Рішення № 93588178, 16.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/7104/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-А)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г)

Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54)

про стягнення 1 491 237,84 грн.

за участю представників

від позивача: Чайка І.М.

від відповідача: Ямковий В.І.

третьої особи-1: Литвин Б.О.

від третьої особи-2: не з`явився

У судовому засіданні 16.12.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" про стягнення заборгованості у розмірі 1 491 237,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору оренди №7463 від 08.07.2016, відповідно до якого відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу як балансоутримувачу щомісячно 50% орендної плати та відшкодувати комунальні платежі, останній здійснював оплату лише Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за період з вересня 2016 по грудень 2019 у розмірі 1 491 237,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, підготовче засідання призначено на 24.06.2020.

У судовому засіданні 24.06.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.07.2020.

15.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить: стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" заборгованість за договором оренди № 7463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.07.2016 та договору № 7463/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна в розмірі 1 704 513,99 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 26 203,51 грн.

У судовому засіданні 15.07.2020 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та відкласти підготовче засідання на 05.08.2020.

У судовому засіданні 05.08.2020 суд долучив до матеріалів справи подане представником позивача клопотання про долучення документів та на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

Судове засідання призначене на 09.09.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Пукшин Л.Г. на навчанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 судове засідання у справі № 910/7104/20 було призначено на 30.09.2020.

18.09.2020 на електронну пошту Господарського суду міста Києва надійшло клопотання адвоката Ямкового Владислава Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 суд повернув адвокату Ямковому Владиславу Івановичу клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (№ б/н від 18.09.2020) без розгляду.

24.09.2020 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/7104/20 в приміщенні суду, або у разі відсутності такої технічної можливості, то поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв`язку з тим, що уповноважений представник відповідача бере участь 30.09.2020 в судовому засіданні в Господарському судді Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2020 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/7104/20 відмовлено.

28.09.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає про обставини, за яких новий кредитор - Регіональний сервісний центр МВС у м. Києві, вимагаючи виконання обов`язку від орендаря за Договором №7463 від 08.07.2016, не набув права такої вимоги, оскільки це право належне первісному кредиторові - УДАІ ГУМВС України в м. Києві, який своєї згоди на заміну сторони у зобов`язанні не надавав, а отже мав право до внесення 05.09.2019 змін до Договору оренди №7463 на отримання коштів 50% орендної плати за Договором №7463 від 08.07.2016.

За таких обставин виникає ситуація, в якій ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР" вже маючи зобов`язання перед УДАІ ГУМВС України в м. Києві за вказаним договором, що не припинилися, набуває внаслідок пред`явлення позивачем позову у даній справі додатковий тягар у вигляді обов`язку щодо оплати за оренду у розмірі 50% на користь Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві.

Крім того, у відзиві відповідач заявляє також про те, що оскільки позивач звернувся з позовом до суду лише 19.05.2020 року, то пред`явлені вимоги про стягнення заборгованості за період з вересня 2016 по квітень 2017 знаходяться поза межами строку позовної давності і не підлягають задоволенню.

29.09.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Цією ж датою до суду надійшло клопотання відповідача про перехід зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого засідання та клопотання про залучення до участі у справі УДАІ ГУМВС України в м. Києві в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні 30.09.2020 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкласти судове засідання на 21.10.2020.

У судовому засіданні 21.10.2020 представник відповідача підтримав подані клопотання про перехід зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого засідання та про залучення до участі у справі УДАІ ГУМВС України в м. Києві в якості третьої особи, які просив задовольнити. Представник позивача щодо заявлених клопотань заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 суд вирішив перейти зі стадії розгляду справи №910/7104/20 по суті на стадію підготовчого засідання у справі, залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, підготовче засідання призначити на 11.11.2020.

27.10.2020 позивач через загальний відділ діловодства суду подав відповідь на відзив та докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи-2.

09.11.2020 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.09.20216 № 765.

У судове засідання 11.11.2020 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1. Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про долучення доказів та відповіді на відзив до матеріалів справи, а також подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначив, що відповідач продовжує не виконувати свої зобов`язання за договором в частині сплати орендованих платежів, а тому борг станом на 15.10 2020 складає 1 876 410,57 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Судом заслухано думку учасників процесу та ухвалено на місці про задоволення клопотання представника позивача, долучити до матеріалів справи поданні докази та прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. Також суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 01.12.2020.

01.12.2020 позивач подав заяву про здійснення розгляду справи, призначеного на 01.12.2020 без участі уповноваженого представника останнього.

У судовому засіданні 01.12.2020 представники відповідача та третьої особи-1 повідомили суд про відсутність будь-яких заяв та клопотань та зазначили про можливість закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті. Протокольною ухвалою від 01.12.2020 суд закрив підготовче засідання у справі № 910/7104/20 та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні 16.12.2020.

16.12.2020 представник відповідача засобами електронного зв`язку направив клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7104/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14328/20.

У судовому засіданні 16.12.2020 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі. Суд заслухав думку учасників процесу та у відповідності до ч. 2 ст. 2017 ГПК України залишив вказане клопотання відповідача без розгляду.

Суд заслухав представника позивача, який просив задовольнити позов у повному обсязі, представника третьої особи-1, який позовні вимоги підтримав, та представника відповідача, який проти вимог заперечував, з підстав наведених у відзиві.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи-2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 липня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі-орендодавець/третя особа-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (надалі-орендар/відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 349 кв.м., що розмішені за адресою: вул. Академіка Туполєва, 19, літ Ч, реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖА652 (надалі - майно), що перебуває на балансі УДАІ ГУМВС України в місті Києві, ідентифікаційний код 24523569 (далі - балансоутримувач/третя особа-2), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29.02.2016, складає 3 910 000,00 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авершиною І.В. за реєстровим № 359.

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров`я.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

За умовами п.3.1., п.3.3. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 65 166,667 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п.9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (п.3.6. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1. договору).

У відповідності до 10.1. цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 08 липня 2016 до 08 липня 2026 року включно.

За змістом п.10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, літ Ч, від 09.11.2016, за яким орендодавець передав а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 349 кв.м., що розмішені за адресою: вул. Академіка Туполєва, 19, літ Ч, реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖА652 , що перебуває на балансі УДАІ ГУМВС України в місті Києві.

05 вересня 2019 року орендодавцем та орендарем підписано договір № 7463/1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463, яким п.1.1. договору виклали в новій редакції, а саме: «Орендодавець на підставі наказу Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву №1039 від 01.07.2016 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 349 кв.м., що розмішені за адресою: вул. Академіка Туполєва, 19, літ Ч, реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖА652 (надалі - майно), що перебуває на балансі Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, ідентифікаційний код 40112076 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29.02.2016, складає 3 910 000,00 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 05.09.2019 за реєстровим 549.

У п.п. 2, 3 договору № 7463/1 сторонами визначено, що у розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна: слова «Майна перебуває на балансі УДАІ ГУМВС України в м. Києві» читати як «Майно перебуває на балансі Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві». В Акті приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19 літ. Ч від 08.07.2016 слова «УДАІ ГУМВС України в м. Києві» читати як «Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві»; слова «ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24523569» читати як «ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40112076».

У п. 4 договору № 7463/1 сторони дійшли згоди, що положення цього Договору про внесення змін з урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦКУ, розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладання, а саме з 28.09.2016 року».

Отже, враховуючи умови договору № 7463/1 фактично відбулася зміна Балансоутримувача майна, а саме: з УДАІ ГУМВС України в м. Києві на Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві (надалі - позивач).

Передача вказаного майна на баланс Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві також підтверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.09.2016 року «Про передачу нерухомого майна на баланс регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві», належним чином завірено копія якого міститься в матеріалах справи.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, на виконання умов п. 5.11. договору відповідачам 06.09.2019 року укладено з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Проте, як вказує позивач відповідач не виконує своє зобов`язання щодо сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг. Однак, 06 вересня 2019 року, з метою забезпечення здійснення сплати заборгованості, відповідачем складено Гарантійний лист, відповідно до якого, ТОВ «Лаян Віннер» гарантував погасити заборгованість за договором оренди № 7463 нерухомого майна, що належить до державної власності та договору про внесення змін від 05.09.2019, яка виникла з 08 липня 2016 року. Також у вказаному листі відповідач гарантував погасити заборгованість до 31 грудня 2019 року.

Однак, за твердженнями позивача, відповідачем так і не виконано зобов`язання та не сплачено заборгованість з договором, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права. З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що станом на 15.10 2020 складає 1 876 410,57 грн, зокрема: за період вересень-грудень 2016 - 101 008,34 грн.; січень-грудень 2017 - 420 464,67 грн.; січень-грудень 2018 - 466 491,65 грн; січень-грудень 2019 - 503 273,18 грн та січень-травень 2020 - 213 276,15 грн та червень-вересень 2020 - 171 896,58 грн.

Третя особа-1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач проти вимог заперечував, так у відзиві зазначив, що 05.09.2019 між РВ ФДМУ по м. Києву та відповідачем в межах строку дії спірного Договору, було змінено існуюче орендне зобов`язання, шляхом укладення Договору №7463/01 про внесення змін до Договору №7463 від 08.07.2016.

Тобто фактично вказаним Договором про внесення змін було замінено у діючому орендному зобов`язанні кредитора - третю особу, на користь якої було укладено Договір оренди №7463 та підлягало сплаті 50% орендної плати, а саме замінено балансоутримувачи з УДАІ ГУМВС України в м. Києві на Регіональний сервісний центр МВС у м. Києві.

На підставі вказаного правочину, як вказує відповідач, дійсність якого оспорюється останнім позивач, не будучи правонаступником УДАІ ГУМВС України в м. Києві, почав висувати претензії до відповідача щодо оплати останнім орендної плати за Договором №7463 від 08.07.2016 за період до укладення Договору про внесення змін №7463/01 від 05.09.2019, шляхом направлення на адресу відповідача рахунків, розрахунків та актів приймання-передачі наданих послуг, яких фактично не надавав «задніми числами». Відповідач зазначає, що фактично Регіональний сервісний центр МВС у м. Києві замінив первісного кредитора у зобов`язанні, що без його згоди не допускається.

Також за доводами відповідача орендні платежі за Договором №7463 від 08.07.2016 станом на 05.09.2019 повинні були сплачуватися виключно на користь УДАІ ГУМВС України в м. Києві. Однак, причиною утворення вказаної заборгованості і неможливості належного виконання відповідачем зобов`язань з її оплати стало те, що УДАІ ГУМВС України у м. Києві з 30.11.2015 перебувало в стані припинення шляхом ліквідації, у зв`язку з чим не мало діючих поточних рахунків.

Однак, як вказує відповідач незважаючи на те, що відповідно до інформації з офіційного веб-портал Міністерства юстиції України УДАІ ГУМВС України в м. Києві з 30.1 1.2015 перебуває в стані припинення, проте станом на момент подання відзиву - не ліквідоване та є самостійною юридичною особою.

За твердженням відповідача має місце такі обставини, за яких новий кредитор - Регіональний сервісний центр МВС у м. Києві, вимагаючи виконання обов`язку від орендаря за Договором №7463 від 08.07.2016 не набувши права такої вимоги, оскільки це право належне первісному кредиторові - УДАІ ГУМВС України в м. Києві, який своєї згоди на заміну сторони у зобов`язанні не надавав, а отже мав право до внесення 05.09.2019 змін до Договору оренди №7463 на отримання коштів 50% орендної плати за Договором №7463 від 08.07.2016.

А тому, на думку відповідача вказані обставини свідчать про додатковий тягар у вигляді обов`язку щодо оплати за оренду у розмірі 50% на користь позивача.

Крім цього відповідач зазначає, що заборгованість орендаря за договором №7463 від 08.07.2016 станом на 05.09.2019 за даними бухгалтерського обліку на підприємстві виникла перед УДАІ ГУМВС України в м. Києві і не припинилася з підстав визначених в законі. В той же час, покладення на орендаря подвійного обов`язку сплачувати орендні платежі попередньому і дійсному балансоутримувачу є надмірним тягарем, що не узгоджується з приписами п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України - засадами справедливості, добросовісності та розумності. Крім іншого, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог заявлених з вересня 2016-по квітень 2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором оренди державного нерухомого майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У п. 3.3. договору оренди нерухомого майна погодили, сторони що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Судом встановлено, що орендодавець виконав свої зобов`язання за договором оренди належним чином, надавши в орендне користування відповідачу нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва,19 літ. Ч, про що складено відповідний акт. Однак, відповідач порушив взяті на себе обов`язки зі сплати орендних платежів на користь балансоутримувача.

Судом також встановлено, що на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.09.2016 року «Про передачу нерухомого майна на баланс регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві» майно, що є предмет договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463 від 08.07.2016 передано на баланс позивача, у зв`язку з чим, сторонами за договором внесені відповідні зміни до договору в частині заміни балансоутримувача.

При цьому, судом встановлено, що у п. 4 договору № 7463/1 від 05.09.2019 сторони дійшли згоди, що положення цього Договору про внесення змін з урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦКУ, розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладання, а саме з 28.09.2016 року.

Також судом взято до уваги гарантій лист від 06.09.2019 року, підписаний директором ТОВ «Лаян Вінер», в якому відповідач гарантував виконання своїх зобов`язань в повному обсязі за договором № 7463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.07.2016 та договору про внесення змін від 05.09.2019. При цьому, в зазначеному листі відповідач зазначив, що погоджується зі строками оплати заборгованості перед позивачем, яка виникла з 08.07.2016 року. Також у вказаному листі відповідач гарантував погасити заборгованість до 31 грудня 2019 року.

З огляду на наведене вище та враховуючи факт не сплати орендних платежів ні попередньому балансоутримувачу ні позивачу, що не заперечується самим відповідачем, суд зазначає, про не обґрунтованість доводів відповідача про подвійний тягар та існування заборгованості перед попереднім балансоутримувачем до 05.09.2019.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

В силу ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Згідно зі ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Як встановлено судом, зміна балансоутримувача за договором оренди відбулася на підставі договору від 05.09.2019, відповідно про порушене право позивач зміг дізнатися лише в момент укладення такого договору. Крім цього, у матеріалах справи наявний гарантій лист відповідача від 06.09.2019 року, що розцінюється судом як визнання боржником своїх зобов`язань, та є підставою для переривання перебігу позовної давності.

З огляду на зазначене та враховуючи гарантійних лист відповідач суд приходить до висновку, що позивачем подано позовні вимоги в межах строків позовної давності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів, що підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі в сумі 1 876 410,57 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 16-А; ідентифікаційний код 35007886) на користь Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 9/11; ідентифікаційний код 40112076) заборгованість за договором оренди у розмірі 1 876 410 (один мільйон вісімсот сімдесят шість тисяч чотириста десять) грн 57 коп. витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 146 (двадцять вісім тисяч сто сорок шість) грн 16 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.12.2020.

Суддя Л. Г. Пукшин