Рішення № 93587662, 07.12.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1081/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Стасюк І.Я. - юрисконсульт, виписка з ЄДР від 24.07.2020;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (м.Київ)

до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області (м.Житомир)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (Житомирська область, Ємільчинський район, с.Куліші)

про стягнення 64000грн

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про стягнення 64000,00грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.10.20.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання №02.09.20-62576/к від 02.09.20 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання позовної заяви до Головного управління національної поліції в Житомирській області на підставі ст.119 Господарського процесуального кодексу України. Подане клопотання суд визнав необґрунтованим та безпідставним, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу, але за приписами частини 5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з того, що позивачем не доведено, а Ємільчинським районним судом Житомирської області не встановлено факту перебування працівника Головного управління Національної поліції України в Житомирській області ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час скоєння ДТП та наявність вини водія у вчиненні ДТП, а відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, повинна здійснювати страхова компанія (а.с.69-75).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що постановою Ємільчинського районного суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння закрито провадження у зв`язку із закінченням строків для притягнення особи до відповідальності. З правового аналізу ст.38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП відлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Такого ж висновку притримується Верховний суд України у постанові №910/18319/16-г від 07.02.18 (а.с.82-83).

26.11.20 відповідачем до суду подано клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки позовна заява від 02.09.20 подана до суду зі спливом трирічного терміну позовної давності (а.с.91-94).

Ухвалою суду від 09.11.20 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; продовжено строк розгляду справи, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи по суті на 07.12.20.

11.11.20 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (а.с.101-102).

Представник позивача в судове засідання 07.12.20 не з`явився, в адресованому клопотанні просив суд розглянути справу без участі представника ПРАТ "СК "Арсенал Страхування", на підставі наявних у ній доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву також просив суд врахувати, що позивач звернувся з позовом до суду зі спливом строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2016 між Приватним акціонерним товариством "СК "Арсенал Страхування" (стархувальник, позивач) та Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області (страховик, відповідач) укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9731990, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані, зокрема, з відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Chevrolet Niva", державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.8).

01.01.2017 року в а/д "КПП Майдан Копищанський-Котлярка" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Chevrolet Niva", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "ВАЗ", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_3 .

В постанові Ємільчинського районного суду Житомирської області зазначено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 в ч и н и в 01 січня 2017 року.

Частиною 1 ст.130 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області встановлено, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля "Chevrolet Niva", д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України, який під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП вкзаною постановою Ємільчинського райсуду закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП (а.с.16).

Крім того, факт перебування водія автомобіля "Chevrolet Niva", д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння також підтверджено висновком №1 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знищують увагу та швидкість реакції від 01.01.17 (а.с.20).

06.01.17 року до ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" з заявою про настання страхового випадку звернувся ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно Звіту № 6305 від 22.03.17, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТОВ "Юніверсал Асістанс", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "ВАЗ 2109", д/н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, склала 77 761,25грн (а.с.22-31).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №109.00210317-1 від 17.07.17, умов договору страхування №АІ-9731990 від 06.07.16, за погодженням з потерпілою особою, розмір страхового відшкодування з урахуванням франшизи 1000,00грн, склав 64000,00грн (а.с.10, 14).

20.07.20 потерпілому було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 64000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №894254 від 20.07.17 (а.с.10).

07.08.17 ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" на адресу Головного управління Національної поліції в Житомирській області надіслано претензію про відшкодування шкоди в розмірі 64000,00грн, завданої їхнім працівником (а.с.36).

У відповіді на претензію, яка отримана позивачем 15.09.17, відповідач повідомив про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскільки постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.05.17 не встановлено у визначений законодавством спосіб, факту перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час скоєння ДТП (а.с.37).

21.09.17 позивач повторно надіслав на адресу ГУНП в Житомирській області претензію №210917-30374, в якій зазначив, що в постанові про закриття кримінального провадження від 17.03.17 встановлено, що відповідно до висновку №1 від 01.01.17 щодо результатів медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 визнав, що вживав алкогольні напої в ніч до ДТП, а співробітник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який під час ДТП знаходився на пасажирському місці в службовому автомобілі, дав покази, що в день ДТП він спільно з ОСОБА_1 вживав алкогольні напої. У зв`язку з чим, позивач просив задовольнити претензійні вимоги в добровільному порядку (а.с.38).

У зв`язку із залишенням відповідачем вимоги №210917-30374 від 21.09.17 без відповіді та задоволення, 10.09.19 позивачем була надіслана претензія №100919-50361/К про відшкодування шкоди у розмірі 64000,00грн до Департаменту патрульної поліції (а.с.39).

Розглянувши претензію №100919-50361/К від 10.09.19, Департамент патрульної поліції відмовив у її задоволенні та повідомив, що не є ні страхувальником ні власником автомобіля "Chevrolet Niva", номерний знак НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Також зазначив, що ОСОБА_1 є працівником Головного управління Національної поліції у Житомирській області, вказане управління, відповідно до страхового поліса від 06.07.16 №АІ/9731990 є страхувальником автомобіля "Chevrolet Niva" номерний знак НОМЕР_1 (а.с.40).

Враховуючи, що позивачем здійснено страхове відшкодування, а Головне управління Національної поліції в Житомирській області відмовило у задоволенні претензій щодо відшкодування шкоди в розмірі 64000,00грн, ПАТ "СК "Арсенал Страхування" в січні 2020 року звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування в розмірі 64000,00грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 11.03.20 у справі №910/955/20, повний текст якого складено 20.08.20, в задоволенні позовних вимог ПАТ "СК "Арсенал Страхування" до Департаменту патрульної поліції відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, позов подано до неналежного відповідача, оскільки Головне управління Національної поліції в Житомирській області є окремою юридичною особою, яка зобов`язана відповідати за протиправні дії свого працівника (а.с.41-44).

За вказаних обставин, позивач звернувся з даним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 64000,00грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення грошових коштів в порядку регресу з власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.5 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (положення п.1.7., 1.8. ст.1 Закону).

Так, ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Факт та обставини ДТП, яка відбулася 01.01.17 за участі транспортного засобу "Chevrolet Niva", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "ВАЗ", номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , як вже зазначалось вище, підтверджується постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.05.17 у справі №277/373/17 (а.с.16) та постановою від 17.03.17 про закриття кримінального провадження (а.с.17-19).

Приписами ст.28 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п.12.1. ст.12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи те, що за умовами п.4 Полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну обмежена 100000,00грн, при цьому, розмір франшизи - 1000,00грн, позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, винного у спричиненні ДТП, прийнято рішення про виплату власнику пошкодженого у ДТП автомобіля страхового відшкодування у розмірі 64000,00грн.

Виплата позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу у ДТП підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №894254 від 20.07.17 на суму 640000,00 грн.

Положеннями пп. "а" п.38.1. ст.38 Закону встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, ч.1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З аналізу ст.1191 ЦК України та ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.

Оскільки ДТП, яка мала місце 01.01.17 трапилася з вини ОСОБА_1 , який на день спричинення ДТП перебував у трудових відносинах із Головного управління Національної поліції в Житомирській області (власником забезпеченого транспортного засобу), що підтверджується наказом від 05.09.16 №141 Головного управління національної поліції у Житомирській області, згідно якого сержанту поліції ОСОБА_1 надано право на керування оперативно - службовим автомобілем "Chevrolet Niva", номерний знак НОМЕР_1 , що належить ВЗА ГУНП в Житомирській області, до позивача перейшло право регресної вимоги про стягнення 64000,00грн виплаченого страхового відшкодування і на відповідача покладається обов`язок її відшкодувати.

Посилання відповідача, як підставу для відмови у позову на те, що позивачем не доведено факту перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення ДТП, оскільки постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.05.17 провадження по справі №277/373/17 відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38КУпАП, суд відхиляє у зв`язку з наступним.

Так, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин, а тому господарський суд вправі самостійно встановити наявність чи відсутність підстав для регресної відповідальності відповідача, оцінюючи надані сторонами докази.

У постанові про закриття кримінального провадження від 17.03.17 зокрема зазначено, що за результатами розслідування в діях водія автомобіля "Chevrolet Niva", номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються порушення п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України (водієві забороняється курувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; п.11.10 Правил дорожнього руху України (на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання), п.п.13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху) (а.с.17-19).

Крім того, перебування водія автомобіля "Chevrolet Niva", д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджено висновком №1 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знищують увагу та швидкість реакції від 01.01.17, який міститься в матеріалах справи.

Постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.05.17 у справі №277/373/17 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 ч.1 ст.130 КУпАП було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.18 у справі № 910/18319/16).

За вказаних обставин, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 64000,00грн заявлені обґрунтовано.

Водночас відповідач просить застосувати строк позовної давності, посилаючись на норми статей 256, 257, 261 ЦК України.

Зокрема, згідно з нормами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, за ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

За ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Тому суд враховує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Тобто, Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов`язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.

Водночас, застосування норм національного законодавства, визначення підстав початку перебігу та спливу строку позовної давності віднесено до компетенції державних судових органів.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Також, Верховний суд акцентує увагу на необхідності аналізу добросовісної поведінки позивача, обов`язку цікавитися станом своїх справ.

