Рішення № 93570411, 10.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10827/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі – Рибачик О.А.,

за участю представника позивача – Кір`якова С.В.,

представника відповідача – 1 – Олексієвець І.В.,

представника відповідача – 3 – ОСОБА_1 – адвоката Тимошенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» до Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 25.03.2015 року з продажу лоту № 50153 – комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі державного концерну "Укроборонпром" звернувся до суду з позовом про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 25.03.2015 року з продажу лоту № 50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведених ДП "СЕТАМ".

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що електронні торги з продажу майна були проведені з порушеннями вимог закону, оскільки реалізоване майно не належало боржнику ні на праві власності, ні на праві повного господарського відання, а є власністю Держави Україна в особі позивача, що слугує підставою для визнання електронних торгів від 25.03.2015. недійсними, оскільки вказане порушує майнові права позивача, як власника реалізованого на цих торгах майна.

Правовими підставами позову визначено ст.ст. 74, 133, 136, 137 ГК України, ст.ст. 182, 185, 203, 215, 319, 326, 656, 658 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

24.10.2019 року відповідачем – 1 - Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовна заява грунтується на вибірковому застосуванні норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (проігноровано ч. 4 ст. 3 цього Закону) та стосується оспорювання третьою особою права власності на реалізоване майно, питання про яке повинно було вирішуватися в спеціальному порядку, визначеному ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, вказує, що позов не ґрунтується на нормах законодавства та дійсних обставинах справи, оскільки інтереси позивача не були порушені продажем майна, оскільки позивач не є його власником, а лише представляє власника, а власником майна є Держава Україна.

30.10.2020 року відповідачем – 3 - ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що до матеріалів справи не додано документів, що підтверджують право власності позивача; реєстрація майна за державою в особі позивача проводилась працівниками заводу в процедурі виконавчого провадження для можливості його примусової реалізації, оскільки на всі будівлі заводу були відсутні техпаспорти та свідоцтва про право власності; обґрунтування позову здійснено виключно на нормах законодавства, яке регулює відносини позивача та його учасників та не застосовується у процедурі виконавчого провадження, тому позивачем повністю проігноровано норми Закону України "Про виконавче провадження", який є спеціальним для процедури, в межах якої продавалось майно; продажем майна, ніяким чином не спричинено шкоди обороноздатності держави, оскільки було реалізоване майно, яке не задіяне у виробництві та перебувало в аварійному стані, за попереднім погодженням із ДП "РАРЗ" та їх зверненням щодо можливості такої реалізації. При цьому, врахована черговість звернення стягнення на майно, встановлена статтею 66 Закону України "Про виконавче провадження"; обов`язкова реєстрація права господарського відання щодо майна, закріпленого за ДП "РАРЗ" не передбачена чинним законодавством, оскільки це право існувало до вступу у силу Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у 2012 році, який вперше встановив обов`язковість такої реєстрації.

Крім того, звертає увагу суду на те, що позов обґрунтовано відсутністю реєстрації речового права заводом, хоча таке право виникло задовго до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не підлягало обов`язковій реєстрації. В той час, як концерн право власності держави на нерухоме майно зареєстрував, а закріплення права господарського відання за заводом провів у 2012 році, тобто до набрання чинності вказаним вище Законом. Таке перезакріплення права господарського відання було здійснено виключно у зв`язку із зміною підпорядкування концерну самого заводу, а не окремого нерухомого майна, так як з моменту створення заводу все майно, що створювалось на його території перебувало у державній власності, в тому числі, будівля ремонту коліс, обліковувалася на балансі та перебувала в повному господарському віданні заводу. Концерн неодноразово письмово підтверджував перебування на балансі та закріплення права господарського відання ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача – Кір`яков С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

Представник відповідача – 1 - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Олексієвець І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у їх задоволенні.

Предствник відповідача – 2 - ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в судове засідання не з`являвся повторно, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник відповідача – 3 – ОСОБА_1 – адвокат Тимошенко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши думку сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм належної юридичної оцінки, вивчивши доводи позовної заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області знаходиться зведене виконавче провадження № 32-924/08 про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" заборгованості з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-885, виданого 18.04.2008 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" до Державного бюджету України коштів в сумі 1 345 352,25 грн. та виконавче провадження № 32-1082/08 з примусового виконання № 1215 від 12.06.2008 року ПФУ в м. Рівне про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" на користь ПФУ в м.Рівне заборгованості на суму 2 840,51 грн., а всього на загальну суму 1 348 192,76 грн.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Велесик Т.М. від 09 квітня 2014 року накладено арешт на все нерухоме майно, крім будівлі складу лакофарбових матеріалів (літ. 2Г-1"), інв. № 514, загальною площею 155,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить чи закріплене за боржником - ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", в межах суми звернення стягнення у розмірі 10 861 193 грн. 35 коп. та заборонено відчужувати вказане майно.

Вищенаведене майно було передано на реалізацію в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 "Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів".

25 березня 2015 року відбулися електронні торги з продажу будівлі: термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівлі: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорної інф. № 0012 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівлі дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; будівлі станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 8,4 м2.

Відповідно до протоколу електронних торгів від 25 березня 2015 року № 65007 переможцем зазначених електронних торгів було визнано ОСОБА_1 з ціновою пропозицією 1 246 700 грн. 00 коп.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вніс суму гарантійного внеску в розмірі 62 335,00 грн., що підтверджується відомостями, зазначеними у вищенаведеному протоколі проведення електронних торгів. Платіжним дорученням № 1 від 06 квітня 2015 року перерахував 1 184 365, 00 грн. на рахунок Відділу УДВС ГУЮ у Рівненській обл. як кошти за придбання на СЕТАМ згідно протоколу № 65007 від 25.03.2015 лоту № 50153 ЄДВРП № 45543338, де вказано, що переможець: ОСОБА_1 .

На підставі протоколу про проведення електронних торгів від 25 березня 2015 року № 65007 державним виконавцем 10 квітня 2015 року складений акт про проведені електронні торги та реалізацію в системі електронних торгів арештованим майном лоту № НОМЕР_1 - комплексу будівель. Актом підтверджено, що лот № 50153 був реалізований на електронних торгах 25.03.2015 р., переможцем у яких став, ОСОБА_1 . У акті зафіксовано, що кошти сплачені переможцем згідно платіжного доручення № 1 від 06 квітня 2015 як кошти придбання на СЕТАМ.

Приватним нотаріусом Онофрейчук С.Й. ОСОБА_1 як переможцю даних електронних торгів видано свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №№ 1294, 1296, 1298, 1300, 1302 від 15.04.2015 року.

Згідно доданої до позову Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 164056650 від 18.04.2019. щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 В 05.08.2014 державним реєстратором Жилінською Ольгою Миколаївною, Рівненського міського управління юстиції здійснено державну реєстрацію права власності на будівлю термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівлі: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорної інф. № 0012 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівлі дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; будівлі станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 8,4 м2 за Державою Україна в особі Державного Концерну "Укроборонпром", код ЄДРПОУ: 37854297.

Предметом даного позову є вимога прокурора про визнання недійсними результатів електронних торгів від від 25.03.2015. з продажу лоту № 50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведених ДП "СЕТАМ", тобто спір у справі стосується питання наявності підстав для визнання недійсними результатів даних електронних торгів.

Звертаючись до суду прокурор посилається на те, що право власності на спірне нерухоме майно на момент проведення вищенаведених електронних торгів належало не ДП "Рівненський АРЗ", а Державі Україна в особі ДК "Укроборонпром". Право господарського відання на спірне майно за ДП "Рівненський АРЗ" у встановленому законом порядку зареєстровано не було. Відтак відповідач-1 та відповідач-2 не мали необхідного обсягу прав щодо цього майна і ця нерухомість не могла бути об`єктом продажу шляхом проведення електронних торгів з метою примусового виконання судових рішень.

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.

Аналізуючи обставини справи у сукупності з наявними докуменами суд приходить до висновку.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних (електронних) торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується з нормами ст.ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та ч.ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб`єктів (ч. 7 ст. 22 ГК України).

Правом господарського відання згідно ч. 1 ст. 136 ГК України є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Суб`єктом господарювання, за яким майно закріплюється на праві господарського відання, є державне комерційне підприємство (ч. 2ст. 74 ГК України).

Згідно п. 1.1 статуту ДП "Рівненський АРЗ" є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності. Підприємство є правонаступником всіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

У частині 1 ст.74 ГК України врегульовано, що державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону (у редакції, чинній на час проведення спірного аукціону).

Положенням ч. 3 ст. 3 даного Закону, закріплено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відтак, таке речове право у ДП «Рівненський автомобільний ремонтний завод» виникло задовго до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не підлягало обов`язковій реєстрації.

Суд зазначає, що згідно п. 1 статуту ДП "Укроборонпром", затвердженого постановою КМ України від 31.08.2011 року № 993, державний концерн є державним господарським об`єднанням, утвореним відповідно до постанови КМ України від 29.12.2010 року № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром".

Пунктом 6 даного статуту передбачено, що концерн діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї діяльності та виконання зобов`язань.

Концерн не несе відповідальність за зобов`язаннями його учасників. Учасники не несуть відповідальності за зобов`язання концерну (п. п. 8, 9 статуту).

Згідно п. 13 статуту учасники концерну зберігають статус юридичної особи та профіль діяльності. Учасники концерну зберігають господарську самостійність з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим статутом. Концерн відповідно до законодавства регулює провадження наукової, проектної, виробничої, фінансової, цінової, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності його учасників, пов`язаної з розробленням, виготовленням, реалізацією та обслуговуванням товарів військового та спеціального призначення.

Пунктом 29 статуту передбачено, що майно концерну становлять відображені в його балансі оборотні та необоротні активи, що є державною власністю. Концерн володіє, користується та розпоряджається майном на праві господарського відання відповідно до мети своєї діяльності в установленому законодавством порядку.

Додатком до статуту ДП "Укроборонпром" є перелік державних підприємств - учасників ДП "Укроборонпром", серед яких ДП "Рівненський АРЗ".

Як зазначалося вище, п. 1.1 статуту ДП "Рівненський АРЗ", який затверджений наказом ДК "Укроборонпром" від 03.10.2012 року № 199 передбачено, що воно є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності.

Підприємство є правонаступником всіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Пунктом 3.1. статуту передбачено, що підприємство є юридичною особою. Підприємство набуває прав та обов`язків юридичної особи з дати включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно п. 3.6 статуту, підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всіма належними йому коштами та іншим майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернене стягнення.

Відповідно до п. 3.7 статуту, держава та концерн не несуть відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.

Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та концерну (п. 3.8. статуту).

Відповідно до п. 4.1. статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (п. 4.2. статуту).

Згідно п. 4.3. статуту, джерелами формування майна підприємства є, зокрема, державне майно, передане підприємству концерном.

У відповідності до п. 4.4 статуту, підприємство в установленому законодавством порядку забезпечує оформлення та державну реєстрацію речових прав на об`єкти, права на які підлягають державній реєстрації.

Беручи до уваги суд зазначає, що даними установчими документами, на основі яких діють підприємства, визначено обсяг правил, що регулюють їх правовий стан, відносини, пов`язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями.

Суд, досліджуючи правовий статус спірного майна, вказує, що актом приймання-передачі ДП "Рівненський АРЗ" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління ДК "Укроборонпром" від 29.12.2011 року, комісія, яка створена відповідно до наказу ДК "Укроборонпром" від 11.11.2011 року № 134, здійснила приймання-передачу 23.11.2011 року ДП "Рівненський АРЗ", яке було створене та перебувало у сфері управління Міністерства оборони України в управління ДК "Укроборонпром".

Відповідно до вказаного акту, до складу об`єкта передачі входять 44 одиниці нерухомого майна (будинки, будівлі, споруди), загальною площею 34 213 кв. м. Додатком даного акту був, зокрема, і Державний акт на право постійного користування землею від 04.09.2001 року №0011616 ІІ-РВ.

Згідно відомостей про нерухоме державне майно ДП "Рівненський АРЗ", станом на 01.01.2011 року та 01.03.2016 року балансоутримувачем будівлі термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівлі: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорної інф. № 0012 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівлі дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; будівлі станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 8,4 м2 було ДП "Рівненський АРЗ" .

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №0011616 ІІ-РВ ДП "Рівненський АРЗ" надано у постійне користування 13,0493 га землі для обслуговування автомобільного ремонтного заводу, гуртожитку, житлового будинку.

В свою чергу, протягом 2014-2016 р.р. зміни до вказаного акту не вносилися, розмір земельної ділянки не змінювався.

Окрім того, впродовж 2014-2016 р.р. відбулась примусова реалізація органами виконавчої служби 12 об`єктів нерухомого державного майна, що обліковувалося на балансі ДП "Рівненський АРЗ". Згідно довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №164056650 від 18.04.2019 право господарського відання на об`єкти нерухомого майна, яке є похідним від права власності, не реєструвалося за ДП "Рівненський АРЗ".

Наказом ДК "Укроборонпром" від 03.02.2012 р. № 199 "Про зміну розміру статутного капіталу ДП "Рівненський АРЗ" та затвердження його статуту в новій редакції", було затверджено статут ДП "Рівненський АРЗ", в силу п. 4.1. якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відтак, затверджений наказом ДК "Укроборонпром" статут підприємства і є документом, згідно з яким нерухоме майно закріплене за останнім на праві господарського відання.

Відповідно майно - будівля термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівлі: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорної інф. № 0012 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівлі дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; будівлі станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 8,4 м2 з часу свого створення і до моменту реалізації цього майна відділом ДВС належало до державної власності, перебувало на балансі ДП "Рівненський АРЗ" та закріплювалося за підприємством на праві господарського відання.

Таким чином, оцінюючи в сукупності дані обставини у справі, суд приходить до висновку, що спірне майно, на час проведення електронних торгів, обліковувалося на балансі ДП "Рівненський АРЗ" та було закріплене за ним на праві господарського відання, що вбачається з п. 4.1. статуту ДП "Рівненський АРЗ" та підтверджується актом приймання-передачі ДП "Рівненський АРЗ" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління ДК "Укроборонпром" від 29.12.2011 року, Інформацією про окреме майно, відомостями про нерухоме державне майно, балансоутримувачем якого є ДП «Рівненський автомобільний ремонтний завод» станом 2011, 2016 роки.

Окрім того, суд зазначає, що ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" учаснику виконавчого провадження надано право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Таким чином, прокуратура, як учасник виконавчого провадження і як орган, який має повноваження здійснювати захист інтересів держави (її органів та установ) у суді володіла інформацією про хід виконавчого провадження та могла скористатися правами, наданими їй законом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з ДП "Рівненський АРЗ".

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оскарження прокуратурою рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, а рішення та дії посадових осіб органів державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з ДП "Рівненський АРЗ", є законними та станом на день подачі позову не були оскаржені в установленому законом порядку.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що при проведенні електронних торгів арештованим майном порушень закону допущено не було.

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського Суду з прав людини від 10.02.2010 р. "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) зазначено: "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)".

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при проведенні електронних торгів арештованим майном від 25.03.2015 року з продажу лоту № 50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведених ДП "СЕТАМ" було дотримано норм чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись положеннями ст.ст. 182, 203, 215, 650, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 22, 74, 136 ГК України, ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 76-82, 89, 90, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» до Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 25.03.2015 року з продажу лоту № 50153 – комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11 грудня 2020 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук