Ухвала суду № 93588543, 16.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.12.2020 Справа № 5015/1583/11

м.Львів

за позовом: Акціонерного товариства „Кредобанк" в особі Центральної філії ПАТ „Кредобанк", м. Львів

до відповідача: Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Гелікон", м. Львів

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Львів

про: стягнення 31712553,18грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін: не викликались

Суть спору: в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №5015/1583/11 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до відповідача, Малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Гелікон», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду по справі. Так, зокрема, 16.112020 постановлено ухвалу, якою : прийнято справу №5015/1583/11 до провадження у новому складі суду; поновлено провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.12.2020.

З підстав, наведених в ухвалі від 09.12.2020, розгляд справи відкладено на 23.12.2020.

14.12.2020 (за вх.№35571/20) в документообігу господарського суду зареєстровано заяву представника АТ «Кредобанк» А.О.Лойфер про відвід судді Кітаєвої С.Б. від розгляду справи №5015/1583/11.

В силу приписів ч.ч. 1,2 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (ч.4 ст.38 ГПК України).

На думку представника позивача, наведені у заяві непроцесуальні дії судді в першому підготовчому засіданні, яке відбулось 09.12.2020, викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності головуючої судді Кітаєвої С.Б., що перешкодить справедливому і об`єктивному розгляду справи №5015/1583/11.

Посилаючись на положення п.5 ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача вважає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «Кредобанк» про відвід судді Кітаєвої С.Б. від розгляду справи № 5015/1583/11 (далі також - заява про відвід судді), суд дійшов висновку про її необгрунтованість з огляду на наступне.

Судом враховано, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення Суду у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11) від 09.01.2013).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" (заява 16695/04) від 15.07.2010).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Із суті поданої представником Акціонерного товариства «Кредобанк» заяви про відвід судді Кітаєвої С.Б. від розгляду справи №5015/1583/11 вбачається, що в якості обставин, які викликають сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Кітаєвої С.Б., позивачем фактично зазначено про свою незгоду з процесуальними діями суду стосовно розгляду наявних у справі клопотань про заміну позивача ( АТ «Кредобанк») на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та з іншими процесуальними діями судді по справі №5015/1583/11.

В свою чергу, частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд відзначає, що відмова у задоволенні клопотань учасників судового процесу, вчинення судом певних процесуальних дій, постановлення судом певних ухвал не може свідчити про існування упередженості судді у розгляді відповідної справи та бути підставою для його відводу, а у випадку незгоди учасника судового процесу з відповідними діями суду останній не позбавлений права на оскарження відповідного судового рішення у встановленому законом порядку (ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України).

Також суд звертає увагу, що оцінка процесуальних дій суду при прийнятті рішень по справі відноситься до компетенції вищестоящих судів, і не може бути здійснена суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду заяви про відвід.

Заявник відзначає, що «на початку судового засідання судом поставлено питання до учасників справи щодо наявності або відсутності клопотань», однак такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються відомостями у протоколі судового засідання від 09.12.2010 по справі №5015/1583/11.

Так, на початку підготовчого судового засідання судом зазначено яка справа розглядається, було оголошено склад суду, а також прізвище секретаря судового засідання. Секретар доповів суду, хто з учасників судового процесу з`явився в підготовче судове засідання ; встановлено особи тих, хто бере участь у засіданні. Головуючим суддею з`ясовано наявність підстав для відводів ( як судді, так і секретарю судового засідання). Відводів не було ні у представника позивача ( Лойфер Анастасії Олегівни ), ні у представника відповідача (Шокало Володимира Степановчича); представники сторін повідомили, що їм відомі правами та обов`язками, передбаченими ст.ст.42,46 ГПК України.

І лише після вчинення перелічених процесуальних дій суд з`ясував у представників позивача та відповідача щодо наявності у них заяв та клопотань.

Таким чином, лише з`ясувавши у присутніх в засіданні представників позивача та відповідача наявність підстав для відводу головуючого судді та секретаря судового засідання, суд приступив до здійснення інших процесуальних дій, необхідних для забезпечення у подальшому правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Щодо доводів заявника про те, що станом на 09.12.2020 залишилась не розглянута заява Банку від 26.06.2012 про залучення до участі у справі правонаступника позивача та щодо того, що справа має розглядатись в межах розумних строків, необхідним є зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» 26.06.2012 подало на розгляд до Господарського суду Львівської області Заяву про залучення до участі у справі правонаступника позивача, ТзОВ «Фінансову компанію «Приватні інвестиції». Заява була подана 26.06.2012 (вх.№519) у справі №5015/1583/11 та прийнята суддею Деркач Ю.Б. До заяви представником ПАТ «Кредобанк було долучено копію Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвеситиції» та оригінал Витягу з Акту приймання-передачі Портфеля Заборгованостей згідно п.3.2 Договору факторингу шляхом уступлення права грошової вимоги від 29.11.2011, підписаного генеральним директором ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» Л.І.Манько та завіреним печаткою Товариства.

В судовому засіданні 26.06.2012, яке відбулось лише за участю представника позивача Духнич В.В., суд постановив відкласти розгляд справи на 10.07.2012. Мотиви відкладення розгляду справи наведені судом в ухвалі від 26.06.2012.

В судовому засіданні 10.07.2012, яке відбулось за участю представників сторін: від позивача - Василишин О.С., від відповідача - Максимів Р.Й., суд розглянув клопотання ОСОБА_1 , яке поступило до господарського суду 10.07.2012 (вх.№15005/12) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Зі змісту ухвали від 10.07.2012 вбачається, що представник позивача у зазначеному засіданні просив суд розглянути та задоволити раніше подане позивачем клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції.

Ухвалою від 10.07.2012 господарський суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та відклав розгляд справи на 31.07.2012.

З матеріалів у справі вбачається, що 16.07.2012 представнику ПАТ «Кредобанк» Василишин О.С. (на підставі поданого ним клопотання від 11.07.2012 (вх.№15316/12 від 12.07.2012) про надання йому матеріалів справи для ознайомлення ( з можливістю зняття фотографічних копій) були надані матеріали справи №5015/1583/11 для ознайомлення.

30.07.2012 , за вх.№16632/2, в господарському суді зареєстровано подане третьою особою у справі, ОСОБА_1 , клопотання про зупинення провадження у справі №5015/1583/11 до набрання законної сили рішенням Франківського районного суду м.Львова у цивільній справі ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» про визнання недійсним договору факторингу від 29.11.2011, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» (справа №1326/5604/2012, провадження №2/1326/2753/2012).

В судовому засіданні 31.07.2012, яке відбулось за участі представників: від позивача - Духнич В.В., від відповідача -Максимів Р.Й, від ОСОБА_1 - Медвідь Л.М.) Господарськийй суд Львівської області (головуючий суддя Деркач Ю.Б.) постановив ухвалу про зупинення провадження у справі №5015/1583/11 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Франківського районного суду м.Львова №1326/5604/2012 (2/1326/2753/2012) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про визнання недійсним договору факторингу від 29.11.2011, та поклав на сторони обов`язок повідомити суд про результати розгляду справи Франківського районного суду №1326/5604/2012 (2/1326/2753/2012).

Відповідно до п.п.3.1.11, 3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 27.06.2013, у зв`язку із смертю судді Деркача Ю.Б., призначено повторний автоматизований розподіл справи №5015/1583/11, за результатами якого, справу передано судді Кітаєвій С.Б.

З листування у справі вбачається, що суд звертався до учасників справи з листами про надання інформації про результати розгляду справи №1326/5604/2012 (2/1326/2753/2012).

Зважаючи, що упродовж тривалого часу сторони не повідомили господарський суд про результати розгляду справи №1326/5604/2012 (2/1326/2753/2012), господарський суд з власної ініціативи поновив провадження у справі №5015/1583/11, прийняв справу № 5015/1583/11 до провадження у новому складі суду, розгляд справи постановив здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 09.12.2019, про що у справі постановив ухвалу від 16.11.2020.

