Ухвала суду № 93569356, 16.12.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5872/20

Провадження 1-кп/524/480/20

УХВАЛА

16.12.2020 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

Головуючого судді – Обревко Л.О.,

при секретарі – Лобко А.О.

за участю:

прокурора – Роєнка В.М.

захисника – Ігнатенка І.М.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вербки Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

13.08.1992 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 140 КК України ( в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

14.10.1994 року звільнений по відбуттю строку покарання;

08.06.1998 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 81, ч.3 ст. 81, ч.2 ст. 140, 42 КК України ( в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

30.01.2002 року звільнений по відбуттю строку покарання;

28.11.2002 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

26.10.2005 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185, ст.. 71 КК України до 5 років позбавлення волі. 17.01.2006 року Кіровоградським апеляційним судом змінено вирок та визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

01.12.2007 року звільнений по відбуттю строку покарання;

14.01.2009 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

28.12.2010 року звільнений по УДЗ на 10 місяців 9 днів;

15.07.2011 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;

01.03.2013 року звільнений по відбуттю строку покарання;

03.12.2013 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

11.03.2014 року Крюківським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі;

18.04.2014 року Крюківським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 187 до 8 років позбавлення волі;

07.05.2020 року звільнений по відбуттю строку покарання.

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду поставлено питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор Роєнко В.М. просив продовжити міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки не відпали ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії не тяжких та тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до 6 років, на даний час судом не досліджені докази, не вивчались письмові матеріали кримінального провадження, останній під загрозою можливого покарання може переховуватись від суду, вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також впливати на потерпілих та свідків.

Захисник Ігнатенко І.М. в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, приходить до наступних висновків:

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.10.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.12.2020 року включно.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, за кримінальним провадженням проведено підготовчі судові засідання, об`єднано обвинувальні акти в одне кримінальне провадження та призначено до судового розгляду.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як тримання під вартою та домашній арешт.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновані кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено до 6 років позбавлення волі. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винним у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних потерпілих, свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням ще не розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинуваченого ОСОБА_1 на потерпілих та свідків, які ще судом не були допитані, тобто існування на даній стадії розгляду вказаного кримінального провадження ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, не працює, що свідчить про нестійкість соціальних зв`язків, останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні нетяжких та тяжких злочинів. Крім того, ризик вчинення обвинуваченою нового кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності. Так, після засудження за ч.2 ст. 185, ч.3ст. 187 КК України вироком Крюківського районного суду м.Кременчука від 18.04.2014 року до 8 років позбавлення волі та звільнення 07.05.2020 року, обвинувачений продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.

На даній стадії судового провадження та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема Рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Тяжкість злочинів не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність.

Разом з тим, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, з метою повного та об`єктивного розгляду кримінального провадження, подальшої доставки обвинуваченої до судового засідання, запобіганню перешкоджанню розгляду кримінального провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення, міру запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої необхідно продовжити.

На даний час об`єктивних даних, або документальних підтверджень про зміну підстав та виключення ризиків щодо запобіжного заходу з часу його обрання обвинуваченим чи його захисником суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

В зв`язку із чим обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на 60 днів, а саме: до 13.02.2021 року включно.

Керуючись ст.ст. 331, 369, 392 КПК України, суд ,

П О С Т А Н О В И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 13.02.2021 року включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Л.О.Обревко