Ухвала суду № 93566282, 16.12.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5917/19

Провадження № 1-кп/0182/402/2020

У Х В А Л А

16.12.2020 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді Клименко І.В.,

секретар судового засідання Степанова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі об`єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальне правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2019 за № 12019040340001770, 17.06.2020 за № 12020040340001631 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Нікополь, Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Гаврилюка Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Оникієнка М.Г.,

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають об`єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальне правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2019 за № 12019040340001770, 17.06.2020 за № 12020040340001631обвинуваль по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 19.12.2020.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_1 вчинив новий корисливий злочин в той час, як у провадженні суду вже знаходились кілька кримінальних проваджень по його обвинуваченню, по яким йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а також репутація обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, він не має постійного місця роботи та законних джерел доходів. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 – в будинку, де проживає його мати, посилаючись на те, що він зобов`язується не переховуватись від суду, не вчиняти нових злочинів, з`являтись до суду за кожною вимогою та дотримуватись умов домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого підтримав клопотання свого підзахисного та також просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт за зазначеною ним адресою, оскільки прокурором недостатньо доведено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. При цьому суд враховує й позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ „Феррарі-Браво проти Італії”.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України” від 21.07.2011, „Осаковський проти України” від 17.07.2014 та ін).

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких він обвинувачується; впливати на потерпілих, свідків. Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_1 нових злочинів, так як це є єдиним його джерелом заробітку. Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нового злочину в той час, як у провадженні суду вже знаходились кримінальні провадження по його обвинуваченню, по яким йому обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, умови якого ним були порушені. Все це, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченого.

В той же час клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає, оскільки будь-яких доказів можливості проживання ОСОБА_1 за вказаною ним адресою та згоди власника житла – його матері, на його проживання у даному будинку суду не надано. Окрім того, суд враховує й те, що при обранні обвинуваченому запобіжного заходу мати ОСОБА_1 була категорично проти обрання йому домашнього арешту за її адресою.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 закінчується 19.12.2020, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов`язаний визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК.

Враховуючи всі обставини справи, особу обвинуваченого, суд вважає доцільним обрати йому заставу у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 43 940 грн.

Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місяць – вересень, число – 23 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на два місяці, тобто до 15 лютого 2021 р.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 43 940 грн. для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов`язаний виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із м. Нікополя, Дніпропетровської обл., в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі нез`явлення за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала відповідно до Рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: І. В. Клименко