Рішення № 93582317, 16.12.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/10784/20

Провадження № 2/521/3061/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання - Філозофенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Першого Малиновського ВДВС у м. Одеси Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття арешту з майна.

Позов обґрунтований наступними обставинами. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів, 26.03.1998 року, зареєстрованого за № 3-11750 належить квартира АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №2-1566/08 від 10 червня 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом.

Тобто на теперішній час заявник - ОСОБА_1 є власником 1/3 квартири АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, постановою, б/н 18.06.2002 року Малиновського РВ ДВС управління юстиції на квартиру АДРЕСА_1 реєстраційний номер обтяження № 8178016 накладений арешт.

Арешт накладений на підставі постанови Малиновського РВ ДВС управління юстиції, реєстраційний номер обтяження № 8178016, однак на теперішній час зазначеного підрозділу не існує, але його правонаступником, згідно даних офіційного сайту Управлінь Юстиції (minjust.gov.ua) правонаступником Малиновського РВ ДВС управління юстиції є Перший відділ державної виконавчої служби Малиновського району м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Другий відділ державної виконавчої служби Малиновського району м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, квартира, що є предметом обтяження розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а отже перебуває в територіальному підпорядкування Першого відділу державної виконавчої служби Малиновського району м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Позивач звернулась до суду для усунення таких перешкод шляхом скасування (зняття) арешту в судовому порядку, бо вважає, що обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав, яким загальна норма закону наділяє усіх власників.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.08.2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення доказів.

На виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28.08.2020 року Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що матеріали виконавчого провадження, в рамках якого був накладений арешт на майно боржника ОСОБА_2 , знищені за закінченням терміну зберігання, у зв`язку з чим, надати дані щодо підстав накладення вищезазначеного обтяження не виявляється можливим.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.12.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті.

Учасники по справі про дату, час та місце судового засідання повідомлялись судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву (вхід.№ЕП-17914 від 29.10.2020 року) про розгляд справи за її відсутності, в якій додатково зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте подав через канцелярію суду заяву (вхід.№52368 від 02.12.2020 року) про розгляд справи за його відсутності, в якій додатково зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує.

Представник Відповідача Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) Малога Д.А.. в судове засідання не з`явився, проте на підставі довіреності №36570 від 12.11.2020 року подав заяву (вхід.№ЕП-21166 від 03.12.2020 року) про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутність сторін по справі за наданими до справи документами.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази на які він посилається звертаючись до суду з відповідним позовом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

На праві спільної сумісної власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів, 26.03.1998 року, зареєстрованого за № 3-11750 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 належить квартира АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №2-1566/08 від 10 червня 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки №200571274 від 17.02.2020 року судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) належить на праві приватної спільної часткової власності 1/3 квартири АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.06.2008 року по справі № 2-1566 та свідоцтва про право власності № 3-11750 від 26.03.1998 року, ОСОБА_2 належить 1/6 частка вказаної квартири (а.с.9-12).

На вказане майно згідно інформації про державну реєстрацію обтяжень №8178016 накладено арешт на підставі постанови б/н, від 18.06.2002 року, Малиновським РВ ДВС Управління юстиції в м. Одесі, реєстрацію обтяжень № 8299370 накладено арешт ухвалою Київського районного суду м. Одеси 29.05.2002 року, реєстрацію обтяження №9053699 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії АВ № 961950 від 27.08.2009 року Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції(а.с.11-12).

Перший Малиновський відділ ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області надав інформацію, що 11.10.2013 року відкрито виконавче провадження АСВП № 40230150 з примусового виконання виконавчого листа № 2-888/09 від 10.10.2013 року арешт було накладено за борг у сумі 51 611 (п`ятдесят одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 40 коп. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 . Також, 29.12.2015 року виконавче провадження згідно п.5 ч.1 ст. 47 (чинний на той час) та повернено виконавчий документ стягувану, у зв`язку із неможливістю встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника.

Також, Перший Малиновський відділ ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28.08.2020 року повідомляє, що згідно відомостей єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 12.11.2008 року за № 8178016 реєстратором Перша Одеська державна нотаріальна контора, на підставі постанови б/н від 18.06.2002 року, яку видав Малиновський РВ ДВС Управління юстиції м. Одесі, накладений арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Власником значиться ОСОБА_2 . Матеріали виконавчого провадження, по якому був накладений арешт на майно боржника ОСОБА_2 , знищені за закінченням терміну зберігання, у зв`язку з чим, надати дані щодо підстав накладення вищезазначеного обтяження не виявляється можливим.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові № 5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є власником 1/3 квартири АДРЕСА_1 , проте через наявність арешту на всю квартиру, вона позбавлена можливості права розпорядження своєю часткою. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент виникнення правовідносин), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу можна позбавити її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності слід дотримуватися справедливої рівноваги між інтересами суспільсва та правами власника.

Також ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07 грудня 1976 року, «ОСОБА 6 та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про часткове задоволення вимог позову в частині звільнення належної позивачу на праві власності 1/3 квартири АДРЕСА_1 з-під арешту.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Враховуючи, що суду не надано доказів і не встановлено судом при розгляді справи факту того, що станом на час ухвалення рішення позивач є боржником у будь-якому виконавчому провадженні, за яким зареєстровані арешти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження 9849892 від 20.05.2010 року; номер запису про обтяження 9001778 від 27.08.2009 року; номер запису про обтяження 9503699 від 27.08.2009 року згідно постанов Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, іншого способу у позивача захистити свої права, крім судового, у зв`язку з відсутністю даних про стягувача у як позивача, так і у відповідача, суд дійшов висновку, що накладений арешт 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 порушуєь права позивача як власника майна, докази непогашених боргів за виконавчими провадженнями відсутні, а тому майно позивача підлягає звільненню з-під арешту.

Керуючись ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 41, 124 Конституції України, ст. ст.16, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391, 386 ЦПК України, ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_2 ), Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) (65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 42,код ЄДРПОУ: 41405395) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття арешту з майна, - задовольнити повністю.

Зняти арешт з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , накладений постановою б/н від 18.06.2002 року Малиновським РВ ДВС управління юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.12.2020 року.

Суддя: О.С. Леонов

16.12.20