Вирок № 93570197, 14.12.2020, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 4815/89/20

номер провадження 1-кп/558/146/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року смт Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області

в складі :

одноособово суддя Олексюк А.О.

секретар судових засідань Савкова Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202018021000043 від 27 січня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, не заміжньої, не працюючої, освіта базова вища, на утриманні одна неповнолітня дитина, на утриманні непрацездатних осіб не має, не депутата, не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор Сабада А.М., захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Онищук Т.Н., обвинувачена (цивільний відповідач) ОСОБА_1 , представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Мінько В.П., потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 27 січня 2020 року близько 00 год. 25 хв., перебуваючи на дворі поблизу кафе-бару "Асторія", що в м.Радивилів, вул.І.Франка, буд.15 Рівненської області, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, взяла ОСОБА_2 за волосся та штовхнула її на землю, де в подальшому, тримаючи рукою за волосся, почала ногою наносити удари (близько 5-7) у голову ОСОБА_2 , а саме - у ліву частину.

Після цього ОСОБА_2 попрямувала до приміщення "Радивилівського районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді", що по вул.І.Франка, буд.13 м.Радивилів, де її наздогнала ОСОБА_1 та, з метою продовження своїх протиправних дій, підійшла до ОСОБА_2 та, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, штовхнула останню на асфальтобетонне покриття, після чого ОСОБА_1 взяла ОСОБА_2 за волосся та комір куртки і перетягнула на протилежну сторону вулиці І.Франка в м.Радивилів, де умисно продовжила наносити удари (близько 5-7) ногою у ліву та праву ділянку голови ОСОБА_2 та по інших частинах тіла (по спині, тулубу, по ногах) в той час, коли остання лежала на землі.

В подальшому потерпіла ОСОБА_2 попрямувала до вул.Садова в м.Радивилів, де її знову велосипедом наздогнала ОСОБА_1 та, продовжуючи свою злочинну діяльність, збила силою свого тіла потерпілу ОСОБА_2 з ніг на землю та знову умисно почала наносити останній удари ногами (близько 5-6 ударів) по спині, тулубу, по ногах та у ліву частину голови ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_2 підвелася та намагалась піти до місця свого проживання, однак ОСОБА_1 штовхнула її у паркан та нанесла близько чотирьох ударів металевим ліхтариком в область голови, а саме - у задню частину.

Відповідно до висновку (судово-медична експертиза) № 45/38/27 від 19.03.2020 року, у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: "Важка відкрита черепно-мозкова травма. Перелом кісток основи черепа через піраміду скроневої кістки справа, забій головного мозку важкого ступеня. Контузійно - паренхіматозний крововилив лобно-скроневої ділянки ліворуч з проривом в субдуральний простір. Забій м`яких тканин голови, обличчя, гематома повік лівого ока". Наявність та характер відміченого лікарями "перелому кісток основи черепа через піраміду скроневої кістки справа" можна припустити, що під час конфлікту потерпілої з нападником (нападницею), могло відбутись контактування (удар) правою частиною голови (волосяною частиною) об переважаючу плоску поверхню, однак вище вказана травма голови розглядається в комплексі і загалом не характерна для утворення внаслідок падіння.

Вказані вище тілесні ушкодження виникли від неодноразової дії тупого (их) предмету (ів), могли утворитись від ударів руками та (чи)ногами, а також внаслідок дії інших предметів, можливо у термін, який зазначений у постанові і які, згідно (п.2.1.3.б) "Правил судово-медичного визначений ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.95 р.) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент отримання.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, а саме заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У відповідності до норм ст.349 Кримінального процесуального кодексу України, з`ясувавши думку прокурора, обвинуваченої, її захисника, потерпілої та її представника щодо тих доказів, які потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Вважаючи на те, що заперечень від учасників судового провадження, щодо обсягу та порядку дослідження доказів не поступало, суд ухвалив допитати обвинувачену, потерпілу, дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинувачену як особу, а також щодо речових доказів, цивільні позови та докази їх обгрунтування.

