Вирок № 93579713, 15.12.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5527/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року

Шевченківський районний суд м. Львова

В складі:

головуючої – судді Баєвої О.І.

секретаря судових засідань Якимець Ю.М.

з участю прокурора Мельника Н.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Палєя Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016140090002016 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

у с т а н о в и в:

органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 17.05.2016 року, приблизно о 08 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем марки «Опель Корса» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по проїзній частині дороги вул. Лікарська в смт. Брюховичі у напрямку до нерегульованого перехрестя вул. Лікарська-Курортна, порушив чинні вимоги ПДР України, а саме: п.п. 1.5 Р. 1, п.п. «Б» і «Д»; п. 2.3. Розділу 2; п. 16.11, 16.3 Розділу 16, які виявилися в тому, що він наближаючись до нерегульованого перехрестя по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме: зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .. В результаті зіткнення пасажир автомобіль «Опель Корса» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відтак ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 категорично заперечив свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та зазначив, що дійсно 17.05.2016 року він керував власним авто «Опель Корса» р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Лікарська в смт. Брюховичі. Він перетинав перехрестя рівнозначних доріг вул. Лікарська-Широка та зупинився перед острівцем безпеки, щоб пропустити автомобіль, який рухався по вул. Курортній. Раптом він відчув різкий звук гальмування та удар в задню ліву дверку свого автомобіля. Спрацювали подушки безпеки. Від удару його неповнолітня донька отримала тілесні ушкодження.

Зазначає, що він перетинав перехрестя рівнозначних доріг Лікарська-Широка, а не Лікарська-Курортна в смт. Брюховичі, як це зазначено в обвинувальному акті. Дорожньо-транспортна пригода сталася на вул. Широкій. Перед перехрестям рівнозначних доріг він переконався, що відсутні автомобілі, та розпочав рух. Коли він майже завершив проїзд перехрестя, то змушений був зменшити швидкість до 2-3 км за год. та повністю зупинитись, оскільки перед ним зупинився автомобіль, що виїжджав на вул. Курортну. Перед початком проїзду перехрестя він переконався, що автомобілів, які до нього наближаються, не було. Зазначає, що він перетнув уявну лінію зустрічних напрямків дороги, яку переїжджав, і ДТП сталося на смузі зустрічного руху автомобіля «Фольксваген». Стверджує, що саме свідок, який керував автомобілем марки «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху при переїзді рівнозначних доріг, а саме виїхав на смугу зустрічного руху, при виявленні перешкоди для руху не зменшив швидкість, та здійснив зіткнення з його автомобілем. За таких обставин вважає себе невинуватим у вчиненні ДТП та просить виправдати його у пред`явленому обвинуваченні.

Заслухавши в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1 , який своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, показання представника потерпілої, свідків, перевіривши представлені суду стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення було представлено письмові докази, а саме; витяг з реєстру досудових розслідувань за №12016140090002016 від 17.05.2016 р; повідомлення зі служби 102 про вчинене кримінальне правопорушення; протокол огляду місця події та схема від 17.05.2016 року; протокол проведення слідчого експерименту від 30.01.2017 року; протокол проведення слідчого експерименту від 11.02.2017 року; висновок судово-медичної експертизи №420/2016 від 07.09.2016 року; висновок судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» 1/502 від 15.06.2017; висновок судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» 1/531 від 21.06.2017; висновок судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «Транспортно-трасологічне дослідження» 1/530 від 07.07.2017; висновок судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» 1/1302 від 15.11.2016; висновок судової автотехнічної експертизи №2061 від 18.07.2017; висновок транспортно-трасологічної експертизи №2062 від 18.05.2017, а так само подано клопотання про допит представника потерпілої та свідків.

Як доказ невинуватості ОСОБА_1 сторона захисту крім того просила дослідити відповідь селищного голови смт. Брюховичі від 27.11.2017 р №1979; висновок транспортно-трасологічної експертизи №4018 від 15 серпня 2018 р;. висновок судової автотехнічної експертизи №4020 від 14 травня 2019 р; висновок судової дорожньо-технічної експертизи №4019 від 23 квітня 2019 р; відповідь селищного голови смт.Брюховичі від 13.06.2019 р. №904.

В судовому засіданні представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 зазначила, що 17.05.2016 року вони разом з чоловіком, обвинуваченим ОСОБА_1 та донькою виїхали з дому. Наблизившись до перехрестя вул. Лікарська-Широка в смт. Брюховичі обвинувачений зупинив автомобіль, переконався у відсутності автомобілів, що наближаються до перехрестя та розпочав рух. Коли вони майже проїхали перехрестя, то перед виїздом на вул. Курортну зупинилися, щоб пропустити автомобілі, які рухалися до головній дорозі.

Зазначає, що за деякий час вони відчули сильний удар в ліву задню частину автомобіля. З`ясувалося, що свідок ОСОБА_4 виїхав з головної дороги на другорядну, однак на перехресті не зменшив швидкості та в`їхав в їх автомобіль. Від удару їх автомобіль посунуло на 2 – 2,5 метри. Від зіткнення їх донька – неповнолітня ОСОБА_3 одержала тілесні ушкодження у виді перелому правої ключиці та струсу мозку.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що 17.05.2016 року він рухався по вул. Широкій в смт. Брюховичі. При переїзді перехрестя він побачив автомобіль обвинуваченого, який виїхав на перехрестя. Він застосував гальма, однак уникнути зіткнення не вдалося. Зазначає, що перехрестя вул. Широка – Лікарська це перехрестя нерівнозначних доріг. Обвинувачений мав уступити йому дорогу. Автомобіль обвинуваченого він побачив не одразу, оскільки по правій стороні дороги є електричний стовп, який обмежує видимість. Вважає, що дорога по вул. Широкій є дорогою з одностороннім рухом. Рухався зі швидкістю близько 50 км/год та намагався застосувати екстрене гальмування. Уникнути ДТП він не міг.

Статтею 84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Тобто, в розумінні ст. 84 КПК України не можуть слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140090002016 від 17.05.2016 року та повідомлення зі служби 102 про вчинене кримінальне правопорушення, а також висновок судово-медичної експертизи №420/2016 від 07.09.2016 року, які за клопотанням прокурора були досліджені в ході судового розгляду.

Даючи оцінку у якості доказів протоколам огляду місця події, протоколам проведення слідчих експериментів та висновкам експертиз, представлених стороною обвинувачення, як докази, суд приходить до висновків про наступне.

Статтями 85, 86 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність забраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що врегульовано статтею 94 КПК України.

Даючи оцінку представленим доказам, суд вважає за необхідне, насамперед, зазначити, що у всіх перелічених нижче доказах, представлених стороною обвинувачення, місцем вчинення дорожньо-транспортної пригоди зазначено перехрестя вул. Лікарська-Львівська в смт. Брюховичі, хоча згідно картографічних даних та відповідей Брюховицької селищної ради це перехрестя вулиць Лікарська – Широка – Курортна в смт. Брюховичі. Перехрестя вулиць Лікарська – Львівська знаходиться в іншому місці.

З протоколу огляду місця події від 17.05.2016 року вбачається, що об 11.00 год. слідчий СУ ЛУНПУ у Львівській області проводив огляд події дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 . Місце проведення огляду – ділянка автодороги м. Львів, смт. Брюховичі, перехрестя вул. Львівська – Лікарська. Напрямок проведення огляду – від вул. Львівська до центру м. Львова.

До протоколу долучено схему ДТП, де так само зазначено, що подія сталася на перехресті вул. Львівська-Лікарська в смт. Брюховичі. Крім того на схемі ДТП графічно зображено наявність дорожніх знаків 2.3 та 7.8 ПДР України, а саме «Головна дорога», який надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть та «Напрямок головної дороги», який вказує напрямок головної дороги на перехресті. При цьому на схемі ДТП не відмічено, як саме вказано напрямок головної дороги на цьому знаку.

В судовому засіданні встановлено, що знак «Напрямок головної дороги» вказував, що така веде на вул. Курортну, а не на вул. Широку в смт. Брюховичі, на яку фактично виїхав свідок ОСОБА_4 .

Схема місця дорожньо-транспортної пригоди - це графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин.

В межах даного кримінального провадження, саме зазначення напрямку головної дороги на перехресті, є обов`язковим для вирішення питання про відповідність дій учасників дорожнього руху вимогам ПДР, чого, однак слідчим зроблено не було, відтак відомості, відображені в цьому доказі є неповними та недостовірними, а такі докази сторони обвинувачення суд визнає неналежними.

Як доказ винуватості обвинуваченого суду представлено протокол проведення слідчого експерименту від 30.01.2017 року та дві схеми до нього.

Порядок проведення слідчого експерименту регулюється статтями 240, 223 КПК України.

Так, стаття 240 КПК передбачає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань… До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник… Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту. Частиною 7 статті 223 КПК чітко зазначено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для … слідчого експерименту… Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Згідно протоколу від 30.01.2017 року, слідчий експеримент проводився слідчим на перехресті вул. Львівська – Лікарська, лише за участі свідка ОСОБА_1 . Без присутності понятих. Відеозапис слідчої дії не вівся. До протоколу додано дві схеми, відомості в яких різняться між собою. Протокол та схеми підписані лише слідчим.

Тобто дана слідча дія була проведення без жодних дотримань вимог КПК України.

Оскільки даний доказ отриманий з грубим порушенням порядку, передбаченого ст. 240, 223 КПК України, суд, керуючись нормами ст. 86, 89 КПК України, визнає його недопустимим.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 11.02.2017 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_4 , вбачається, що дана слідча дія була проведена за участю понятих. Місце проведення слідчого експерименту – вулиці Лікарська – Львівська в смт. Брюховичі. Згідно протоколу, свідок ОСОБА_4 розповів обставини дорожньо-транспортної пригоди. До протоколу додано схему слідчого експерименту дорожньо-транспортної пригоди. Протокол та схема підписані лише слідчим.

Суд зазначає, що ні протокол проведення слідчого експерименту, ні схема до нього, в порушення вимог ч. 5 ст. 104 КПК України, не підписаний самим свідком ОСОБА_4 , факту відмови від підписання протоколу не зафіксовано, а відтак, в силу статті 86 КПК України суд визнає цей доказ недопустимим.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що первинні прямі докази, надані суду стороною обвинувачення, а саме протокол огляду місця події із схемою до нього та протоколи проведення слідчих експериментів, які визнані судом неналежними та недопустимими, відповідно, не можуть слугувати підставою для визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Похідними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України стороною обвинувачення надано висновки експертиз.

Досліджуючи представлені докази судом встановлено наступне.

Згідно висновку експерта №1/502 від 15.06.2016 на момент огляду робоча гальмівна система та система рульового управління автомобіля «Опель Корса» р.н. НОМЕР_3 знаходиться в працездатності стані та може виконувати функції, передбаченні конструкцією.

Згідно висновку експерта №1/531 від 21.06.2016 на момент огляду робоча гальмівна система та система рульового управління автомобіля «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 знаходиться в працездатності стані та може виконувати функції, передбаченні конструкцією.

Згідно висновку експерта №1/530 від 02.07.2016 в даній дорожній пригоді мало місце перехресне зіткнення транспортних засобів, і повздовжні осі автомобіля «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 та автомобіля «Опель Корса» р.н. НОМЕР_3 в початковий момент зіткнення знаходились під кутом близьким до 90 градусів. Зіткнення автомобіля «Опель Корса» з автомобілем «Фольксваген Гольф» відбулося в межах перехрестя вул. Львівська – Лікарська в смт. Брюховичі, в районі закінчення слідів гальмування автомобіля «Фольксваген Гольф». При цьому для дачі експертного висновку для дослідження було надано копії матеріалів кримінального провадження та автомобілі «Опель Корса» р.н. НОМЕР_3 і «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 .

Висновком експерта № 1/1302 від 16.11.2016 встановлено, що тільки під час руху в стані загальмованості автомобіль «Фольксваген Гольф» р.н. НОМЕР_2 погасив частину своєї дійсної швидкості перед гальмуванням приблизно в 53…55 км/год в залежності від можливого коефіцієнта зчеплення коліс з дорогою. Дійсна швидкість цього автомобіля перед пригодою складала дещо більшу величину, так як частина кінетичної енергії автомобіля була погашена внаслідок зіткнення.

У висновку №2062 від 18 травня 2017 року транспортно-трасологічної експертизи зазначено, що у момент зіткнення автомобілів «Опель Корса» та «Фольксваген Гольф», автомобіль «Опель Корса» стояв, або рухався з невеликою швидкістю, близькою до його зупинки.

Висновки зазначених вище експертиз встановлюють технічні стани автомобілів – учасників ДТП і їх розташування на дорозі в цей момент та не встановлюють винуватості ОСОБА_1 у зіткненні, що відбулося.

Про винуватість водія ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні фактично зазначено лише у висновку №2061 судової автотехнічної експертизи від 18 липня 2017 року.

Так, згідно даного висновку (п. 10) зазначено, що у дорожній ситуації, яка вбачається згідно показань ОСОБА_4 , технічна причина ДТП не встановлювалась через технічну неспроможність цих показань (технічна неспроможність показань щодо обставин ДТП свідчить про те, що в дійсності при вказаних обставинах пригода відбутись не могла). У дорожній ситуації причиною ДТП, з технічної точки зору, стали ті обставини, що водій автомобіля «Опель Корса» ОСОБА_1 виїжджаючи з другорядної дороги не дав дорогу автомобілю «Фольксваген Гольф», що рухався під керуванням ОСОБА_4 по головній дорозі, а водій ОСОБА_4 своєчасно з моменту виникнення небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 зазначив, що при проведенні експертизи він досліджував матеріали кримінального провадження та схему дорожньо-транспортної пригоди. Зазначив, що розвиток подій, про які вказував свідок ОСОБА_4 існувати не міг через їх технічну неспроможність. Висновок він, експерт, робив вивчаючи схему ДТП та матеріали провадження. При цьому категорично ствердив, що на схемі був зазначений дорожній знак «Головна дорога» та не зазначений напрямок головної дороги. За таких обставин він робив висновок, що водій ОСОБА_4 рухався по головній дорозі та дорожньо-транспортна пригода сталася на перехресті нерівнозначних доріг. Оглянувши в судовому засіданні дійсне розташування знаків на даному перехресті експерт зазначив, що надана йому для проведення експертизи інформація про дорожні знаки є неповною.

Додатково експерт вказав, що гальмівний шлях автомобіля марки «Фольксваген Гольф» під керуванням водія ОСОБА_4 дає можливість зробити висновок, що навіть якби ОСОБА_4 зменшив швидкість руху, навіть не до повної зупинки автомобіля, він мав можливість уникнути ДТП. Оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 стояв, водій ОСОБА_4 однозначно міг уникнути зіткнення.

Оцінюючи вказаний висновок експерта та його пояснення, надані безпосередньо суду, суд вказує, що у рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що надана на експертне дослідження схема дорожньо-транспортної пригоди визнана судом неналежним доказом, а протоколи відтворення обстановки та обставин події судом визнано недопустимими доказами, суд не приймає і висновок експертизи належним доказом у справі.

Таким чином всі докази, які сторона обвинувачення представила суду є або неналежними, або недопустимими, та відповідно не можуть прийматися як докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Стороною захисту представлено суду відповіді селищного голови Брюхович ОСОБА_6 від 27.11.2017 №1979, від 13.04.2018 №520, від 13.06.2019 №904, з яких вбачається, що на перехрестках вул. Курортна – Широка – Лікарська в смт. Брюховичі встановлені дорожні знаки, а саме 2.3. «Головна дорога» та знак 7.8. «Напрямок головної дороги». Дорожні знаки 2.3. «Головна дорога» та знак 7.8. «Напрямок головної дороги» стосуються вул. Курортної. Знак 2.1 «Дай дорогу» зі сторони вул. Лікарської має дію на головну дорогу – на вул. Курортну.

Стороною обвинувачення суду представлено ще одну відповідь селищного голови Брюхович ОСОБА_6 від 27.09.2018 року №1378, з якої вбачається, що у селищній раді відсутня належним чином розроблена та затверджена план-схема організації дорожнього руху на перехресті вулиць Лікарська – Курортна – Широка. Повідомляють, що встановлений на перехрестку вул. Лікарська – Широка дорожній знак 2.1. «Дай дорогу» відноситься до другорядної дороги, а саме перехресть вулиць Лікарська та Широкої, тобто регульованого дорожніми знаками перехрестя рівнозначних доріг.

Будучи допитаним як свідок в судовому засіданні селищний голова Брюхович ОСОБА_6 підтримав відомості, зазначені в листах від 27.11.2017 №1979, від 13.04.2018 №520, від 13.06.2019 №904, та категорично заперечив відомості, зазначені у відповідь на запит прокуратури від 27.09.2018 року №1378. Повідомив, що при підготовці відповіді 27.09.2018 року сталася технічна помилка. Дорожні знаки 2.3. «Головна дорога» та знак 7.8. «Напрямок головної дороги» стосуються вул. Курортної. Знак 2.1 «Дай дорогу» зі сторони вул. Лікарської має дію на головну дорогу – на вул. Курортну. План-схема розміщення дорожніх знаків Брюховицькою селищною радою не розроблялась. Схема організації дорожнього руху в смт. Брюховичі відсутня.

За клопотанням сторони захисту судом була призначена комплексна автотехнічна транспортно-трасологічна експертиза.

За результатами проведення комплексної експертизи (експертизи №№4018, 4019, 4020) встановлено наступне …. дії водія автомобіля «Опель Корса» ОСОБА_7 , який не виконав вимоги п. 2.1. розділу 33 «Дорожні знаки» та п.16.11 ПДР та виїхав на перехрещувань дорогу, по якій в цей час рухався автомобіль «Фольксваген Гольф», спричинивши небезпеку для руху, перебувають в причинному зв`язку з фактом ДТП. Встановити причинний зв`язок між діями водія автомобіля «Фольксваген Гольф» ОСОБА_4 та фактом ДТП не надається можливим через відсутність заданого моменту небезпеки для руху. На перехресті вулиць Курортна – Широка – Лікарська в смт. Брюховичі організація дорожнього руху не забезпечувала безпеку дорожнього руху та не відповідача вимогам нормативних документів. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху та дорогах, вулицях, перехрестях, тому повинні були розробити проект організації дорожнього руху на перехресті вулиць Курортна – Широка – Лікарська в смт. Брюховичі, узгодити і затвердити його на той час в установленому порядку з підрозділами Державтоінспекеції МВС України.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 підтримав даний висновок, та зазначив, що на його думку перехрестя вул. Лікарська – Широка – Курортна – це одне перехрестя трьох доріг. Хоча припустив, що учасники дорожнього руху можуть розцінювати цю ділянку дороги як два окремих перехрестя з острівцем безпеки. Ствердив, що ОСОБА_1 рухався по другорядній дорозі. Однак зазначив, що в межах даного перехрестя дорожні знаки розташовані неналежним чином та не забезпечують повної інформації для учасників дорожнього руху.

Оцінюючи даний доказ суд зазначає, що згідно з п.8.2-1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 №1306, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище від 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більш ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (коли для руху в зустрічному напрямку є не більш ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

В судовому засіданні встановлено, що на перехрестку вул. Лікарська – Широка – Курортна в смт. Брюховичі є неналежна організація дорожнього руху.

Відтак, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до відповідальності за недоліки в роботі органів місцевого самоврядування щодо забезпечення безпеки руху в даному населеному пункті.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що стороною обвинувачення не надано суду жодного належного та допустимого доказу винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні.

Конституцією України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 КПК України врегульовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності та встановивши, що під час судового провадження не здобуто та не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення особою, ухвалює виправдувальний вирок.

Отже, суд прийшов до висновку, що жоден із перевірених судом доказів, наданих обвинуваченням, не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а відтак його слід визнати невинуватими у пред`явленому обвинуваченні та виправдати.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та за пред`явленим обвинуваченням виправдати.

Запобіжний захід не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя О. І. Баєва