Ухвала суду № 93588422, 16.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3582/20

Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат» від 11.12.2020 № юр-465 про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат», м. Житомир,

до відповідача дочірнього підприємства «Рітейл Центр», м. Ірпінь Київської

області,

про стягнення 6 173 987,46 грн.

без виклику представнирків;

ВСТАНОВИВ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальність «Житомирський м`ясокомбінат» 14.12.2020 звернувся до господарського суду Київської області з позовом 11.12.2020 № юр-464 до відповідача - дочірнього підприємства «Рітейл Центр», в якому просить суд стягнути з відповідача 6 173 987,46 грн. основного боргу за поставлений товар за договором поставки від 17.01.2014 № РЦ021629 (із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 31.12.2017, від 01.01.2018, від 01.07.2018 та від 14.10.2019), та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Одночасно з позовною заявою товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат» подано до господарського суду Київської області заяву від 11.12.2020 № юр-465 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 6 266 597,27 грн., що належать відповідачу та знаходяться на будь-яких його рахунках у будь-яких банківських установах (банках), в тому числі на банківському рахунку IBAN: НОМЕР_1 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, а також на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заява обґрунтована тим, що відповідач має невиконані грошові зобов`язання у розмірі 6 173 987,46 грн. перед позивачем по оплаті за поставлений товар згідно Договору від 17.01.2014 № РЦ021629, тобто відповідачем не виконані зобов`язання зі сплати позивачу значного обсягу грошових коштів.

Заявник твердить про наявність великої кількості судових справ за позовами з грошовими вимогами до відповідача, а також ряду відкритих і завершених виконавчих проваджень, за якими відповідач є боржником, що дає позивачу обґрунтовані підстави вважати, що наявних у відповідача коштів не вистачить для задоволення вимог позивача за рішенням, винесеним за даним позовом. Крім того, за доводами позивача, у відповідача відсутнє вільне від обтяжень рухоме та нерухоме майно, на яке може бути звернуто стягнення в разі задоволення позовних вимог, що може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову. Таким чином, у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог, можливе утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, наявних у відповідача, на момент ухвалення рішення у цій справі.

Згідно з частиною 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно з частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Дослідивши подану заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат» від 11.12.2020 № юр-465 про забезпечення позову та додані до неї документи, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умовою застосування судом заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що спірне майно, наявне на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві або іншим особам вчиняти певні дії.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути адекватними, співмірними та відповідати суті позовних вимог, на забезпечення яких вони вживаються, та крім того забезпечувати реальне ефективне виконання рішення суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, саме лише посилання в заяві на недобросовісність та потенційну неможливість виплати відповідачем грошових коштів у розмірі суми боргу не свідчить про утруднення та/або неможливість виконання рішення у справі в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тобто заходи забезпечення не є додатковими заходами відповідальності за невиконання господарських зобов`язнь, або засобами примусу до правомірної поведінки, а розглядаються лише як забезпечення реального та ефективного захисту порушених прав та забезпечення виконання судового рішення.

Суд враховує, що при відсутності припинення поточної господарської діяльності відповідача (яка надає можливість відповідачу отримувати кошти, необхідні для розрахунку із постачальниками) та відсутності доказів виведення ліквідних активів, накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у межах ціни позову 6 173 987,46 грн. та судових витрат блокує діяльність підприємства відповідача та унеможливить будь-яке виконання грошових зобов`язань відповідачем як перед самим позивачем, так і перед бюджетом та іншими контрагентами, що призведе до значного погіршення платоспроможності відповідача, відтак, не забезпечить виконання судового рішення, а ускладнить його виконання та призведе до завдання значних збитків.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

При цьому, позивач пропонує не здійснювати зустрічне забезпечення з огляду на те, що відповідач має можливість у будь-який час виконати грошове зобов`язання, яке він порушив, і зняти обтяження, що суперечить власним посиланням заявника на неможливість виконання грошового зобов`язання без вжиття заходів забезпечення.

За твердженням позивача, реалізація заходів зустрічного забезпечення порушить баланс інтересів сторін за даним позовом, оскільки у позивача вже є негативні наслідки від невиконання відповідачем грошових зобов`язань у вигляді недоотриманих коштів за поставлений товар, що призводить до значної нестачі обігових коштів, а зустрічне забезпечення ще збільшить такі негативні наслідки.

Суд погоджується з тим, що існування заборгованості ДП «Рітейл Центр» у значному розмірі погіршує становище ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат», однак відхиляє як таке що не відповідає дійсності твердження заявника про те, що арешт грошових коштів не передбачає обмеження можливості розпорядження ТОВ «Рітейл Центр» грошовими коштами та не перешкоджає діяльності підприємства, оскільки арешт здійснюється лише в межах суми позову, та про відсутність жодних потенційних збитків у випадку вжиття заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України), про що йдеться в положеннях частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України та постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат» про забезпечення позову не належить до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 136 - 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат» від 11.12.2020 № юр-465 про забезпечення позову у справі №911/2358/20 залишити без задоволення.

Ухвала господарського суду про відмову у забезпеченні позову в порядку ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 та ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення протягом строків, передбачених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 16.12.2020

Суддя О.В. Конюх