08.12.2020, за вх.№3172/20, в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» Заяви вих.№1091661 від 03.12.2020 про залучення Товариства до участі у справі в якості правонаступника позивача , АТ «Кредобанк».

Заява підписана представником за довіреністю №474 від 16.12.2019, виданою ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», Лойфер Анастасією Олегівною, яка є адвокатом ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.09.2016 року, серія ДП №2964). До заяви, окрім копії зазначеної довіреності та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП №2964 , виданого Лойфер А.О. 23 вересня 2016, долучено також копію рішення Франківського районного суду м.Львова від 04.09.2015 у справі №1326/5604/2012 (2/1326/2753/2012) про визнання недійсним договору факторингу від 29.11.2011.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ"Кредобанк", ТзОВ"Фінансова компанія "Приватні інвестиції", 3-ої особи із самостійними вимогами МПП ВКФ "Гелікон"про визнання договору факторингу недійсним, позовом 3 особи із самостійними вимогами МПП ВКФ"Гелікон" до ПАТ"Кредобанк", ТзОВ"ФК Приватні інвестиції" про визнання договору факторингу недійсним, 04.09.2015 Франківський районний суд м.Львова ухвалив рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ"Кредобанк", ТзОВ"Фінансова компанія "Приватні інвестиції",3 особи із самостійними вимогами МПП ВКФ "Гелікон"про визнання договору факторингу недійсним відмовив.

В той же час, господарський суд звертає увагу на те, що до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін. Закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі оскаржувати судові рішення у встановлені ГПК України порядку і строки, а також кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої вона є, та зобов`язана утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу (стаття 43 ГПК України). Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/189/14.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Будучи обізнаними ще у 2015 році про рішення Франківського районного суду м.Львова від 04.09.2015 у справі №1326/5604/2012 (2/1326/2753/2012), яке набрало законної сили, жодним з учасників справи, у тому числі й позивачем - АТ «Кредобанк», не було виражено волевиявлення на поновлення провадження у справі №5015/1583/11 шляхом повідомлення про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

З огляду на тривале перебування судової справи у зупиненому стані, відсутність заяв учасників про поновлення провадження у справі, господарський суд, здійснивши з власної ініціативи заходи для відслідкування руху справи , яка розглядалась Франківським районним судом м.Львова , поновив провадження у справі №5015/1583/11, оскільки з`ясував наявність для цього правових підстав.

На переконання суду такі дії не можуть свідчити про порушення судом прав чи законних інтересів особи, яка ще у 2011 році звернулась з позовом до господарського суду та за яким було порушено провадження у справі №5015/1583/11.

Частина 5 ст. 13 ГПК України встановлює, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу.

Суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності (ст. 15 ГПК України).

Порядок проведення судом розгляду справи по суті визначено ст. ст. 194-221 ГПК України.

За положеннями ст. 198 ГПК України, при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні. Головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку з дотриманням прав учасників судового процесу.

Крім того, приписи ст. ч. 5 ст. 208 ГПК України надають головуючому судді право ставити питання учасникам судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема : сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні виявляти повагу до суду та до інших учасників справ.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.177 ГПК України підготовче засідання починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям провадження у справі.

Підготовче провадження має бути проведено протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Завдання підготовчого провадження висвітлені у ч.1 названої норми процесуального Закону. У підготовчому засіданні суд вирішує, зокрема заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Незгода представника позивача із запитаннями, які ставилися йому головуючим суддею, часом, відведеним йому на надання своїх позицій по відношенню до заявленого клопотання (в даному випадку - клопотання про заміну позивача правонаступником), та зауваженнями головуючого судді, зробленими з метою спрямування судового розгляду на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, для вирішення клопотання про заміну позивача правонаступником, є суб`єктивними та нічим не доведеними твердженнями, які в свою чергу не можуть свідчити про упередженість судді Кітаєвої С.Б. при розгляді даної справи, та тим паче не можуть бути підставою для відводу судді згідно ст. ст. 35, 36 ГПК України

