Рішення № 93579760, 07.12.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2276/19

Провадження №2/944/513/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

за участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 85352,26 грн, з яких 30160,64 грн – заборгованість за тілом кредиту; 24404,41 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 25713,18 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 533,45 грн – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 4040,58 грн - штраф (процентна складова). Свої вимоги мотивує тим, що 11.03.2015 року відповідач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 11.03.2015 року, згідно з умовами якої відповідачу було надано кредит у розмірі 50000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив згоду на те, що заява разом з Пам`яткою та «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та Тарифами банк», які викладені на сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Оскільки ОСОБА_1 порушив зобов`язання з повернення суми кредиту, просить позов задовольнити, стягнути на його користь заборгованість в розмірі 85352,26 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою від 04.06.2019 року суддею Кондратьєвою Н.А. відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.02.2020 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до укладеного договору між військовою частиною А 4150, де він проходить службу та АТ КБ "ПриватБанк" від 25.07.2004 року щодо банківського обслуговування, йому було запропоновано відкрити зарплатний рахунок в одному з відділень банку. Групою осіб, які прибули до військової частини для оформлення зарплатних проектів було надано йому при видачі зарплатних карток анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Жодних договорів про надання банківських послуг та договорів про надання кредиту з АТ КБ "ПриватБанк" він не підписував. З жодними із договорів, з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті банку його не було ознайомлено. Оформлення карток займало 3-5 хвилин, що унеможливлювало будь-яке ознайомлення та розуміння умов та правил банківського обслуговування. Представниками банку йому було видано дві картки: на одну він отримував своє грошове забезпечення, а друга, як йому пояснили, може використовуватися як депозитна картка, на якій він зможе акумулювати власні кошти, а також використовувати кошти банку. В період з січня 2017 року по квітень 2018 року він періодично користувався коштами банку, проте сума не могла перевищувати 8000,00 грн, відповідно до встановленого карткового ліміту. Станом на 01.04.2018 року ним було повністю відшкодовано кошти банку та жодної заборгованості не було. 02.05.2018 року він подзвоним на гарячу лінію банку та повідомив, що загубив картку, має намір її заблокувати та погасити використані в період з 01.04.2018 року по 02.05.2018 року кошти в розмірі 7274,84 грн. Однак, представник Банку йому повідомив, що сума заборгованості перевищує 30000 грн, і те, що йому було збільшено кредитний ліміт. Однак, згідно долученого ним скріншоту, зробленого в додатку «Приват 24» вбачається, що ліміт встановлений в розмірі 8000,00 грн. Тому, вважає суму заборгованості в розмірі 50000,00 грн необґрунтованою. Окрім того, у розрахунку позивача за первісним позовом значиться сума погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 87521,65 грн, що на 2169,39 грн більша ніж заявлена сума позову. Також банки під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки та неустойку, а тому сума в 85352,26 грн є необґрунтованою. Згідно відповіді на запит Міжнародного Бюро Кредитних історій, інформація щодо будь-якої його заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутня. Тому, просить в задоволенні позову відмовити.

04.02.2020 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав зустрічний позов, в якому просить визнати кредитний договір № б/н від 11.03.2015 року шляхом підписання анкети-заяви від 11.03.2015 року недійсним. В обґрунтування позову покликається на те, що 11.03.2015 року ним було підписано анкету-заяву з АТ КБ «ПриватБанк», згідно із якою йому не надавалося жодних кредитних послуг, а тому вважає, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», не можуть складати між ним та банком кредитний договір, оскільки не досягнуто згоди з істотних умов договору. Його не було ознайомлено з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не було вручено кредитного договору під власноручний підпис. Більше того, жодних кредитних коштів підписавши анкету-заяву 11.03.2015 року він не отримував. Надані Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав угодженими банк. Оскільки оспорюваний кредитний договір не містить істотних умов, визначених ЗУ «Про споживче кредитування», він не може вважатись укладеним та не спричиняє настання юридичних наслідків та виникнення відповідних прав і обов`язків у сторін. Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, не містить і строку повернення кредиту. Просить зустрічний позов задовольнити.

04.05.2020 року представник позивача за первісним позовом скерував до суду відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що Умови та правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання банківських послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У вказаній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач за первісним позовом ознайомився та згідний з Умовами та правила надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті www.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, в заяві зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення ці Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач за первісним позовом та мобільний телефон. Таким чином, банк забезпечив відповідачу можливість доступу до карткового рахунку. Протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідач не спростував доводів банку щодо часткового здійснення ним погашення заборгованості по кредитному договору. Предметом позову є розмір заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «ПриватБанк» надав суду докази щодо наявності у відповідача за первісним позовом заборгованості перед банком, водночас, відповідач не спростував цього факту. Суду надається виписка з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже, отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій без картки є неможливим. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Умовами договору визначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Щодо покликань відповідача за первісним позовом на ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначає, що для перерахунку заборгованості відповідачу слід звернутися до відділення банку із оригіналами необхідних документів. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитування. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на зустрічний позов представник позивача додатково зазначив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Кредитний договір укладений з відповідачем складається з заяви позичальника, Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку. Про згоду відповідача на укладення договору саме в такій формі свідчить його підпис на заяві позичальника. Окрім того, враховуючи, що кредитний договір було укладено 11.03.2015 року, просить застосувати строки позовної давності. Оскільки, саме з цієї дати позивачу за зустрічним позовом було відомо про порушення його прав та з цього часу почався перебіг позовної давності. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом та застосувати строк позовної давності.

07.05.2020 року відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав заперечення та відповідь на відзив.

В запереченні відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначає, що трактування банку, що анкета – заява від 11.03.2015 року є кредитним договором, є викривленням реальних обставин, оскільки банком не надано підтвердження, що 11.03.2015 року він отримав кредит. Окрім того, роздруківка Банку не може бути належним доказом, оскільки вона залежить виключно від волі позивача за первісним позовом і дій однієї сторони. Необґрунтованими є посилання банку на тарифи обслуговування кредитних карт. Банк зазначає, що він активно користувався коштами починаючи з 22.01.2017 року, однак, замовчує той факт, що з 22.01.2017 року він перерахував свої власні кошти на даний рахунок, тобто користувався власними коштами. При видачі картки «Універсальна» працівник банку повідомив його, що картка є депозитною, про те, що це кредитні кошти, його ніхто не повідомляв. Жодних заяв про надання кредитних коштів та їх збільшення він банку не подавав та не підписував.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 додатково зазначив, що оскільки оспорюваний кредитний договір не містить істотних умов, визначених ЗУ «Про споживче кредитування», вказаний договір не може вважатися укладеним та не спричиняє настання юридичних наслідків та виникнення відповідних прав і обов`язків у сторін. В отриманому кредитному звіті Міжнародного Бюро Кредитних історій відсутня інформація щодо діючих/завершених договорів з АТ КБ «ПриватБанк».

В додаткових поясненнях щодо пропуску строку позовної давності на подання зустрічної позовної заяви відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначає, що днем, коли він дізнався про порушення його прав є день отримання копії позовної заяви банку. А тому, вважає причини пропуску строку позовної давності поважними та просить відмовити у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» від 10.04.2020 року.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги за первісним позовом підтримує в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов. Натомість зустрічну позоровну заяву підтримав в повному обсязі, просив зустрічний позов задовольнити з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

Заслухавши відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Суд встановив, що 11.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою анкетою-заявою (б/н) до АТ КБ «ПриватБанк» про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якої висловив бажання оформити за своє ім`я кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також міститься підтвердження, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

Таким чином, твердження сторони відповідача про те, що кредит йому не надавався, є безпідставними.

Відтак, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.03.2019 року становить 85352,26 грн, з яких 30160,64 грн – заборгованість за тілом кредиту; 24404,41 грн – заборгованість за простроченим тілом кредита; 25713,18 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 533,45 грн – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 4040,58 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.03.2015 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач, окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам, пеню та штраф. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.03.2015 року, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанку», якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11.03.2015 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Водночас суд критично оцінює покликання відповідача за первісним позовом на те, що він жодних документів про надання банківських послуг не підписував, оскільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських посуг у ПриватБанку містить його підпис, доказів підроблення підпису суду не надано, клопотань про призначення почеркознавчої судової експертизи до суду не надходило.

