Ухвала суду № 93568980, 16.12.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

16 грудня 2020 р. м. Кремінна Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/82/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Акулова Є.М., Панчука М.В.

за участю прокурора: Боровкової Л.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Шмуйлової І.М.

перекладача: Курочкіної Є.І.

секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина Росії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з необхідністю відкладення розгляду справи на строк, який перевищує строк тримання під вартою, судом поставлено питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор Боровкова Л.В. заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку, розшукується каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» та у разі зміни запобіжного заходу підлягає негайному затриманню. Обвинувачений у судових засіданнях неодноразово висловлював на її адресу та адресу потерпілих образи і погрози. Тому просила не застосовувати будь-який альтернативний запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 , з яким погодилася захисник, вказав на відсутність доказів наявності вказаних ризиків, їх надуманість, відсутність доказів вчинення ним злочинів. Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт або на заставу, яку готовий сплатити в розмірі 300 000 грн.

Потерпілі у судове засідання не з`явилися, у раніше поданих письмових заявах категорично заперечили щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, вказуючи, що бояться за своє та своєї сім`ї життя та здоров`я, оскільки обвинувачений поводить себе агресивно, постійно від нього звучать погрози фізичної розправи.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Частинами 1, 2 статті 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При прийнятті рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення, які на даний час є наявними та не зменшилися.

Про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, обвинувачується у скоєнні особливо тяжких, умисних, корисливих кримінальних правопорушень, у тому числі із посяганням на життя потерпілих, санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, перебуває у міждержавному розшуку за каналами Інтерполу за вчинення умисних злочинів проти власності та громадського порядку на території Російській Федерації і відповідно до постанови Генеральної Прокуратури України від 03 липня 2020 року підлягає видачі ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності, яка відстрочена до закінчення судового провадження, відбуття покарання за вироком українського суду чи звільнення від покарання з будь-яких законних підстав.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема цей суд у своєму рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

У рішеннях по справах «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначив, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні Khodorkovskiy v. Russia (Ходорковський проти Росії) ЄСПЛ зазначає, що національні органи влади повинні встановити справедливу рівновагу між важливістю забезпечення дотримання законного припису суду в демократичному суспільстві та необхідністю поважати право на свободу. Слід враховувати такі фактори як мета припису, можливість його виконання, та строк тримання під вартою. Арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки, якщо «обов`язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м`якими засобами. Органи влади повинні оцінити, чи є взяття заявника під варту конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі (рішення у справі «Луценко проти України» від 3 липня 2012 року).

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судових засідань та перерв у судових засіданнях поводив себе агресивно стосовно сторони обвинувачення та потерпілих, нецензурно висловлюється в їхню сторону, про що робилися йому неодноразові зауваження судом у справі, а потерпілі зазначали, що бояться за свою безпеку та безпеку своїх рідних, тому категорично заперечують проти зміни запобіжного заходу, вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ЄСПЛ зазначає, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, прав потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого та його захисника на користь зміни запобіжного заходу – наявність міцних соціальних зв`язків, необхідність фінансового утримання родини, наявність бізнесу, постійного місця проживання в м. Харкові, сплату податків, волонтерство у ЗСУ, приймання активної участі у відбудові храмів, церков та монастирів на території України з наявністю відповідних нагород з огляду на наступне.

Захисником Шмуйловою І.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 без дотримання вимог п. 1 ч. 3 ст. 201 КПК України не додано до клопотань жодного доказу на підтвердження своїх доводів, тому суд позбавлений можливості надати їм оцінку. При цьому посилання обвинуваченого та захисника на додані раніше докази, в обґрунтування попередніх клопотань про зміну застосовуваного до обвинуваченого запобіжного заходу є недостатнім, так як цим доказам була дана оцінка судом при розгляді таких попередніх заявлених клопотань, а висновки суду, зроблені на основі останніх, перевірені Луганським апеляційним судом при апеляційному перегляді рішень суду.

Крім того, ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року посилання ОСОБА_1 щодо волонтерської та соціальної діяльності на території України, можливість політичного переслідування на території Російської Федерації визнані такими, що не заслуговують на увагу.

Суд звертає увагу обвинуваченого на те, що питання щодо його причетності до вчинення інкримінованих злочинів вирішується вироком суду після розгляду справи по суті, а не ухвалою суду. А оцінка свідчень свідків як зі сторони захисту, так і сторони обвинувачення, може бути здійснена судом лише при вирішенні справи по суті у нарадчій кімнаті, перед постановлення рішення у справі.

У рішенні Ladent v. Poland (Ладент проти Польщі) ЄСПЛ наголошує, що тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети.

У рішенні ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно… Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тому необхідно продовжити йому строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 13 лютого 2021 року включно.

З огляду на вищевказане суд не вбачає наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт та/або встановлення застави, отже у задоволенні клопотань обвинуваченого та його захисника необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 197, 199, 201, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника Шмуйлової І.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт та/або заставу – відмовити.

Клопотання прокурора Боровкової Л.В. про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою – задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 13 лютого 2021 року включно.

Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України на 20 січня 2021 року о 14-00 годині.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Ковальов

Судді: Є.М.Акулов

М.В. Панчук

.