Суд з`ясував, що обвинувачена ОСОБА_1 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню і переконався у добровільності їх позиції. Обвинуваченій ОСОБА_1 та іншим учасникам судового провадження роз`яснено, що при відмові від дослідження доказів, які ніким не оспорюються, вони будуть позбавлені можливості оскаржити їх в апеляційному порядку.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнала вину в скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також повністю визнала позов прокурора та потерпілої. Суду показала що дійсно між нею та потерпілою ОСОБА_2 26 січня 2020 року приблизно о 22 год. в приміщенні кафе-бару "Асторія" виник словесний конфлікт. У подальшому, маючи з приводу цього конфлікту неприязні відносини з потерпілою, на вулиці біля даного кафе вона нанесла потерпілій ОСОБА_2 численні удари ногою в голову. В подальшому біля приміщення " Радивилівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді" в м. Радивилів, вона знову наздогнала потерпілу, штовхнула останню на асфальтобетонне покриття та почала наносити останній численні удари ногою в голову та інших частинах тіла. Після цього потерпіла встала та намагалася іти додому. Вона знову наздогнала ОСОБА_2 на вул. Садовій та знову, збивши її з ніг, наносила удари ногами по голові, тулубу, ногах. А після того, як ОСОБА_2 встала та намагалася іти, вона штовхнула останню на паркан та нанесла кілька ударів металевим ліхтариком в область задньої частини голови потерпілої. Їй відомо, що з приводу даних тілесних ушкоджень остання перебувала на стаціонарному лікуванні, їй робили операції. Коштів на лікування вона не давала для потерпілої ОСОБА_2 . На сьогодні щиро розкаюється у вчиненому, частково відшкодувала спричинену шкоду, заплативши потерпілій 28 тисяч гривень. Має намір повністю сплатити гроші в решті суми, що передбачена в цивільному позові про відшкодування моральної шкоди. Всі обставини викладені в обвинувальному акті з приводу обставин вчинення злочину визнає повністю. Вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння, оскільки перед цим вдома у потерпілої вживали спиртне та не зовсім розуміла, що робить.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 26 січня 2020 року вона з друзями перебувала в кафе "Асторія" м. Радивилів. Перед цим вони були в неї вдома разом з ОСОБА_1 та розпивали спиртні напої. Вона особисто не вживала спиртне, а ОСОБА_3 була в стані сп`яніння. Після цього вони вирішили з компанією піти відпочити в кафе "Асторія" в м. Радивилів. Але враховуючи, що ОСОБА_3 перебувала в стані сп`яніння, вони вирішили її не говорити про те, що йдуть в кафе. Коли вони були в приміщенні кафе, до них підійшла ОСОБА_3 та почала кричати та виясняти відносини, поводила себе агресивно. Після того, як вона вийшла на двір до неї підійшла ОСОБА_3 та, взявши її за волосся, вдарила головою об сходинку порога. Потім, збивши її з ніг, повалила на землю та почала наносити приблизно 5-6 ударів ногами по голові, тулубу, в живіт. ЇЇ розборонили чоловіки, які вийшли на вулицю та викликали поліцію. Після цього вона вирішила іти додому. ЇЇ знову наздогнала ОСОБА_3 біля приміщення " Радивилівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді" в м.Радивилів та знову почала наносити удари ногами в голову та різних частинах тіла. В той час ішов якийсь хлопець, який їх розборонив. Під час цього побиття вона втрачала свідомість. В подальшому на вул. Садовій, коли вона прямувала додому, ОСОБА_3 знову її наздогнала та збила велосипедом і вона впала на землю. ОСОБА_3 почала продовжувати наносити удари ногами та кулаком в різні частини тіла. Після цього, коли вона намагалася встати та іти додому, ОСОБА_3 повалила її на паркан та нанесла до п`яти ударів металевим ліхтариком в задню частину голови. ОСОБА_3 поводила себе агресивно та з великою жорстокістю наносила удари. На її прохання припинити бійку не реагувала. Якби не приїхала поліція вона могла забити її до смерті. Під час нанесення побоїв ОСОБА_3 надсміхалася над нею та фотографувала все на мобільний телефон. У подальшому вона виставила фотографії, коли вона була в безпорадному стані в інтернет з погрозливими коментарями в її адресу. Вона її боїться по сьогодні. З приводу отриманих тілесних ушкоджень вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 27.01.2020 року по 13.02.2020 року. Їй було проведено важку операцію. На лікування було затрачено велику суму коштів. ОСОБА_3 жодним чином не допомагала їй в проведенні лікування. Кошти на лікування вона отримала з лікарняної каси на роботі. Всіх чеків не зберігала. На сьогодні в неї порушене здоров`я, вона продовжує витрачати кошти на лікування та придбання ліків. ОСОБА_3 їй відшкодовано 28 тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті суми, просить суд задоволити її позов з підстав викладених в позовній заяві. На сьогодні вона пробачає обвинуваченій, просить суд застосувати при призначенні покарання іспитовий термін для обвинуваченої за умови, що вона ніколи не буде вчиняти відносно неї неправомірні дії.

Допитавши обвинувачену ОСОБА_1 , заслухавши потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши матеріали кримінального провадження та інші документи, які характеризують обвинувачену як особу, з`ясувавши інші питання, що вирішуються при ухваленні вироку, суд вважає доведеним у ході судового розгляду винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а саме у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують і обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою ОСОБА_1 відноситься до тяжких злочинів.

