Рішення № 93565669, 02.12.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7715/20

2/212/3672/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») – 250 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він працював на підприємстві відповідача з 05 травня 1999 року по 12 липня 2019 року підземним гірником очисного забою шахти ім. Гвардійська ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у шкідливих умовах праці 19 років 11 місяців.

19 червня 2014 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого був травмований і отримав закритий злам основної фаланги першого пальця правої ступні. Закритий незакінчений злам зовнішньої щиколотки правої гомілки без зміщення уламків. Ненапружена між тканина гематома правої ступні.

По факту нещасного випадку було проведене розслідування, про що був складений акт №23а-23 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 19 червня 2014 року, а також акт проведення розслідування нещасного випадку , що стався 19 червня 2014 року о 01 год. 30 хв. за формою Н-5 від 10 вересня 2014 року.

За висновком МСЕК від 26 листопада 2014 року йому була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву з повторним оглядом 01 грудня 2015 року. В подальшому за висновками МСЕК від 11 листопада 2015 року, 26 жовтня 2016 року, 08 листопада 2017 року, 31 жовтня 2018 року, 13 листопада 2019 року була підтверджена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву.

11 червня 2020 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було встановлене професійне захворювання:

1. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом верхніх кінцівок та частими акроангіоспазмами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня).

2. Радикулопатія попереково-крижова білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів(ПФ другого ступеня).

3. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії,емфізема легень першої стадії),група А. ЛН першого ступеня.

По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 липня 2020 року.

За висновком МСЕК від 22.09.2020 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності первинно: в розмірі 30% за захворюванням – радикулопатія, 10% втрати професійної працездатності за захворюванням – хронічне обструктивне захворювання легень, 15% втрати професійної працездатності за захворюванням – вібрація, повторно - 10% втрати професійної працездатності-нещасний випадок 2014року, а всього встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65% з 07 вересня 2020 року по 01 жовтня 2021 року. Також, даним висновком була встановлена третя група інвалідності з 07 вересня 2020 року по 01 жовтня 2021 року.

Згідно рекомендацій МСЕК ОСОБА_1 потребує постійного забезпечення лікарськими засобами, засобами медичного призначення, санаторно-курортного лікування. Крім того протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження в умовах виробничого пилу та вібрації.

У зв`язку з вказаним професійним захворюванням та отриманою травмою на виробництві змінилися образ і якість життя позивача, що завдає мені моральних страждань.

Позивач постійно відчуває стійкий біль у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах і після фізичних навантажень, біль та оніміння в кистях, мерзлякуватість в них, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових і колінних суглобах, утруднену ходу, загальну слабкість, швидку втомлюваність, періодичний головний біль, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель з мокротинням, важкість у грудях.Такий стан не дає можливості спокійно спати по ночам, займатись фізичною роботою.

У позивача є присадибна ділянка, яку він за станом здоров`я не може обробляти, у зв`язку з чим виникла проблема з її утриманням. Цей факт змушує докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Крім того, ОСОБА_1 не може знаходитися в переповненому пасажирами громадському транспорті, оскільки через задуху виникає приступ кашлю, не хватає повітря. Він став уникати зустрічей з друзями, знайомими у зв`язку з тим, що у мене виникають напади задухи та сухий кашель і це привертає увагу оточуючих.

Факт постійного відчуття незручності та невпевненості в собі та розпитування знайомих про його стан здоров`я викликає душевні страждання та душевний біль.

Через визнання Позивача інвалідом 3 групи, усвідомлює свою непотрібність суспільству.Незважаючи на лікування, стан здоров`я вже ніколи не поліпшиться і це призводить до депресії, він відчуває невпевненість у своєму майбутньому.

Все вищеперелічене негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу ПАТ «КЗРК» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ «КЗРК» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

Представник відповідача ПАТ «КЗРК» в наданому суду відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні в повному обсязі, зазначивши, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди. Що стосується нещасного випадку на виробництві та ушкодження здоров`я, позивач ОСОБА_1 не подбав як про власну безпеку та здоров`я, так і оточуючих людей. За час роботи ОСОБА_1 на підприємстві, від нього не поступило жодної скарги на невиконання підприємством законодавства про охорону праці. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Тому відповідальність за виникнення професійних захворювань лежить безпосередньо на позивачеві. Позивачем не наведено доказів завдання йому моральної шкоди, в чому істотно змінився його образ та якість життя. Висновків медичних органів, які підтверджують факт перенесення ОСОБА_1 моральних страждань, суду не надано.

02 грудня 2020 року позивач надав відповідь на відзив де зазначив, що ним в повному обсязі зазначені душевні та моральні страждання, які він переносить від отриманих на підприємстві шкоди здоров`ю. Відповідно п. 4.1. рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 по справі № 1-9/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання відповідно до ст.ст.23,1167 Цивільного Кодексу України полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Крім того позивачем надано заява свідка ( його письмові пояснення).

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час перебував в трудових відносинах з відповідачем, з 05 травня 1999 року по 12 липня 2019 року, працював підземним гірником очисного забою шахти ім. Гвардійська ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Актом форми Н-1 про нещасний випадок №23а-23 від 19 червня 2014 року, нещасний випадок стався при наступних обставинах:

Згідно письмового наряду на першу зміну (з 23 год. 00 хв. 18.06.2014 до 06 год. 00 хв. 5.2014), виданого начальником дільниці № 5 ОСОБА_2 , через майстра гірничого дільниці № 5 ОСОБА_3 , гірник очисного забою ОСОБА_1 повинен був виконувати роботи по випуску та скреперуванню руди по штреку скреперування №2 в осях 158-160 гор. 1260м, та заміні ножа L-950 на скрепері СГ-950 по штреку скреперування № 1 в осях 158-160 гор. 1260м. З початку зміни керівник робіт - гірничий майстер ОСОБА_3 , який здійснював технічний нагляд у зміні, оглянув стан робочого місця, перевірив стан рудничного повітря та здійснив допуск ОСОБА_1 до виконання робіт згідно наряду. О 23 год. 30 хв. до них підійшов начальник дільниці № 5 ОСОБА_2 . Близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом доставили ніж L-950 на штрек скреперування №1 в осях 158-160 гор. 1260 м. Після цього, ОСОБА_3 пішов до камери аварійного повітря забезпечення (КАПЗ) 159 осі гор. 1260 за болтами М-30 для кріплення скреперного ножа. В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом почали піднімати ніж на скрепер СГ-950 на висоту близько 0.4м. Під час підняття ножа ОСОБА_1 не утримав його в руках, та впустив собі на ногу, при цьому було травмовано перший палець його правої ноги. ОСОБА_3 , який повернувся до штреку скреперування №1 в осях 158-160 гор. 1260м, ом з ОСОБА_2 доставили ОСОБА_1 до підземного медпункту гор. 1270 м у руддвір шахти "Гвардійська", де потерпілому була надана перша долікарська допомога підземним фельдшером ОСОБА_4 , а далі ОСОБА_1 був виданий на поверхню та доставлений у травматологічне відділення КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 8» Дніпропетровської обласної ради».

Комісія встановила, що під час травмування ОСОБА_1 не був взутий в чоботи шахтарські S5 Мун 200. з металевими носками, для захисту пальців ніг від травмування.

В наслідок нещасного випадку ОСОБА_1 встановлено діагноз: закритий злам основної фаланги першого пальця правої ступні. Закритий незакінчений злам зовнішньої щиколотки правої гомілки без зміщення уламків. Ненапружена міжтканина гематома правої ступні.

Відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 10 вересня 2014 року уповноваженою комісією було встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок, причини настання нещасного випадку та встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, тощо.

За висновком МСЕК від 26 листопада 2014 року Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву з повторним оглядом 01 грудня 2015 року .

Згідно висновку МСЕК від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву з повторним оглядом 01 грудня 2016 року .

Відповідно до висновку МСЕК від 26 жовтня 2016 року Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву з повторним оглядом 01 грудня 2017 року .

Висновком МСЕК від 08 листопада 2017 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву з повторним оглядом 01 грудня 2018 року .

За висновком МСЕК від 31 жовтня 2018 року Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву з повторним оглядом 01 грудня 2019 року .

Висновком МСЕК від 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 10 % по трудовому каліцтву з повторним оглядом 01 грудня 2020 року .

Крім того, ОСОБА_1 протягом 19 років 11 місяців працював на підприємстві ПАТ «КЗРК» у цеху в умовах впливу шкідливих факторів.

11 червня 2020 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини мені було встановлене професійне захворювання:

1. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом верхніх кінцівок та частими акроангіоспазмами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня).

2. Радикулопатія попереково-крижова білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів(ПФ другого ступеня).

3. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії,емфізема легень першої стадії),група А. ЛН першого ступеня.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07.07.2020 року де вказано, що ОСОБА_1 працюючи підземним гірником очисного забою на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» виконував комплекс робіт під час очисного виймання корисної копалини: керував скреперними лебідками під час скреперування гірничої маси поза зоною вибою; проводив кайлування гірничої маси та подрібнення великих шматків; підкидав гірничу масу на скреперну доріжку, кріпив лебідку; закріплював і перевішував блочки, перевіряв заземлення, сточував і міняв канати.

Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавши місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони та підвищених рівнів вібрації.

В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням.(п.17 Акту).

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) стало:

Вібрація локальна:

-еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2дБ перевищував допустимий рівень та складав 78 дБ при ГДР- 76 дБ

Важкість праці:

-статистичне навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками -74219 ;

-фізичне динамічне навантаження при регіональному навантаженні за участю м`язів рук та плечового суглобу – 47,2Вт при допустимому 45Вт.

Пил переважно фіброгенної дії:

-концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 1,8 разів і складала 3,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. (п.17 Акту).

За висновком МСЕК від 22.09.2020 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності первинно: в розмірі 30% за захворюванням – радикулопатія, 10% втрати професійної працездатності за захворюванням – хронічне обструктивне захворювання легень, 15% втрати професійної працездатності за захворюванням – вібрація, повторно - 10% втрати професійної працездатності-нещасний випадок 2014року, а всього встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65% та встановлена третя група інвалідності з 07 вересня 2020 року по 01 жовтня 2021 року.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання відчуває стійкий біль у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах і після фізичних навантажень, біль та оніміння в кистях, мерзлякуватість в них, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час , біль та обмеження рухів в плечових , ліктьових і колінних суглобах, утруднену ходу, загальну слабкість, швидку втомлюваність, періодичний головний біль, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель з мокротинням, важкість у грудях. Через стан здоров`я позивач змушений періодично проходити стаціонарне лікування, він не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває у знервованому стані, через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення у стані здоров`я не відбуваються, позивачу встановлений хронічний характер захворювань та група інвалідності. Такі обставини в сукупності, викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово.

Наявність трудового каліцтва у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими медичними виписками, з яких вбачається, що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я.

Згідно зі ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи та відповіді надані позивачем переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 65%, встановлення 3 групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 – 140 000 гривень, що складає приблизно шістдесят п`ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та буде виваженою грошовою компенсацію тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1400,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1 ч.1,153 КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215, 218 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Калашнікова В.С. до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди – 140 000,00 (сто сорок тисяч) гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 1400,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Калашнікова Вероніка Сергіївна, юридична адреса: м.Кривий Ріг, вул. Невська,3

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», адреса: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.

Суддя: Ю. В. Козлов