Таким чином, відповідно норм матеріального права початок перебігу строків звернення до суду обумовлюється ознаками виникнення таких юридичних фактів:

- обізнаністю особи про порушення свого права;

- обізнаністю про особу, яка порушила право;

- наявності суб`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права;

- отримання інформації саме про порушення права, яке належить особі, а на загальних відомостей щодо можливого порушення.

Водночас, із самого розуміння позовної давності (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) випливають додаткові критерії обчислення початку перебігу строку позовної давності, які розкривають її процесуальний зміст.

Отримання особи відомостей про порушення свого права (особу, яка порушила право), наявність можливості дізнатися про порушення своїх прав повинні надавати можливість звернутися за захистом до суду з дотримання визначеної законом процесуальної форми.

Обізнаність особи має надавати можливість сформувати предмет позовних вимог, який забезпечить захист порушеного права. Тобто, сформовані особою позовні вимоги мають забезпечувати належний та ефективний спосіб захисту.

Отже, вимога особи про захист порушеного права повинна мати конкретний зміст та обґрунтування належними доказами або клопотанням про їх витребування, забезпечувати дотримання вимог ст.ст.161-164 ГПК України.

Дані висновки узгоджуються з правовими позиціями Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення цього суду у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Тому, обов`язок доведення обставин своєчасного звернення до суду та пропуску позовної давності є обопільним для обох сторін спору.

Рівність сторін у питаннях доведення аспектів перебігу позовної давності включає як можливість обґрунтування відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, яка подається в рамках судової справ із чітко визначеним предметом, підставами позову та наданими доказами, так і обов`язок позивач - доводити неможливість дізнатися про порушення конкретних, а не узагальнених прав, з огляду на обрану форму та підстави їх захисту.

Таким чином, право звернення до суду, обумовлено моментом отримання інформації про порушене право або наявністю об`єктивних обставин, котрі вказують на можливість довідатись про таке порушення, таке право кореспондує процесуальним можливостям звернення до суду, що обов`язково супроводжується виконання процесуального порядку подачі позову.

Також, у постанові від 13.02.18 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9452/17, зазначено, що в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права.

Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права.

Тобто, перебіг строку позовної давності обумовлено не лише наявністю у особи загальних відомостей про порушення прав, або наявністю можливості отримати загальну інформацію про таке порушення, а також можливість пред`явити до суду позовну вимогу конкретизовану підставами, якими вона обґрунтовується.

Суд в даному випадку враховує, що в межах трирічного строку позовної давності позивачем вчинялись дії, спрямовані на захист порушених прав, шляхом направлення на адресу Головного управляння Національної поліції в Житомирській області претензій з вимогою відшкодувати шкоду у розмірі 64000,00грн, завданої їхнім працівником, які залишені без задоволення.

Також позивачем направлялись претензії до Департаменту національної поліції, який організовує роботу підрозділів патрульної поліції здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну та практичну допомогу роботу, здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.

В січні 2020 року ПАТ "СК "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування в розмірі 64000,00грн.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку позовної давності та подання первісного позову до Департаменту патрульної поліції позивач послався на рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.18 у справі №910/10821/18, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.19, яким встановлено, що шкоду нанесену працівником управління патрульної поліції має відшкодовувати Департамент патрульної поліції, однак на даний час судова практика змінилась, що підтверджується рішенням Господарського суду м.Києва від 11.03.20 у справі №910/955/20, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову до Департаменту патрульної поліції.

З огляду на фактичні обставини даної справи, позивач зміг сформувати належним чином, з дотриманням вимог процесуального закону предмет та підстави позову до Головного управління Національної поліції в Житомирській області лише з дати отримання рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.20 у справі №910/955/20, повний текст було складено 20.08.20, яким визначено, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області не є підрозділом Департаменту патрульної поліції, а є окремим органом державної влади - юридичною особою, яка має відповідати за протиправні дії свого співробітника.

Суд вважає, що вищевказані обставини підтверджують наявність поважних причин, котрі призвели до пропуску строку позовної давності.

Таким чином, суд застосовує положення ч.5 ст.267 ЦК України і констатує, що порушені майнові права ПАТ "СК "Арсенал Страхування" підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 64000,00грн виплаченого страхового відшкодування.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області (10008, м.Житомир, вул.Старий бульвар, буд.5/37, код ЄДРПОУ 40108625)

на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, б.154, код ЄДРПОУ 33908322)

- 64000,00грн страхового відшкодування;

- 2102,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 17.12.20

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу;

2,3- сторонам (рек. з повід)