Обираючи покарання ОСОБА_1 суд бере до уваги обставини, передбачені ст. ст. 66,67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 є наявність на вихованні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування завданої моральної шкоди, а також те, що особа раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності .

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно довідки про судимість, ОСОБА_1 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась /а.п. 171 т.2/.

Відповідно до інформації адмінпрактики "Армор" та протоколу про адміністративне правопорушення № 037283 від 18.03.2020 року, щодо ОСОБА_1 складалися адміністративні протоколи, рішення щодо них не прийняті. /а.п.172, 174 т.2/.

Відповідно до характеристик, виданих Радивилівською міською радою Радивилівського району Рівненської області №02.01-26/13 від 30.01.2020 року ОСОБА_1 за час проживання на території Радивилівської міської ради зарекомендувала себе з позитивної сторони. Користується повагою серед жителів села. Доброзичлива, ввічлива, тактовна по відношенню до людей. До адміністративної відповідальності за матеріалами адміністративної комісії при міськвиконкомі не притягувалась. Скарг зі сторони сусідів на незадовільну поведінку гр. ОСОБА_1 в міську раду не надходило. Громадський порядок не порушує. ОСОБА_1 депутатом Радивилівської міської ради не обиралась. /а.п.59 т.1, 165 т.2/.

З довідки виданої Радивилівською міською радою Радивилівського району Рівненської області № 02.01-20/324 від 02.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 та з нею зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.п.166 т.2/.

Згідно довідки КНП "Радивилівська районна лікарня" Радивилівської районної ради Рівненської області № 155 від 03.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 на "Д" обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває /а.п.168 т.2/.

Згідно характеристики на ОСОБА_1 , остання була прийнята на роботу з 04.09.2020 року на посаду продавця-консультанта на випробувальний термін в магазин "Меблі", що в АДРЕСА_2 . За період випробувального терміну ОСОБА_1 охарактеризувала себе виключно з позитивної сторони /а.п.60 т.1/. На даний час не працює.

Відповідно до висновку досудової доповіді, складеного Радивилівським районним сектором філії Державної установи "Центр пробації" у Рівненській області вбачається, що враховуючи інформацію, що характеризує особистість ОСОБА_3 та її спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). У разі, можливості звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на неї обов`язку, пердбаченого ч.3 ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації /а.п.53-54 т.1/.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно з позитивної сторони характеризується за місцем проживання та місцем роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, а також те, що ОСОБА_1 усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, частково відшкодувала потерпілій завдану її діями моральну шкоду в сумі 28 тисяч гривень, за таких обставин, а також з урахуванням думки самої потерпілої, яка просить суд призначити обвинуваченій покаранння із застосуванням іспитового строку, суд рахує, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Щодо цивільних позовів наявних у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведенності підстав і розміру позову, задовільняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Прокурором у даному кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в інтересах КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради заявлено цивільний позов про відшкодування витрат за перебування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в розмірі 8980,44 грн. на користь КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради. Даний позов прокурор мотивує тим, що з причин отримання потерпілою ОСОБА_2 27.01.2020 року тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_1 , потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради з 27.01.2020 року по 13.02.2020 року. Витрати лікарні, понесенні на її лікування, а саме за 17 ліжко-днів становлять 8980,44 грн. Оскільки на сьогодні, витрачені лікарнею кошти на лікування потерпілої ОСОБА_2 від злочину не відшкодовано, - вбачається порушення інтересів держави в особі Рівненської міської ради в особі КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради. Тому прокурор просить стягнути дані витрати з обвинуваченої.

Під час розгляду справи в суді, прокурор позов підтримала повністю, просить його задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачена ( цивільний відповідач) ОСОБА_1 позов прокурора визнала, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради та в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування витрат понесених закладами охорони здоров`я на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, підлягають до задоволення, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що в результаті заподіяння тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із діями обвинуваченої ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради у нейрохірургічному відділенні закладу з 27 січня 2020 року по 13 лютого 2020 року - всього 17 днів.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Так, згідно інформації КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради за № 1-9/1418 від 24.04.2020 року потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні даного закладу з 27.01.2020 року по 13.02.2020 року, витрати, понесені на її лікування, а саме за 17 ліжко-днів становлять 8980,44 грн.

За вказаних обставин, суд дійшов до переконання, що в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_1 порушені права закладу охорони здоров`я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову та стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави в особі Рівненської міської ради та в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, понесені закладом охорони здоров`я витрати на лікування потерпілої від злочину, в розмірі 8980,44 грн.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування обвинуваченою ОСОБА_1 на її користь моральної шкоди в розмірі 150000 гривень, який вона обгрунтовує тим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 їй було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя в момент отримання. У зв`язку з цим, вона змушена була тривалий час лікуватись, як в лікарні так і вдома. За місцем свого проживання, не мала можливості працювати фізично та на роботі через нестерпні болі в голові. Навіть після закінчення стаціонарного лікування, ОСОБА_2 по даний час відчуває різкі болі в голові, переважно на переміну погоди, що приносить їй дискомфорт, відповідно вона ці болі відчуває і вночі у зв`язку із чим погано спить. Потерпіла (позивачка) при стягненні моральної шкоди з обвинуваченої (відповідачки) просить також врахувати глибину перенесених нею фізичних та душевних страждань, як під час побиття, так і після цієї події, а також нервовий стрес та емоційні хвилювання. Крім того, вона змушена проходити медичне обстеження, амбулаторне лікування, у зв`язку з чим вимушена нести додаткові витрати.

Під час розгляду справи в суді, потерпіла (позивачка) ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, наполягає на їх задоволенні. Крім того, просить врахувати суд ту обставину, що обвинувачена під час її лікування та перебування в лікарні жодного разу не поцікавилася її здоров`ям, не допомогла в лікуванні, а навпаки поширювала в мережі інтернет фотографії, коли вона, як потерпіла, була в непритомному стані, з окривавленим обличчям та головою, а також розповсюджувала щодо цього коментарі з погрозами в мережі інтернет. Вона і на сьогодні її панічно боїться та не впевнена, що після судових засідань вона не перестане їй створювати проблеми. Лише під час розгляду справи в суді, коли вона почала спілкуватися з адвокатом, то стала частинами сплачувати гроші на відшкодування моральної шкоди. На сьогодні нею в добровільному порядку сплачено 28 тисяч гривень, які просить суд взяти до уваги при задоволенні позову. Вона не ставить питання про відшкодування витрат на лікування. оскільки оригінали всіх чеків вона змушена була подати в лікарняну касу на роботі, де їй частково було відшкодовано гроші на лікування. Крім того, вона не зберігала багато чеків які б підтверджували її витрати на лікування в лікарні, тому і заявила такий цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, що фактично відповідатиме її витратам на лікування в стаціонарному відділенні лікарні, проведення операції, лікування на сьогодні.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Норми ст. 23 ЦК України вказують на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

За роз`ясненнями вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров"я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Судом досліджено чеки про перерахунок коштів ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 28 тисяч гривень. /а.п.57, 58, 61,62,63, 64, 78, 79, 83, 92 т.1./.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши показання сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями обвинуваченої (відповідачки) і шкодою, заподіяною потерпілій (позивачці) та наявністю вини відповідачки у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат позивачки, яких вона понесла, зокрема стан її здоров`я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також враховуючи, що потерпілій дійсно була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача підлягають задоволенню з врахуванням добровільно сплаченгих коштів в розмірі 28 тисяч гривень повністю. Суд також бере до уваги повне визнання цивільного позову обвинуваченою ( відповідачкою ) ОСОБА_1 ..

Згідно обвинувального акта заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Судові витрати відсутні.

Згідно постанов про приєднання речових доказів від 28 січня2020 року та 23 березня 2020 року у справі наявні речові докази /а.п.81, 87, 208/.

Відповідно до ст. 100 КПК України, суд повинен вирішити долю речових доказів.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, 70 Кримінального кодексу України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1206 ЦК України, керуючись ст.ст. 23, 24, 100, 124, 373- 374, 376, 377, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідо до п.п.1,2 ч.1 та п.п. 2,3 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та додатково покласти обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано відповідну посаду ( роботу).

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради (вулиця Миколи Карнаухова, будинок 25А, місто Рівне, 33018), UA358999980313040115000017002 в ДКСУ м.Київ, отримувач УК у м.Рівному/м.Рівне/24060300, код 38012714, кошти за перебування потерпілої ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в розмірі 8980 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 44 копійки .

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_3 моральну шкоду в розмірі сто двадцять дві тисячі гривень 00 копійок.

Речові докази: пачку арахісу "Козацька слава" та окурок, які поміщено у спеціальний пакет №TNZ1048326, що знаходяться на зберіганні у Равдивилівському ВП Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області - знищити;

- DVD-R, диск із відеозаписом із камери відеоспостереження, яка розташована на належному ОСОБА_5 приміщенні, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- паперовий конверт, скраплений печаткою, у якому знаходиться металевий фонарик із розпакованим спеціальним пакетом № TNZ1048327, що знаходиться на зберіганні у Равдивилівському ВП Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області- знищити.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя: А.О.Олексюк