Вирок № 93568964, 15.12.2020, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 р. м. Кремінна Справа № 414/2447/20 Провадження № 1-кп/414/309/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В., прокурора Фатєєвої А.Г.,

захисника обвинуваченого Шевченка Д.В.,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

представника служби у справах дітей Животової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. с. Верхня Дуванка, Сватівського району, Луганської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , освіта неповна середня, закінчив два курси Рубіжанського ліцею, за фахом зварювальник, виховувався в неповній сім`ї батьком та бабусею, на обліку у службі у справах дітей та кримінальної поліції не перебував, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимого, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.260, ч.2 ст.110 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України – в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі – ГШ ЗС РФ) на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та ЗС РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, з грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) – як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі – ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.

Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

07 жовтня 2014 року самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. У зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, у кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.

Зокрема, у квітні 2015 року (більш точну дату і час встановити не виявилось можливим) у громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів незаконних збройних формувань (далі – НЗФ) «ЛНР». При цьому ОСОБА_2 усвідомлював, що вказані формування «ЛНР» діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, у травні 2015 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно вступив до лав незаконного збройного формування «ЛНР», а саме до військової частини «Л-14263» (батальйон «Призрак») так званої «Народної міліції «ЛНР», що розташована у м. Голубівка (стара назва – Кіровськ) Луганської області, де був призначений на посаду стрілка. До функціональних обов`язків ОСОБА_2 входило чергування у розташуванні штабу та на блокпостах. У складі вказаного НЗФ «ЛНР» ОСОБА_2 проходив службу до грудня 2015 року.

У подальшому, з січня 2016 року по 20 грудня 2018 року ОСОБА_2 перебував у складі так званої «14 БТрО 2 АК Народної міліції «ЛНР», що розташована у м. Голубівка (стара назва – Кіровськ) Луганської області, де проходив військову службу на посаді стрілка механізованої роти. На вказаній посаді ОСОБА_2 виконував злочинні накази окупаційної адміністрації РФ, зокрема перебував на бойових позиціях вказаного НЗФ, що знаходяться в районі с. Жолобок, Луганської області, та здійснював збройний опір Збройним Силам України та правоохоронним органам України, задіяним в АТО/ООС.

Надалі, з 23 травня 2018 року до моменту фактичного затримання ОСОБА_2 перебував у складі так званої 4 ОМСБр 2 АК Народної міліції «ЛНР», розташованій у м. Голубівка (стара назва – Кіровськ) Луганської області, де проходив військову службу на посаді розвідника-сапера 2 відділення 3 розвідувального взводу окремої розвідувальної роти. До посадових обов`язків ОСОБА_2 на вказаній посаді входило здійснення візуального спостереження з метою виявлення позицій противника, зміни їх місцезнаходження, установка розтяжок тощо.

Отже, встановлено, що ОСОБА_2 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР», перебуваючи в м. Голубівка (стара назва – Кіровськ)Луганської області та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції та ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на участь у діяльності збройних формувань, які не передбачені законами України.

Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

Епізод № 2.

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно вимог ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

В кінці 2013 року на початку 2014 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом окупації території Луганської області та створення на ній псевдодержавного утворення - так званої «ЛНР».

У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників підрозділів силового блоку покладені обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на порушення територіальної цілісності України, шляхом:

- систематичної організації та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України в особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов`язків з метою недопущення відновлення територіальної цілісності України;

- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності з метою недопущення відновлення територіальної цілісності та суверенітету України;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ЛНР»;

- захоплення чи заволодіння в інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на порушення територіальної цілісності України;

- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- силової підтримки учасників політичного блоку незаконних утворень «ЛНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.

Водночас на учасників підрозділів політичного блоку покладені обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на порушення територіальної цілісності України, шляхом:

- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України;

- видача нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації Російської Федерації та самопроголошених «органів державної влади ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії Російської Федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, які перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ЛНР» 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за № 15, згідно з яким створено незаконне військове формування «Народна міліція ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної окупаційної адміністрації Російської Федерації від зовнішніх загроз.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.

Зокрема, у квітні 2015 року (більш точну дату і час встановити не виявилось можливим) у громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів незаконних збройних формувань (далі – НЗФ) «ЛНР». При цьому ОСОБА_2 усвідомлював, що вказані формування «ЛНР» діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, у травні 2015 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно вступив до лав незаконного збройного формування «ЛНР», а саме до військової частини «Л-14263» (батальйон «Призрак») так званої «Народної міліції «ЛНР», розташованої у м. Голубівка (стара назва – Кіровськ) Луганської області, де був призначений на посаду стрілка. До функціональних обов`язків ОСОБА_2 входило чергування у розташуванні штабу та на блокпостах. У складі вказаного НЗФ «ЛНР» ОСОБА_2 проходив службу до грудня 2015 року.

У подальшому, з січня 2016 року по 20 грудня 2018 року, ОСОБА_2 перебував у складі так званої «14 БТрО 2 АК Народної міліції «ЛНР», розташованої у м. Голубівка (стара назва – Кіровськ) Луганської області, де проходив військову службу на посаді стрілка механізованої роти. На вказаній посаді ОСОБА_2 виконував злочинні накази окупаційної адміністрації РФ, зокрема перебував на бойових позиціях вказаного НЗФ, що знаходяться в районі с. Жолобок, Луганської області, та здійснював збройний опір Збройним Силам України та правоохоронним органам України, задіяним в АТО/ООС.

Надалі, з 23 травня 2018 року до моменту фактичного затримання ОСОБА_2 перебував у складі так званої 4 ОМСБр 2 АК Народної міліції «ЛНР», розташованої у м. Голубівка (стара назва – Кіровськ) Луганської області, де проходив військову службу на посаді розвідника-сапера 2 відділення 3 розвідувального взводу окремої розвідувальної роти. До посадових обов`язків ОСОБА_2 на вказаній посаді входило здійснення візуального спостереження з метою виявлення позицій противника, зміни їх місцезнаходження, установка розтяжок тощо.

Отже, встановлено, що ОСОБА_2 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР», перебуваючи у м. Голубівка (стара назва – Кіровськ) та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції та ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, створював умови для функціонування «ЛНР», виконував вказівки інших учасників «ЛНР», здійснював заходи, встановлені злочинним планом організаторів «ЛНР» (стосовно яких є окремі кримінальні провадження), та на організаційне сприяння діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації «ЛНР», а саме сприяв здійсненню збройного утримання окремих районів Луганської області, тобто вчинив дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб,тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Під час досудового розслідування між заступником начальника відділу Луганської обласної прокуратури Новіковим Іваном Олександровичем, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_2 , за участі його захисника Шевченка Дмитра Валерійовича, та законного представника підозрюваного ОСОБА_1 , 30 листопада 2020 року укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно умов вказаної угоди прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.260, ч.2 ст.110 КК України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч. 2 ст. 260 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 110 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 260, ч.2 ст.110 КК України, які за ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами відбулося добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України та може бути затверджена, а на її підставі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, наявними є фактичні обставини для визнання винуватості. Крім того, суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 66 КК України, відносить щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочинів та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 цього Кодексу, суд не вбачає.

ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працездатний, але ніде не працював.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами остаточної міри покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, застосувавши приписи ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

З урахуванням обставин справи, характеристики особи обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Тому вважає доцільним звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, строком на два роки, з покладенням обов`язків періодичної явки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, роботи.

Зазначений іспитовий строк, за наведених обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним правопорушень.

З огляду на зазначене, суд не застосовує додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене, як альтернативне, обома статтями кримінального закону.

Витрати на проведення портретно експертизи у розмірі 7190 грн. 92 коп., комп`ютерно-технічної експертизи у розмірі 2614,88 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, арешт майна відповідно до ухвали суду від 27 жовтня 2020 року підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 472, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 листопада 2020 року, укладену в м. Сєвєродонецьк, Луганської області між заступником начальника відділу Луганської обласної прокуратури Новіковим І.О. з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_2 , його захисником Шевченко Д.В. та законним представником ОСОБА_1 з іншої сторони.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_2 покарання:

за ч.2 ст. 110 КК України – 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна;

за ч.2 ст.260 КК України – 3 роки позбавлення волі, без конфіскації майна;

На підставі ч1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим, остаточно призначити 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком 2 роки, та покласти наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити на особисте зобов`язання, звільнивши його з під варти у залі судового засідання негайно.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верхня Дуванка, Сватівського району, Луганської області, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , процесуальні витрати у розмірі 9805,80грн. на наступні реквізити: Отримувач: УК у Кремін.р-ні/КРЕМІНС.Р-Н/24060300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37796309, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA918999980313080115000012151, Код класифікації доходів бюджету: 24060300.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження арешт майна відповідно до ухвали суду від 27 жовтня 2020 року.

Речові докази:мобільний телефон марки TECNO SPARK 5, моделі TECNO KD7h, в корпусі чорного кольору та зарядний пристрій LG чорного кольору та USB дріт білого кольору – повернути ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду протягом 30 днів, Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є.М. Акулов