Рішення № 93588220, 09.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2020Справа № 910/12025/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "УКРБУД"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грифон Груп"простягнення 2 294 884, 64 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін: від позивача:Ткаченко Н.В. - представник за довіреністю; від відповідача:Смаль А.А. - представник за довіреністю.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "УКРБУД" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грифон Груп" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором № 01/03/2019-004 від 01.03.2019 у розмірі 2 294 884, 64 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/12025/20, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.10.2020.

03.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову в сумі 2 294 884, 64 грн та судового збору в сумі 34 423, 30 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача, у задоволенні якої судом згодом було відмовлено, про що відображено у відповідній ухвалі суду від 16.10.2020.

Поряд із тим 16.10.2020, напередодні судового засідання, відповідач звернувся до суду із клопотанням про відкладення підготовчого засідання та надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку із чим, в судовому засіданні, що відбулось 16.10.2020, враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку про відкладення відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) до 13.11.2020 та вирішено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

03.11.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позивач не довів належними доказами те, що склад, обсяги робіт, на факт виконання яких вказує позивач - відповідають проектно-кошторисній документації за договором та замовлялися відповідачем та, при цьому, позивачем не доведено погодження відповідачем робіт. Також, відповідач зазначає, що акт, на який посилається позивач - не підписаний, не має жодного запису про те, що відповідач відмовився його підписувати, а в матеріалах справи відсутні докази його передання/направлення відповідачу, а отже у відповідача не виникли жодні зобов`язання перед позивачем щодо сплати коштів.

Також, відповідач зауважив, що склад, обсяг робіт, що зазначені наданому позивачем у акті не відповідають проектно-кошторисній документації та кошторису.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2020.

Між тим, 27.11.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що ним було виконано відповідні роботи на суму 2 294 884, 64 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами.

04.12.2020 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у якому він повторно вказує на недоведеність виконання позивачем робіт на замовлення відповідача.

Так, згідно з ч. 1. ст. 207 ГПК України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням вищевикладеного, судом було вирішено поновити відповідачеві пропущений термін на подання заперечення на відповідь на відзив та прийнято дані заперечення до розгляду.

В судовому засіданні, що відбулось 04.12.2020 було оголошено перерву до 09.12.2020.

У судовому засіданні 09.12.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2019 між позивачем (далі за договором - Підрядник) та відповідачем (далі за договором - Замовник) було укладено договір підряду в капітальному будівництві № 01/03/2019-004 (надалі - Договір), згідно пункту 1 якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт з нового будівництва об`єкту будівництва "Будівництво амбулаторії монопрактики по вул. Івана Франка, 109 в с. Тухля, Сколівського району Львівської області".

Відповідно до пункту 3 Договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно пункту 5 Договору Замовник зобов`язується перерахувати аванс в розмірі не менше 50 відсотків кошторисної вартості робіт на розрахунковий рахунок Підрядника.

Пунктом 6 Договору погоджено, що початок та закінчення робіт має визначатися календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).

За умовами пункту 10 Договору договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною Договору

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). За вимогами 180 ГК України, договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни.

При цьому, сторони досягли всіх вказаних суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 837, 846, 854, 875, 882 ЦК України договір вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) та підсумкової відомості ресурсів, вартість виконаних ним будівельних робіт по Договору складає 2 294 884, 64 грн та при цьому позивач зазначає, що він виконав роботи за власний рахунок та водночас, незважаючи на направлені на адресу відповідача претензію та акт, останній не сплатив позивачеві вартість виконаних позивачем робіт.

Так, відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.

Згідно ст. 877 ЦК України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Зазначений припис ст. 877 ЦК України був покладений в основу пункту 3 Договору, згідно якого, як зазначалося вище, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією.

Водночас, як вбачається із акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3), на які посилається позивач та які підписано лише з його боку, вбачається, що зазначені у них роботи не відповідають тим, що вказані у проектно-кошторисній документації та кошторису, тобто докази, на які посилається позивач не засвідчують те, що склад та обсяги робіт на виконання яких посилається позивач - відповідають проектно-кошторисній документації, а отже і замовлялися відповідачем згідно Договору.

Стосовно тверджень позивача щодо того, що роботи він виконав роботи за власний рахунок, то дана обставина суперечить умові, що визначена пунктом 26 Договору, у якому сторони погодили, що забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням здійснюється Замовником (відповідачем), при тому що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що відповідач передавав позивачеві будівельні матеріали та погоджував їх склад та вартість, а також доказів на підтвердження придбання позивачем матеріалів, що мали-б бути придбані відповідно до акту виконаних робіт, на які посилається позивач. Так само матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою надати будівельні матеріали чи погодження їх закупівлі за власні кошти позивача, а також вимог про перерахування авансу за Договором.

Між тим, суд враховує, що пунктом 50 Договору передбачено, що приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) буде здійснюватися відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Так, відповідно до пунктів 88, 89, 91, 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) проводиться у порядку, і встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання. Передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Зазначені приписи порядку також кореспондуються з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 882 ЦК України, у яких передбачено, що Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. При цьому передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачем на адресу відповідача акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) та підсумкової відомості ресурсів, на які посилається позивач, при тому що зі змісту наданої позивачем разом із відповіддю на відзив претензії № 26/01 від 24.02.2020 вбачається, що дана претензія містить посилання на договір № 01/03/2019-003 від 01.03.2019, а не договір № 01/03/2019-004 від 01.03.2019, на який позивач посилається у даному спорі.

Тобто, позивачем не доведено того, що ним було дотримано встановлений умовами Договору та нормами чинного законодавства порядок повідомлення замовника (відповідача) про готовність передачі виконаних будівельних робіт і при цьому, як зазначалося вище, позивачем не доведено сам факт виконання робіт відповідно до умов Договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Поряд із тим, положення ст. ст. 78, 79 ГПК України визначають, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому в силу приписів ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, на виконання ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд приймає до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, критерії недопустимості доказів ЄСПЛ віддає на розсуд національному законодавцеві, утримуючись від пред`явлення конкретних вимог. Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що при вирішенні питання про недопустимість доказів, національні суди повинні мати на увазі можливість обвинуваченого оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють їх вважати неприпустимими (Постанови ЄСПЛ у справі "Ялло проти ФРН" від 11.07.2006, у справі "Биков проти РФ" від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін по таких доказів. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі ст. 6 Конвенції можна вважати справедливим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту виконання робіт відповідно до умов договору № 01/03/2019-004 від 01.03.2019, а також не доведено обов`язку відповідача з оплати (відшкодування) вартості робіт, на оплату за власний кошт яких вказує позивач, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 2 294 884, 64 грн є безпідставними та недоведеними, а позов є необґрунтованим і тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "УКРБУД" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко