Рішення № 93573356, 02.12.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5361/20

Справа №754/7219/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Гергель В.А.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2020 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, на користь AT КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 5600 грн. 00 коп у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.

Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

На виконання вимог ч.2 ст.1281 ЦК України, 17 січня 2019 року банком направлено претензію кредитора до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори. 19 лютого 2019 року позивачем отримано відповідь від П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , яка звернулась із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_1

15 жовтня 2020 року до спадкоємця ОСОБА_1 , банком направлено лист-претензію про пред`явлення до нього вимог як спадкоємцю позичальника. Оскільки претензія, направлена спадкоємцю залишились без задоволення, АТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутись до суду з метою стягнення наявної заборгованості.

Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.04.2010 року у сумі 10 836 грн. 63 коп., яка складається з:

-5 110 грн. 00 коп.- заборгованість за кредитом;

-5 726 грн. 63 коп.- заборгованість за відсотками;

та судовий збір , що становить 2 102 грн. 00 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення суду, позовні вимоги просить задовольнити. Також, Представником позивача було подано клопотання про витребування доказів від П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, а саме копію спадкової справи померлого ОСОБА_2 .

Представник відповідача, Відповідач в судовому засіданні проти вимог позову заперечили, вказуючи, що позивачем пропущений строк пред`явлення вимоги до спадкоємця, а також в судовому засіданні було заявлено клопотання про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк» , а саме виписки по рахунку ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 17.04.2010 року за період з 17.04.2010 по 17.06.2015.

На виконання ухвали суду П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою надано копію спадкової справи ОСОБА_2 , яка була долучена до матеріалів справи та досліджена в судовому засіданні, а також встановлено, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача протягом судового розгляду справи зазначив, що Позивач пропустив строк пред`явлення позовної давності для пред`явлення позову. До розгляду 02 грудня 2020 року відповідач, представник відповідача не з`явились, в поданій суду заяв просили розглядати справу за їх відсутності.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

17 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 5600 грн. 00 коп у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 17.06.2015 року заборгованість за кредитним договором № б/н становить 10 836 грн. 63 коп.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії спадкової справи № 948/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , заведеної 18 липня 2015 року П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою, вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку із смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно зв`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, в той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися унаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора, відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, пред`явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Встановлені ст.1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

З долученої до матеріалів позовної заяви не вбачається, коли саме позивач довідався про час смерті позичальника.

20 грудня 2018 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» направив до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори претензію кредитора, у якій повідомив про заборгованість спадкодавця ОСОБА_2 , а також просив повідомити чи заводилась спадкова справа після його смерті, включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявну заборгованість.

Листом від 30 січня 2019 року (отримано Банком 13 лютого 2019 року), П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора повідомила ПАТ КБ «Приватбанк», що спадщина на майно померлого ОСОБА_2 , оформлена 18 липня 2015 року.

В подальшому, 15 жовтня 2019 року Банк направив лист-претензію до ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», як позивач, зобов`язаний довести, що він звернувся до спадкоємців в строк встановлений частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України.

Враховуючи те, що позивачем пропущено строк пред`явлення права вимоги до спадкодавця кредитора, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Галась