Рішення № 93562469, 16.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 грудня 2020 року справа №826/25424/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доМіністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, МЮУ)прозобов`язання відповідача вилучити відомості про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що наявність відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», завдає суттєвої шкоди його професійній репутації та у приватному житті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року в адміністративній справі №826/25424/15 задоволено самовідвід судді Качура І.А .

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №826/25424/15 передано на розгляд судді Кузьменку В.А .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2016 року адміністративну справу №826/25424/15 прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено судове засідання у складі колегії суддів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2016 року зупинено провадження в адміністративній справі №826/25424/15 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/17778/14 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - Державної служби України з контролю за наркотиками, про визнання протиправним та скасування розпорядження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції не передбачено обов`язку здійснення розгляду справ даної категорії колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до пункту 6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Окружному адміністративному суді міста Києва, затверджених рішенням Зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року на підставі пункту 1.4.9 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 із змінами та доповненнями, змінено склад суду в адміністративній справі №826/16777/16 до одного судді (головуючого).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив про незгоду із заявленими позовними вимогами, зазначаючи про те, що підставою для внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомостей стосовно позивача стала інформація про звільнення позивача з посади за пунктом 72 статті 36 Кодексу законів про працю України, а тому внесення відповідних відомостей до вказаного реєстру вчинено в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством; виключити дані щодо позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відповідач може лише в порядку, передбаченому пунктом 5 Розділу ІІ Положення.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На підставі Указу Президента України від 21 грудня 2011 року №1175/2011, Державною службою України з контролю за наркотиками прийнято наказ від 26 грудня 2011 року №66к, яким ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 26 грудня 2011 року.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р, ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).

У зв`язку із прийняттям вказаного розпорядження, Міністерством юстиції України внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред`явлених позовних вимог, звертає увагу на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон України «Про очищення влади».

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Законом України «Про очищення влади», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про очищення влади» набрав чинності 16 жовтня 2014 року.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі по тексту - Реєстр), а також надання відомостей з нього визначає Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затверджене наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2014 року №1704/5 (далі по тексту - Положення).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Положення, підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є, зокрема, надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», відомостей про звільнення особи з посади у зв`язку із застосуванням такої заборони.

Як встановлено судом вище, відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 , у зв`язку із надходженням розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р.

За результатами розгляду адміністративної справи №826/17778/14, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; скасовано наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; стягнуто з Державної служби України з контролю за наркотиками на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 207 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками та зобов`язання Кабінету Міністрів України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» скасовано та залишено в силі щодо цієї частини позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, змінивши її мотивувальну частину та виклавши її у редакції цієї постанови Верховного Суду.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року в частині скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», набрала законної сили.

З наведеного вбачається, що протиправність застосування до позивача заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», встановлено в судовому порядку.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання Кабінету Міністрів України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» Верховний Суд зазначив, що вказана вимога позивача є передчасною.

Пунктом 9 Положення встановлено, що реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Згідно з пунктом 4 Положення Держатель Реєстру - Міністерство юстиції України (далі - Держатель).

Пунктом 5 розділу ІІ Положення зокрема передбачено, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Реєстратора: обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», від органу, який проводив перевірку; відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Оскільки судове рішення є підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», з огляду на встановлену рішенням суду незаконність звільнення ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що інформація про ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» не відповідає дійсності, що є підставою для зобов`язання відповідача вилучити відомості щодо позивача з цього Реєстру.

При цьому, вчинення Міністерством юстиції України, як держателем Реєстру, таких дій прямо передбачено пунктом 9 розділу І Положення та відповідає критеріям ефективного юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші проти України» вбачається, що суд розглядав внесення відомостей про осіб заявників до загальнодоступного в мережі Інтернет Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» як одного із трьох аспектів, які вплинули на приватне життя заявників у контексті статті 8 Конвенції. Суд вважав, що поєднання цих заходів мало дуже серйозні наслідки для здатності заявників встановлювати і розвивати відносини з іншими та їхньої соціальної і професійної репутації, а також значною мірою вплинуло на них.

Суд також зауважує, що наслідкові дії Міністерства юстиції України щодо внесення позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», призводять до негативних наслідків для репутації позивача та неможливості реалізації ним конституційного права на працю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача вилучити відомості про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Правову позицію аналогічного змісту викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №640/18282/18 та від 23 жовтня 2020 року у справі №826/17794/14.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача надано суду копію договору №78 про надання правової (правничої) допомоги від 02 листопада 2015 року та звіт про обсяг фактично наданої правничої допомоги від 27 жовтня 2020 року, копію ордеру серія КС №061269.

Згідно зі звітом про обсяг фактично наданої правничої допомоги від 27 жовтня 2020 року, загальна вартість наданих послуг складає 12 500,00 грн.

Однак, позивачем не надано доказів здійснених витрат на правову допомогу, зокрема, квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, а також не надано жодного документального підтвердження сплати позивачем коштів, пов`язаних із наданням правової допомоги.

З урахуванням викладеного, заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 13; ідентифікаційний код 00015622).

Суддя В.А. Кузьменко