Окрім того, щодо покликання відповідача за первісним позовом на те, що він не отримував жодних кредитних коштів на картковий рахунок, це спростовується долученою позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 року по 06.04.2020 року, яка підтверджує активне користування відповідачем за первісним позовом коштами ПриватБанку. Згідно вказаної виписки залишок на карті після операцій станом на 03.10.2018 року становив -54598,00 грн.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд звертає увагу на суперечливість тверджень відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом щодо того, що він не отримував жодних коштів від ПриватБанку, а використовував власні кошти, які поклав на картку. Водночас у відзиві на позов, який надійшов до суду 04.02.2020 він стверджував, що в період з січня 2017 року по квітень 2018 року він періодично користувався коштами банку, проте сума не могла перевищувати 8000,00 грн, відповідно до встановленого карткового ліміту. Станом на 01.04.2018 року ним було повністю відшкодовано кошти банку та жодної заборгованості не було. 02.05.2018 року він подзвонив на гарячу лінію банку та повідомив, що загубив картку, має намір її заблокувати та погасити використані в період з 01.04.2018 року по 02.05.2018 року кошти в розмірі 7274,84 грн. Відтак, він не заперечував факту користування кредитними коштами ПриватБанку. Окрім того, ним не долучено жодних доказів на підтвердження того, що він використовував картку банку як депозитну та клав на неї власні кошти.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд бере до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем за первісним позовом, стороною відповідача такий розрахунок жодним чином не спростовано, не наведено контррозрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за договором, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком та відсутності заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої Банком.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 54565,05 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30160,64 грн та 24404,41 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за недоведеність такої частини позовних вимог.

Щодо зустрічної позовної заяви про визнання спірного кредитного договору недійсним, суд дійшов наступних висновків.

Як вже зазначалося, 11.03.2015 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку. У даній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Суд встановив, що позивач за зустрічним позовом активно користувався кредитною банківською карткою, що підтверджено випискою по кредитній банківській картці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Суд звертає увагу на те, що позивач за зустрічним позовом звернувшись із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, засвідчив свою згоду з запропонованими банком умовами, тому, суд дійшов висновку, що під час укладення оспорюваного кредитного договору сторони дотрималися усіх вимог, спірний договір був укладений належним чином у встановленій письмовій формі та виконувався сторонами.

Суд вважає безпідставними посилання позивача за зустрічним позовом на те, що його не було ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, оскільки у самій заяві про укладення кредитного договору позивач поставив свій підпис, чим підтвердив, що він ознайомлений із відповідними правилами та умовами, а також тарифами, чим дав згоду на відповідні умови договору, тобто сторонами договору було дотримано передбачені ст. 207 ЦК України вимоги щодо письмової форми правочину.

Суд критично оцінює покликання позивача за зустрічним позовом на те, що оскільки кредитний договір не містить істотних умов, визначених ЗУ «Про споживче кредитування», вказаний договір не може вважатися укладеним та не спричиняє настання юридичних наслідків та виникнення відповідних прав і обов`язків у сторін. Як вбачається з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку 11.03.2015 року, натомість ЗУ «Про споживче кредитування» набрав чинності 10.06.2017 року, тобто вже після виникнення цивільно-правових відносин у сторін спору.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Таким чином, у випадку доведення порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, споживач може визнати несправедливими умови договору, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом кредитного договору, укладеного між сторонами, який позивач власноручно підписав, особисто підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», про які зазначено в ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та в п.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, що спростовує його доводи з цього приводу. Таким чином, своїм підписом споживач підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк».

Суд встановив, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, зокрема надання позичальнику кредиту.

Разом із тим, позивач за зустрічним позовом на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконував його умови.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів підстав, передбачених ст. ст. 203, 230 ЦК України для визнання недійсним кредитного договору від 11.03.2015 № б/н.

Разом із тим, суд критично оцінює наведені інші аргументи сторони позивача на обґрунтування позовних вимог, адже такі жодними належними доказами не підтверджено у відповідності до ст. ст. 76-79 ЦПК України.

Щодо заяви преставника відповідача за зустрічним позовом АТ КБ "ПриватБанк" про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові, суд дійшов наступного висновку.

Так, підпис позивача в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.03.2015 року, де є відмітка про інформованість його щодо змісту Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифами банку, дає підстави суду вважати, що саме у момент підписання такої зави, а саме 10.05.2019 року позивач дізнавсь про порушення своїх прав та законних інтересів, відповідно саме з цього моменту слід обчислювати строк позовної давності у термін три роки.

Відповідно до ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За загальним правилом (ч.1 ст. 261 ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач за зустрічним позовом не надав доказів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а аргументи наведені ними щодо підстав задоволення позову є необґрунтованими.

Суд не встановив порушення, невизнання та оспорювання прав позивача за зустрічним позовом, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом належить стягнути судовий збір в розмірі 1228 грн 08 коп. (54565,05 : 85352,26 х 1921,00= 1228, 08).

Враховуючи, що позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 526, 527, 530, 633, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 54565 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 05 коп заборгованості.

В решті позовних вимог відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 1228 (тисячу двісті двадцять вісім) грн 08 коп судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 16 грудня 2020 року.

Повне найменування сторін.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (скорочена назва -АТ КБ «ПриватБанк»), адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 14360570, рах. НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А.Кондратьєва