Ухвала суду № 93574282, 16.12.2020, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2884/20

Провадження №2/149/768/20

Номер рядка звіту 52

У Х В А Л А

"16" грудня 2020 р. м. Хмільник

Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Павлюк О. О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Приватної виробничої фірми "Агроцентр" про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватної виробничої фірми "Агроцентр" до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Разом із даною позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 внаслідок ДТП пошкодив належний позивачу автомобіль. Ні під час скоєння ДТП, ні пізніше відповідачем не було вчинено жодних дій, які б свідчили б про його намір відшкодувати матеріальну шкоду, завдану ним під час ДТП. Оскільки невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, з метою забезпечення позову, представник позивача просить накласти арешт на автомобіль "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, VIN-код НОМЕР_2 , який належить відповідачу згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Суддя, дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим зрештою досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При цьому сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач серед іншого повинен обґрунтувати причини звернення та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо.

Заявляючи клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач як на єдину підставу для вжиття таких заходів вказує на утруднення чи неможливість виконання рішення у разі їх невжиття, однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано, що унеможливлює з`ясування судом на підставі наданих доказів відповідних обставин. Додані позивачем роздруківки відомостей, що містяться на веб-сайтах policy-web.mtsbu.ua та baza-gai.com.ua, жодним чином не підтверджують обставин, на які посилається заявник. Інших доказів, які підлягають оцінці судом при вирішенні порушеного питання, позивачем не надано.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, дослідивши клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з вказаних вище підстав.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 261, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Приватної виробничої фірми "Агроцентр" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Павлюк О. О.