Ухвала суду № 93571136, 16.12.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3819/14-ц

Номер провадження 6/623/59/2020

УХВАЛА

іменем України

16 грудня 2020 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Одарюк М.П.

при секретарі: Костенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу № 2-840/2010 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач - ПАТ " Дельта Банк", боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) ,-

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, зазначив, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі № 2-840/2010 задоволено позов ПАТ " УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі зазначеного рішення суд видав виконавчий лист, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" є стягувачем, а ОСОБА_1 - боржником. ПАТ "УкрСиббанк" звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження та державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по барвінківському, Брівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 24201927 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору про надання ОСОБА_1 споживчого кредиту № 11128912000 від 16.03.2007 року.

10 жовтня 2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області винесено ухвалу № 523/3819/14-ц, якою замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ "УкрСиббанк" його правонаступником ПАТ "Дельта Банк".

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" відступив Товариству з обмеженою відповідальністю " РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" відповідно до договору № 991/К про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 16.11.2018 року свої права вимоги за наступними договорами, зокрема, № 11128912000 від 16.03.2007 року укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 .

В заяві викладено клопотання про її розгляд за відсутності представника заявника.

Представник заінтересованої особи надав заяву про розгляд за відсутністю їх представника, повідомив, що на виконанні перебуває виконавче провадження №24201927 по виконанню виконавчого листа №2-840.

Інші учасники справи та заінтересована сторона в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.

Заочним рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2010 року по справі № 2-840/2010 позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 59451,96 грн. та по 297,56 грн. державного мита з кожного та по 60,00 грн. витрат на інформаціно- технічне забезпечення судового процесу (а.с. 42). 10 грудня 2010 року АТ " УкрСиббанк" звернулось до суду з заявою про видачу копії рішення та виконавчих листів ( а.с.46).

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" його правонаступником - Публічним акціонером товариством "Дельта Банк" ( а.с.73).

16 листопада 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" підписано договір № 991/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, згідно якого ПАТ "Дельта Банк" відступило право вимоги за кредитним договором № 11128912000 від 16.03.2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» за № 8 від 25.09.2015 року при вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв`язку з правонаступництвом через відступлення права вимоги суд має з`ясувати, чи наявний договір відступлення права вимоги, який є доказом правонаступництва, та з`ясувати, чи наявне відкрите виконавче провадження, у якому ставиться питання про заміну сторони.

Виконавче провадження знаходиться на виконанні згідно інформації, наданої представником заінтересованої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі. Судами не встановлено, що договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник, у зв`язку з чим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, суд вважає помилковими. З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання Скаржника (пункт 6.1) на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього Договору».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі. Судами не встановлено, що договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник, у зв`язку з чим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, суд вважає помилковими. З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання Скаржника (пункт 6.1) на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього Договору.

Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що в договорі про відступлення права вимоги № 991/К від 16 листопада 2018 року (а. с. 4 – 6, том 1), укладеного між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (новий кредитор), передбачено, що:

"за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців та поручителів зазначених у Додатку №1 до цього Договору. надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1-1 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, падалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором» (пункт 1);

«за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у Додатку №1 до цього Договору та сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених Основними договорами» (пункт 2).

Така ж позиція наведена і у постанові Верховного Суду від 11.11.2020р. у справі №2-768/11.

У пункті 4 Договору відсутня ціна відступлення, вочевидь, вона є прихованою, оскільки містить пусті місця в реченні,

Враховуючи те, що заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов договору №991/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 16.11.2018р., отримання прав кредитора, в тому числі у даній справі, то відсутні правові підстави для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13,81, 442 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач ПАТ "Дельта Банк", боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М. П. Одарюк