Таким чином, наведені представником позивача у заяві про відвід судді Кітаєвої С.Б.. від розгляду справи № 5015/1583/11 обставини, не свідчать про наявність підстав, передбачених у ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а також не підтверджують заінтересованість у результаті розгляду справи, упередженість та необ`єктивність судді Кітаєвої С.Б. при розгляді даної справи, а містять лише незгоду представника позивача, АТ «Кредобанк», із процесуальними діями, вчиненими суддею під час підготовчого судового засідання, зокрема, при розгляді клопотання про заміну позивача його правонаступником, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги, як такі що є обгрунтованими.

Доводи заявника фактично зводяться до незгоди учасника процесу з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи. Так, згідно з наведеними положеннями ГПК України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному суді, та не є підставою для відводу судді.

На переконання суду мотиви, викладені у заяві про відвід, є власними судженнями та суб`єктивними припущеннями представника позивача.

З огляду на викладені положення чинного господарського процесуального законодавства суд дійшов висновку про необґрунтованість відводу, заявленого позивачем.

Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На стадії підготовчого провадження суд , із врахуванням положень ст.86 ГПК України, має розглянути заяви, клопотання учасників справи , у тому числі стосовно процесуальних питань, з метою належної підготовки справи до судового розгляду по суті.

При цьому, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни судового рішення.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.

Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Крім того, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

З аналізу Господарського процесуального кодексу України, зокрема, приписів, які регулюють зміст судових рішень, слідує, що, судове рішення, серед іншого, обов`язково повинне бути мотивованим та обґрунтованим, що, у свою чергу передбачає наявність як особистої думки судді, так і виокремлення ним власної правової позиції у спорі, у процесуальному питанні, яке потребує вирішення.

Водночас, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України вказано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнінім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із наведеної норми ГПК України, проведення оцінки доказів (у тому числі при вирішенні клопотання у даній справі про заміну позивача на його правонаступника) покладено на суд, а не на сторону процесу.

Сторона не має повноважень вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, вказувати суду на прийняття та покладення в основу судових рішень саме тих доказів, які бажає сторона.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід судді, заявник проводить аналіз діям судді у засіданні, зокрема, запитанням, які ставив суддя представнику заявника з метою дослідження та оцінки доказів, і сам надає оцінку достатності та достовірності тим доказам, ймовірно за своїм внутрішнім переконанням, в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Про наведені обставини свідчать наступні висновки у заяві : « Отже, як п.3.2 договору факторингу, так й рішення Франківського районного суду м.Львова від 04.09.2015 року у справі №1326/5446/2012, на які посилався представник Банку в судовому засіданні, визначають момент переходу права вимоги, тобто надають відповідь на питання суду».

Слід зазначити, що заявник відводу судді не описує у заяві тієї обставини, що в засіданні суд вказував на якість виготовленої копії договору, яку долучено до заяви про заміну позивача правонаступником, що зміст договору в окремих його пунктах є «нечитабельним», оскільки зміст тексту обривається на половині речення, а далі - відсутній текст (біле поле листка). До договору не долучено копій жодного з додатків, які передбачені договором, у тому числі й Акту на який має місце посилання у пункті 3.2 договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення Суду у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" (заява 16695/04) від 15.07.2010, у справі "Білуха проти України" (заява N 33949/02) від 09.11.2006).

Незгода сторони з процесуальними рішеннями, діями судді при вчиненні правосуддя, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді.

07.12.2020, за вх.№35050/20, в документообігу господарського суду зареєстровано заяву представника АТ «Кредобанк» А.О.Лойфер про ознайомлення з матеріалами даної справи. 08.12.2020 представник ознайомився з матеріалами справи, що засвідчив письмовим записом на поданій ним заяві. Заява, відповідно до вимог ст.170 ГПК України, містить відомості про засоби зв`язку заявника.

Враховуючи, що перше підготовче судове засідання було призначено судом на 09.12.2020, а заява про ознайомлення зі справою була подана до суду 07.12.2020, помічник судді повідомив представника заявника по телефону, зазначеному у заяві, про можливість ознайомлення з матеріалами справи до судового засідання.

Заявник ознайомився з матеріалами справи і не висловив жодних зауважень щодо оформлення справи для ознайомлення. Однак, у судовому засіданні, під технічну фіксацію заявив, про неналежне оформлення справи для ознайомлення (справа була надана для ознайомлення без нумерації сторінок).

Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом від 20.08.2019 №814 Державної судової адміністрації України (в чинній на даний час редакції), остання визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи і вимоги Інструкції є обов`язковими для виконання усіма працівниками суду.

Інструкція, серед іншого, передбачає, що аркуші у судовій справі нумеруються арабськими цифрами у правому верхньому куті простим графітовим олівцем або механічним нумератором. Застосування чорнил, пасти або кольорових олівців для нумерації аркушів забороняється; аркуші судової справи, розділеної на томи, слід нумерувати за кожним томом окремо.

Оскільки зауваження представника заявника щодо оформлення справи було зроблено у судовому засіданні, суд звернув увагу секретаря судового засідання на обставини, вказані заявником. Тобто, що первинно має бути належним чином, відповідно до Інструкції, оформлена судова справа, і лишень після цього є допустимим надавати справу стороні для ознайомлення, узгодивши дату і час можливого ознайомлення із врахуванням того, що секретар судового засідання виконує свої обов`язки не лише в судових засіданнях одного (конкретного) судді господарського суду, а має також інше навантаження в силу покладених на нього обов`язків, відтак, має володіти вільним часом, який можливо б було приділити представнику сторони при ознайомленні з матеріалами справи.

Жодним чином, що й сам заявник зазначає у заяві, звернення судді не стосувались представника заявника, жодних розпоряджень, як стверджує заявник, суддя не видавав секретарю, зокрема таких, що були б направлені на порушення процесуальних прав представника щодо ознайомлення у майбутньому останнім (при потребі) з матеріалами справи.

Особисте, суб`єктивне, надумане трактування представником зазначених обставин не лише не може бути підставою для відводу судді Кітаєвої С.Б.від розгляду даної справи, а є неприпустимим, як для досвідченого адвоката, з огляду на положення Правил адвокатської етики.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Статтею 44 Правил адвокатської етики встановлено, що адвокат під час здійснення професійної діяльності в суді повинен бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії. Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Сумніви представника стосовно того, чи мав суддя у даній конкретній справі особисту зацікавленість або упередженість, теж не можуть бути покладені в основу відводу судді Кітаєвої С.Б. від розгляду справи, оскільки заявлений учасником відвід судді від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника, а на доказовій базі.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 7-8, 11 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. , він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід судді вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається суддею в порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", пункт 52).

Суд вважає, що доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді Кітаєвої С.Б, безпосередньо та однозначно не вказують на її особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.

Суд зазначає, що заява ґрунтується на припущеннях та суб`єктивній думці заявника, не підтверджена жодними доказами.

При цьому, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлене публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, що чітко передбачено ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Слід також зазначає, що у судовому засіданні суддя жодним словом, грубим висловом не принизила представника заявника, який є адвокатом, навіть роблячи у делікатній формі в кінці засідання зауваження .

Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід судді у даній справі не можуть бути підставою, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, для відводу судді від розгляду даної справи.

З урахуванням наведеного, дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді, господарський суд приходить до висновку про передачу справи іншому судді для вирішення питання про відвід.

Керуючись ст. 35 - 36, 38 - 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати заяву Акціонерного товариства "Кредобанк" про відвід судді Кітаєвої С.Б. у справі №5015/1583/11 необґрунтованою.

Передати справу для вирішення питання про відвід судді Кітаєвої С.Б. у даній справі, в порядку, встановленому ст. 32, 39 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Суддя С.Б. Кітаєва