Ухвала суду № 93576609, 11.12.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.12.2020

Справа № 334/844/16-ц

Провадження № 6/334/54/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

за участю секретаря Піка А.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Хмарського Р.Б. про зміну порядку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , суму внеску - 95 000,00 грн, 18 % річних за договором - 49 285,48 грн, 3 % річних - 7 730,14 грн, інфляційні витрати - 65 312,45 грн, а всього 217 328,07 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2018 року скасувано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2020 року, апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року у цій справі змінено в частині визначення розміру відсотків за договором та 3% річних, стягнувши з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором замість 49285,48 грн. у вірному розмірі з 02 грудня 2013 року по 27 вересня 2015 року як 18% річних у сумі 26938,35грн., з 28 вересня 2015 року по 18 січня 2017 року як 1% річних у сумі 1241,50грн.; а також замість 3% річних у сумі 7730,14грн. стягнувши вірну суму 3 % річних 7496,00 грн., в зв`язку з чим змінити і загальну суму стягнення з 217328,07 грн. на вірну - 195988 гривень 30 копійок та відповідно суму судового збору, що підлягає стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави змінено з 2173 гривні 28 коп. на 1959 гривен 79 коп.

Рішення набрало законної сили.

21 січня 2020 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Хмарський Р.Б. звернувся до суду з заявою про визначення способу виконання рішення суду. В обґрунтування свої заяви зазначив, що ним було отримано відповідний виконавчий лист від 21 серпня 2019 року по цій справі.

23 вересня 2019 року ним, як представником позивачки (стягувачки), подано заяву про примусове виконання рішення суду до Печерського районного відділу ДВС міста Київ, за місцем реєстрації юридичної адреси боржника ПАТ КБ «Приватбанк».

Наприкінці жовтня 2019 року позивачкою отримано повідомлення державного виконавця Печерського РВ ДВС м.Київ Кравчук А.С. від 09 жовтня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Своє рішення державний виконавець, мотивував тим, що «резолютивна частина документу не передбачає заходів примусового виконання рішення, визначених Законом».

Не погодившись з таким рішенням державного виконавця, 04 листопада 2019 року представником позивачки (стягувачки) – адвокатом Хмарським Р.Б. було подано скаргу на бездіяльність державного виконавця, адресовану керівникам ГТУЮ в м.Києві та Печерського РВ ДВС м.Києва. Наприкінці грудня 2019 року стороною позивачки отримано постанову начальника Печерського РВ ДВС м.Київ Ярушевської І.І. №602243552 від 12 грудня 2019 року, якою за результатами перевірки матеріалів виконавчого провадження, з посиланням на положення ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено «Дії державного виконавця визнати такими, що вчинені у відповідності до вимог ст.ст. 4, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та інструкції з організації примусового виконання рішень».

В мотивувальній частині постанови, керівник Печерського РВ ДВС м.Київ вказала: «Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом».

З урахуванням цього, заявник прохає судпостановити ухвалу, якою встановити спосіб виконання рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року та ухвали Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у цій справі, вказавши, що судове рішення належить виконати шляхом:

- стягнення з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми внеску – 95 000,00 грн., відсотків за договором у сумі 28 179,85 грн., 3% річних у сумі - 7 496,00 грн., інфляційних витрат – 65 312,45 грн., а загалом стягнути 195 988 гривень 30 копійок;

- стягнення з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми понесених нею витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1 378,00 грн.;

- стягнення з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у сумі 1 959,79 грн.

Дослідивши надані до заяви документи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня ї надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу, або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Після отримання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 21 серпня 2019 року представник позивачки – адвокат Хмарський Р.Б. звернувся до органу державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, проте виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання у звязку з тим, що резолютивна частина документу не передбачає заходів примусового виконання рішення, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

За результатами перевірки скарги представника позивачки – адвоката Хмарського Р.Б. на бездіяльність державного виконавця, у задоволенні скарги було відмовлено з посиланням на те, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , суму внеску - 95 000,00 грн, 18 % річних за договором - 49 285,48 грн, 3 % річних - 7 730,14 грн, інфляційні витрати - 65 312,45 грн, а всього 217 328,07 грн. Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року у цій справі змінено в частині визначення розміру відсотків за договором та 3% річних. Тобто, грошові кошти підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, керуючись ст. 435 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Хмарського Романа Борисовича про визначення способу виконання рішення суду задовольнити.

Встановити порядок виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року у справі №334/844/16-ц, зміненого ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, зазначивши, що воно є підставою для:

- стягнення з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми внеску – 95 000,00 грн., відсотків за договором у сумі 28 179,85 грн., 3% річних у сумі - 7 496,00 грн., інфляційних витрат – 65 312,45 грн., а загалом стягнути 195 988 гривень 30 копійок;

- стягнення з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми понесених нею витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1 378,00 грн.;

- стягнення з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судового збору у сумі 1 959,79 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Запорізької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Добрєв М. В.