Рішення № 93576768, 16.12.2020, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

16 грудня 2020 рокуСправа № 322/1004/20

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

короткий зміст позовних вимог, рух справи:

23 жовтня 2020 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ "ПриватБанк": заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.04.2011 у розмірі 43577,66 грн. станом на 18.08.2020; судові витрати у розмірі 2102,00 грн. судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідачка звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 12.04.2011.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі – Договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку» позивач додав до позовної заяви.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідачка при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується Відповідачка.

Заявою Відповідачки підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідачка не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідачка станом на 18.08.2020 має заборгованість в розмірі 43577,66 грн., з яких: 30718,24 грн. – заборгованість за тілом кредита; 30718,24 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 12809,42 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 50,00 грн. – нарахована пеня.

На теперішній час Відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст.509, 525 – 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 04.11.2020, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання Відповідачки, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На позовну заяву Відповідачкою подано відзив зі змісту якого випливає, що 12.04.2011 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з встановленням кредитним лімітом у розмірі 300 грн. термін дії якої закінчився в грудні. Відповідно до анкети заяви про приєднання до «Умов та правил надання батьківських послуг у ПриватБанку» та «Тарифами банку» відповідачка була ознайомлена та надала письмову згоду, потім кредитний ліміт було збільшено до 1600 грн. у зв`язку з чим Відповідачка внесла останній платіж та погасила заборгованість. 21.07.2016 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 з терміном дії кредитної картки по березень 2020 року відповідно до Правил користування платіжною карткою. 06.04.2017 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 3500 грн., а потім він поступово збільшувався так, як Відповідачка частково його погашала. 12.01.2018 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 термін дії кредитної картки встановлений по грудень 2021 року на останню кредитну картку було збільшено кредитний ліміт до 28000 грн. Останні ліміт на рахунку № НОМЕР_3 встановлений у сумі 27813,35 грн. Також Відповідачка вказала, що по кредитному рахунку № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 з анкетою-заявою про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» та «Тарифами банку» остання не була ознайомлена, оскільки зазначена анкета - заява стосувалася кредитного рахунку № НОМЕР_1 який було відкрито 12 квітня 2011 року, а термін дії картки закінчився в грудні 2014 року.

Додана до позову довідка про умови кредитування, з якою Відповідачка ознайомлена стосується договору SAMDN50000043757355 відносно кредитки «універсальна, 30 днів пільгового періоду», анкета-заява, за якою заявлено стягнення заборгованості не має номеру, про що зазначає позивач в позові, та стосується кредитки «Універсальна»/GOLD.

Виходячи з наведеного, Відповідачка просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

02.12.2020 позивачем надано відповідь на відзив позовної заяви, в якій зазначається, що Відповідачка ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення. Також вбачається, що до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» що Відповідачці встановлено процентну ставку у розмірі 3,00% (36,00% на рік) вказано розміри комісій та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Тому позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15.12.2020 від Відповідачки надійшло заперечення проти позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.04.2020, зі змісту якого випливає, що згідно укладеного договору б/н від 12.04.2011 року Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» заявляє про заборгованість у розмірі -43577,66 грн., що складається з наступного: заборгованість за кредитом – 30718,24 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом -12809,42 грн.; заборгованість за пенею – 50,00 грн., та я пояснила, що 12.04.2020 їй дійсно було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом у розмірі - 300грн.00 коп. на платіжну картонку, термін дії якої закінчився в грудні 2014 року. Згідно анкети -заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» та «Тарифами банку» вона була ознайомлена та надала письмову згоду саме по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що підтверджується наданою Позивачем копією анкети –заявою. Позивач стверджує, що поточний рахунок № НОМЕР_1 не закрито так, як заборгованість не погашена, але 24 червня 2015 року по даному рахунку видно, що було Банком проведено службову операцію, залишок після операції зазначений -0,00 грн, тобто рахунок № НОМЕР_1 закритий, зазначено у виписці. Потім 21 липня 2016 року було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 термін дії кредитної картки встановлений по березень 2020 року. Кредитний ліміт поступово збільшувався ПриватБанком, до 26200,00 грн. На сьогоднішній день залишається відкритим поточний рахунок лише № НОМЕР_3 класу «Універсальна GOLD» з терміном дії до грудня 2021 року, але без підписання та погодження анкети –заяви, тому Відповідачка вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню, тому прошу суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи не заявили.

Згідно з ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом ст.13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

12.04.2011 між позивачем та Відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується заявою-анкетою Відповідачки від 12.04.2011. На підставі вказаного договору Відповідачці відкрито картковий рахунок. 12.04.2011 Відповідачка отримала кредит у виді встановленого на 300,00 грн. 18.07.2018 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, станом на 18.08.2020 Відповідачка через неналежне виконання умов договору від 12.04.2011 має заборгованість у розмірі 43577,66 грн., з яких: 30718,24 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 30718,24 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12809,42 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 50,00 грн. – нарахована пеня.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ч.4 ст.263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 82998244), та зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 12.04.2011 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Відсутні умови щодо щомісячних платежів за страховку і комісії за обслуговування.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.04.2011, посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла Відповідачка та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана Відповідачкою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору, які містяться в матеріалах даної справи, не підписані Відповідачкою, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.04.2016 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Огляд веб-сайту позивача не є належним доказом ознайомлення Відповідачки з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент укладення договору від 12.04.2011, оскільки не підтверджує незмінність цих Умов з 12.04.2011 та створення їх у зазначений на сайті час.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Відповідачкою АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Слід зазначити, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 12.04.2011 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

З матеріалів справи випливає, що Відповідачка була ознайомлена з довідкою про умови з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000043757355 (а.с.33).

Разом з тим, банком після 30.06.2013 були змінені умови кредитування про які зазначалося у вказаній довідці. Матеріли справи не містять відомостей про те, що Відповідачка була ознайомлена з новими умовами договору і погоджувалась з ними, тому позовні вимоги в частині нарахованої пені і відскоків є обґрунтованими лише в період дії договору з моменту його укладання до 30.06.2013.

Натомість у розрахунку зазначена основна сума боргу (тіла кредиту) за кредитним договором від 12.04.2011 в розмірі 43577,66 грн., за період з моменту його підписання до 18.08.2020 , проте ця сума є необґрунтованою, з огляду на те, що в її складову покладено списання відсотків за використання кредитного ліміту, погашення пені за прострочку за кредитом, комісія за обслуговування

Беручи до уваги необґрунтованість нарахування позивачем процентів та неустойки за кредитним договором від 12.04.2011 включення комісії за обслуговування після 30.06.2013, суд визначає розмір основного боргу за цим договором шляхом вирахування різниці між сумою фактично використаних Відповідачкою кредитних коштів та сумою сплачених нею коштів на погашення заборгованості з додаванням заборгованості Відповідачки станом на 30.06.2013.

Отже, основна сума боргу за кредитним договором від 12.04.2011 станом на 18.08.2020 дорівнює: 80328,91 грн. ?– 85104,09 грн. + 739,07 грн. = - 4036,11 грн., а відтак заборгованість Відповідачки на вказану дату відсутня (відповідно до виписки за договором станом на 18.08.2020, а.с.23-28).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтверджені судові витрати, понесені Відповідачкою, у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 – 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позову акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

- позивач: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», вулиця Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570;

- відповідачка: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя Р.О. Губанов