.2019р. у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію №300-20.3/02-6495 від 04.05.2020р. про необхідність сплати пені, однак станом на день розгляду справи відповідачем пеня у сумі 135200,00грн. не сплачена.

Щодо періоду нарахування пені позивач вказує, що нарахування пені за прострочення сплати штрафів, накладених рішенням № 508-р, зупинялось з 17.12.2018р. до 28.03.2019р. (розгляд справи №910/16881/18 Господарським судом міста Києва), з 24.05.2019р. до 25.09.2019р. (розгляд справи №910/16881/18 Північним апеляційним господарським судом) та з 28.11.2019р. до 16.01.2020р. (розгляд справи № 910/16881/18 Верховним Судом), період нарахування пені за прострочення сплати штрафів становить з 29.03.2019р. по 23.05.2019р. включно та з 26.09.2019р. по 27.10.2019р. включно, кількість днів прострочення сплати штрафів становить 88 днів.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача пеню у сумі 135200,00грн. за прострочення сплати штрафів згідно рішення Антимонопольного комітету України №508-р від 27.09.2018р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідач 28.10.2019р. добровільно сплатив до державного бюджету штраф у сукупному розмірі 135200,00грн., згідно платіжного доручення №50 від 28.10.2019р. та про що позивача було повідомлено листом ППА-В/12.2-291019-1 від 29.10.2019р. Вимог щодо сплати пені рішенням №508-р не встановлено.

Відповідач вказує, що ст. 16 та ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а також ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на які посилається позивач в обґрунтування позовної заяви, не вповноважують Антимонопольний комітет України (державного уповноваженого або інший орган): самостійно розраховувати та нараховувати пеню; встановлювати періоди нарахування пені; визначати правомірність/неправомірність; визначати наявність та розміри заборгованості суб`єктів господарювання; на власний розсуд встановлювати строки для вчинення суб`єктами господарювання певних дій. Таким чином, наведений у абз. 2 стор. з позовної заяви розрахунок пені станом на 27.10.2019р. включно складений позивачем поза межами встановлених законом повноважень на власний розсуд та не має зобов`язуючої сили. Так само перебуває поза межами компетенції твердження позивача, що викладене в останньому абзаці стор. 2 листа позивача від 04.05.2020р. №300-20.3/02-6495 із заголовком «Претензія про сплату заборгованості»: «…сплатити в добровільному порядку протягом десяти днів з дня отримання цієї претензії». Згідно ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, про стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені; про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України. Як вже вказано вище, відповідач виконав рішення №508-р у повному обсязі відповідно до всіх його положень та сплатив встановлений штраф.

Як вказує відповідач, рішення Антимонопольного комітету України від 27.09.2018р. №508-р у справі №143-26.13/44-18 було отримано відповідачем 16.10.2018р. Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Рішення №508-р 14.12.2018р. Ухвала про відкриття провадження винесена 28.12.2018р. Повний текст рішення суду першої інстанції від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 було складено 08.04.2019р., оприлюднено у реєстрі 16.04.2019р., отримано відповідачем 19.04.2019р. Відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 26.04.2019р. Ухвала про відкриття апеляційного провадження винесена 24.05.2019р. Повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019р. у справі № 910/16881/18 було складено 16.10.2019р., оприлюднено у реєстрі 18.10.2019р., отримано відповідачем 28.10.2019р. Сплата накладених Рішенням Антимонопольного комітету України від 27.09.2018р. №508-р двох штрафів сукупним розміром 135200,00грн. була проведена відповідачем 28.10.2019р.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 135200,00грн. за прострочення сплати штрафів згідно рішення Антимонопольного комітету України №508-р від 27.09.2018р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до положень ч.1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27.09.2018р. Антимонопольним комітетом України, прийняло рішення №508-р, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» вчинило порушення, передбачене п.14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.04.2017р. №130-29/08-3944 у встановлений ним строк, за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» накладено штраф у розмірі 27200,00грн., визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» вчинило порушення, передбачене п.14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 15.09.2017р. №143-29/08-10064 у встановлений ним строк, за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» накладено штраф у розмірі 108000,00грн.

З наданих позивачем документів вбачається, що копія рішення №508-р від 27.09.2018р. була надіслана із супровідним листом №143-29/08-13109 та отримана відповідачем 16.10.2018р., що підтверджується поштовим повідомленням за номером відправлення 0303504720988, а отже термін сплати штрафу закінчився 17.12.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з ч.4 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Як встановлено судом, відповідач оскаржив рішення №508-р від 27.09.2018р. в порядку, передбаченому ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019р. у справі №910/16881/18 рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2020р. у справі №910/16881/18 рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019р. у справі №910/16881/18 залишено без змін.

Відповідно до ч.8 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідач 28.10.2019р. сплатив до державного бюджету штраф у розмірі 135200,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №50 від 28.10.2019р. та про що позивача було повідомлено листом ППА-В/12.2-291019-1 від 29.10.2019р.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Як зазначалося вище, відповідачем було оскаржено рішення Антимонопольного комітету України №508-р від 27.09.2018р. у судовому порядку.

Як вказує відповідач, рішення Антимонопольного комітету України від 27.09.2018р. №508-р у справі №143-26.13/44-18 було отримано відповідачем 16.10.2018р. Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Рішення №508-р 14.12.2018р. Ухвала про відкриття провадження винесена 28.12.2018р. Повний текст рішення суду першої інстанції від 28.03.2019р. у справі №910/16881/18 було складено 08.04.2019р., оприлюднено у реєстрі 16.04.2019р., отримано відповідачем 19.04.2019р. Відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 26.04.2019р. Ухвала про відкриття апеляційного провадження винесена 24.05.2019р. Повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019р. у справі № 910/16881/18 було складено 16.10.2019р., оприлюднено у реєстрі 18.10.2019р., отримано відповідачем 28.10.2019р. Сплата накладених Рішенням Антимонопольного комітету України від 27.09.2018р. №508-р двох штрафів сукупним розміром 135200,00грн. була проведена відповідачем 28.10.2019р.

Відповідно до п.п. 20.2., 20.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.211р. абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв`язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір. Так само і в абзаці шостому частини п`ятої статті 56 цього Закону (2210-14) йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з`ясовувати пов`язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції"" (2210-14); розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 N 5 (z0090-94 ), з подальшими змінами і доповненнями). Якщо під час розгляду справи за позовом органу Антимонопольного комітету України про стягнення сум штрафу та/або пені відповідно до рішення такого органу господарським судом буде з`ясовано, що у розгляді іншого господарського суду знаходиться справа зі спору про визнання даного рішення недійсним, то господарський суд, який розглядає справу за позовом органу

Антимонопольного комітету України, згідно з частиною першою статті 79 ГПК України (1798-12) зупиняє провадження у ній до вирішення іншим господарським судом іншої із зазначених справ.

Як вірно зазначено позивачем, нарахування пені за прострочення сплати штрафів, накладених рішенням № 508-р, зупинялось з 17.12.2018р. до 28.03.2019р. (розгляд справи №910/16881/18 Господарським судом міста Києва), з 24.05.2019р. до 25.09.2019р. (розгляд справи №910/16881/18 Північним апеляційним господарським судом) та з 28.11.2019р. до 16.01.2020р. (розгляд справи № 910/16881/18 Верховним Судом), період нарахування пені за прострочення сплати штрафів становить з 29.03.2019р. по 23.05.2019р. включно та з 26.09.2019р. по 27.10.2019р. включно, кількість днів прострочення сплати штрафів становить 88 днів.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині стягнення пені у сумі 135200,00грн. у повному обсязі.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ППЛ 33-35” про стягнення 135200,00грн. пені, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00рн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ППЛ 33-35” про стягнення 135200,00грн. – задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ППЛ 33-35” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1-А, код ЄДРПОУ 38156292) до Державного бюджету України (отримувач: УК у Солом`янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100) 135200,00грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ППЛ 33-35” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1-А, код ЄДРПОУ 38156292) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) 2102,00грн. судового збору.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 17 грудня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова