Рішення № 93565634, 01.12.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4210/20

Провадження № 2/201/2150/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Шумейко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фонда гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , третя особа публічно акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 07 травня 2020 року надійшла позовна заява фонда гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , третя особа публічно акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» було укладено Договір № 00455127 про розміщення вкладу «Готівка щомісяця» на суму вкладу 180 000 грн. на виконання пункту 1.1 вищевказаного договору Банк прийняв, а вкладник передав в управління Банку грошові кошти у сумі 180 000 грн. на строк з 15 травня 2016 року по 16 травня 2017 року, що підтверджується меморіальним ордером № 523225939 від 16 травня 2016 року.

10 січня 2017 року Національним банком України прийнято рішення № 14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11 січня 2017 року по 10 лютого 2017 рік включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ«ПЛАТИНУМ БАНК» Ірклієнка Ю.П., якому делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», визначенні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Фонду № 248 від 04 лютого 2019 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» строком на один рік з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2020 включно. Рішенням Фонду № 3082 від 02 грудня 2019 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» строком на один рік з 24 лютого 2020 року до 23 лютого 2021 включно. Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ПтБ» Грошової С.В. строком на один рік з 24 лютого 2020 року до 23 лютого 2021 року включно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Ірклієнка Ю.П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, однак постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року постанову першої інстанції було скасовано та визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ«ПЛАТИНУМ БАНК» Ірклієнка Ю.П. щодо не включення ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Ірклієнка Ю.П. включити ОСОБА_1 до спілки переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми у розмірі 180 000 грн.

На виконання рішення суду виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення «Про затвердження змін та доповнень до реєстру відшкодування вкладникам ПАТ «ПтБ» для здійснення виплат» від 10 вересня 2018 року № 2504.

За звітом банка – агента АБ «УКРГАЗБАНК» гарантована сума вкладу була отримана ОСОБА_1 у розмірі 182 703,18 грн. 17 вересня 2018 року.

Однак постановою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року була скасована.

Тому позивач посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь безпідставно набуті кошти в розмірі 182 703,18 грн (а.с.1-7).

29 липня 2020 року відповідачем надано суду пояснення в яких остання зазначила, що кошти які були розміщенні на депозиті, нею чесно заощадженні та після виплати за рішенням суду витраченні на лікування (а.с. 60)

ОСОБА_1 01 грудня 2020 року надала суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення в повному обсязі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 травня 2020 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.33).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.34).

До суду 29 травня 2020 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.35).

Ухвалою судді від 29травня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом фонда гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , третя особа публічно акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (а.с. 36-37).

13 липня, 16 липня, 05 серпня, 08 вересня, 18 вересня, 30 вересня, 16 жовтня 2020 року представником позивача заявлені клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференціїї в задоволенні яких ухвалами суду від 14 липня, 21 вересня , 19 жовтня 2020 року було відмовлено (а.с.41-42, 44-45, 47-48, 74, 80, 83-84, 88-89,95-96, 100-101, 106-107, 111-112, 115-116).

19 жовтня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду (а.с.118-119).

На адресу суду 25 листопада 2020 року представником позивача надано заяву про розгляд справи за їх відсутності на задоволенні позовних вимог наполягали.

01 грудня 2020 року відповідач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановлені судом

16 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» було укладено Договір № 00455127 про розміщення вкладу «Готівка щомісяця» на суму вкладу 180 000 грн. на виконання пункту 1.1 вищевказаного договору Банк прийняв, а вкладник передав в управління Банку грошові кошти у сумі 180 000 грн. на строк з 15 травня 2016 року по 16 травня 2017 року, що підтверджується меморіальним ордером № 523225939 від 16 травня 2016 року.

10 січня 2017 року Національним банком України прийнято рішення № 14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11 січня 2017 року по 10 лютого 2017 рік включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ«ПЛАТИНУМ БАНК» Ірклієнка Ю.П., якому делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», визначенні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Фонду № 248 від 04 лютого 2019 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» строком на один рік з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2020 включно. Рішенням Фонду № 3082 від 02 грудня 2019 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» строком на один рік з 24 лютого 2020 року до 23 лютого 2021 включно. Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ПтБ» Грошової С.В. строком на один рік з 24 лютого 2020 року до 23 лютого 2021 року включно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Ірлієнко Ю.П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

29 березня 2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017р - скасувано, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Платинум Банк" Ірклієнко Юрія Петровича щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Платинум Банк" Ірклієнка Юрія Петровича включити ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми у розмірі 180 000 грн. (сто вісімдесят тисяч гривень).

На виконання рішення суду виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення «Про затвердження змін та доповнень до реєстру відшкодування вкладникам ПАТ «ПтБ» для здійснення виплат» від 10 вересня 2018 року № 2504.

За звітом банка – агента АБ «УКРГАЗБАНК» гарантована сума вкладу була отримана ОСОБА_1 у розмірі 182 703,18 грн. 17 вересня 2018 року, даний факт не оскаржується відповідачем.

07 листопада 2019 року постановою Верховного Суду постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 у справі № 804/5072/17 – залишино в силі.

Норми права які застосував суд та мотиви їх застосування

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.

Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

У частині першій статті 3 Закону №4452-VІ передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої та частини другої ст. 4 Закону №4452-VІ, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 4 статті 26 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти, зокрема, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Визначення терміну «асоційована особа» міститься в ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом зроблено висновок про те, що у зв`язку зі скасуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року грошові кошти отриманні відповідачем є такими що отриманні безпідставно та підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру в загальній сумі 2 740,55 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 76-78, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , третя особа публічно акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) безпідставно набуті кошти в розмірі 182 703 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот три) грн,18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) понесені судові витрати в розмірі 2 740(дві тисячі сімсот сорок) грн.,55 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2020 року

Суддя С.О. Демидова