Рішення № 93579894, 10.12.2020, Березанський районний суд Миколаївської області

10.12.2020 Справа № 469/275/18

2/469/69/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,

учасники справи:

представник позивача Кіріченко В.М. - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явилась,

представник відповідача ОСОБА_2 - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач 28 березня 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі анкети-заяви б/н від 24 грудня 2015 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, сплачувати комісії та штрафи.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором, відповідач у свою чергу не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 14 березня 2018 року заборгованість відповідача склала 98258,74 грн., у тому числі: тіло кредиту – 37195,59 грн., відсотки за користування кредитом – 38081,70 грн., нараховано пені – 17826,27 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 4655,18 грн., а тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.

04 квітня 2018 року позовна заява залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.

17 квітня 2018 року до суду надійшла заява позивача у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

27 квітня 2018 року Березанським районним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року постановлено призначити судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог, проти винесення заочного рішення не заперечував. Відповідь на відзив, надана представником позивача Гаренко Н.В. до суду 29 січня 2019 року, у порушення вимог ч.3 ст.179, ч.5 ст.178 ЦПК України не містить підтвердження надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, а тому враховується судом лише як пояснення представника позивача щодо оцінки повідомлених у позовній заяві обставин та наданих на їх підтвердження доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.43, 47, 67, 68, 111, 112), відзив на позовну заяву суду не надала.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

27 грудня 2018 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надала до суду відзив з заявою про поновлення строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 04 січня 2019 року представнику відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у продовженні строку для подання відзиву відмовлено, відзив повернуто представнику відповідача.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, регульовані нормами зобов`язального права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.6,37), у якій погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До Анкети-заяви позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») (а.с.7) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.8-22,93-105), розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємних частин кредитного договору.

Разом з тим, вказані документи не містять підпису позичальника, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих позивачем підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 у справі №342/180/17, щодо необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, відповідно до яких пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З таких міркувань суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Відповідно до положень ст.ст.1048, 1056-1 ЦК України, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наданої позивачем анкети-заяви позичальника неможливо встановити розмір процентної ставки та умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14 березня 2018 року складає 98258,74 грн., у тому числі: тіло кредиту – 37195,59 грн., відсотки за користування кредитом – 38081,70 грн., нараховано пені – 17826,27 грн., заборгованість по судових штрафах – 5155,18 грн. (а.с.5).

З викладених вище підстав слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача нарахованих відсотків у сумі 38081,70 грн., пені у сумі 17826,27 грн., штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та штрафу у розмірі 4655,18 грн. (процентної складової) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Позивачем не надано доказів щодо узгодження сторонами строку повернення кредиту, надана представником позивача довідка про видану відповідачу кредитну картку і строк її дії до 10/19 свідчить лише про строк дії вказаної кредитної картки, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що вбачається з виписки з особового рахунку позичальника (а.с.61, 85-86), а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з виписки з особового рахунку відповідача (а.с.85-86), фактично отримана відповідачем сума коштів складає 106461,33 грн., останнє зняття коштів відбулось 31 серпня 2017року, у рахунок погашення заборгованості сплачено 78579,08 грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача отриманого ним та непогашеного тіла кредиту в розмірі 27882,25 грн.

Суд не бере до уваги розмір заборгованості за тілом кредита у сумі 37195,59 грн., зазначений у розрахунку заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом, складеним уповноваженою особою, а є, як зазначає у свої поясненнях представник позивача (а.с.56), інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань у певні періоди часу. До того ж, визначений у розрахунку розмір заборгованості за тілом кредита, тобто за сумою отриманих відповідачем коштів, суперечить даним особового рахунку відповідача щодо розміру отриманих ним коштів.

Суд також враховує, що до заборгованості за тілом кредита у розрахунку заборгованості позивачем без відповідних правових підстав включено нараховані відсотки, штрафи, пені (графа 4 розрахунку).

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, на р/рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 24 грудня 2015 року, яка складається з фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів в сумі 27882,25 гривень, а також судовий збір в сумі 500,00 грн., всього стягнути 28382 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят дві) гривні 25 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: