Рішення № 93561941, 08.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м. Київ № 640/17954/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною дій, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ( далі - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведенні перерахунку та виплати перерахованої пенсії позивачеві;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок та виплату перерахованої пенсії позивачеві, у розмірі 58 737, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до відповідно до постанови КМУ №543 від 26.06.2019 року, однак відповідач відмовив йому у такому перерахунку.

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримано 30.09.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

12 грудня 2019 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що листом Управління № 230147/03/Л-12299 від 07.10.2019 повідомлено позивача, що розпорядженням від 29.08.2019 р. ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії згідно постанови №543 з 01.07.2019 р., яка після перерахунку становить 10 467, 37 грн. та вказано, що виплата пенсії в новому розмірі, та боргу по перерахунку з 01.07.2019 року буде проведена в жовтні 2019 року через обрану позивачем банківську установу.

Відповідач вважає, що дії Управління є правомірними, а вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, тому зазначає, що законні підстави для задоволення позовних вимог позивача - відсутні.

У поданій до суду відповіді на відзив відповідача, позивач не погоджувався з його доводами та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.02.2015, як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

01.08.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до постанови КМУ від 26.06.2019.

До вказаної заяви позивачем було додано копію довідки з Центрального архіву Міністерства оборони України від 15.10.1993 р. та копії довідки про розмір заробітної плати за період роботи в зоні ЧАЕС з 10.06 - 19.07.1986 р.р., копію довідки МСЕК №063975 Серія 2-20 СМ від 02.07.08 р.

Також, позивачем 26.08.2019 р. додатково подано заяву про доручення до матеріалів пенсійної справи копії посвідчення інваліда війни ІІ групи та копію посвідчення особи, яка постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії Серія НОМЕР_2 від 26.07.2019 р.

07.10.2019 року ГУ ПФУ у м. Києві за результатами розгляду заяви позивача, листом за № 230147/03/Л-12299 останнього повідомлено про те, що позивачеві як внутрішньо переміщеній, для перерахунку пенсії з 01.07.2019 р. згідно до постанови №543 потрібно було надати підтверджуючі документи, які були надані останнім лише 01.08.2019 р., реєстрація №2726 та 26.08.2019 р. реєстрація від 26.08.2019 №3029.

Тому, розпорядженням від 29.08.2019 р. ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії згідно постанови №543 з 01.07.2019 р., яка після перерахунку становить 10 467, 37 грн. та вказано, що виплата пенсії в новому розмірі, та боргу по перерахунку з 01.07.2019 року буде проведена в жовтні 2019 року через обрану позивачем банківську установу.

Вважаючи дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

Відповідно до частини 3 статті 59 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року №231-V, далі - Закон №796) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частина 3 статті 59 Закону №796 (у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року №231-V) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIIІ частину 3 статті 59 Закону №796 викладено у такій редакції:

«Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону №796 свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таким чином, дія статті 59 Закону №796 (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини 3 статті 59 Закону №796 не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, обов`язковою умовою для застосування положень частини 3 статті 59 Закону №796 є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року у справі №820/1148/18, від 21 травня 2018 року у справі №816/1159/18 та від 13 червня 2018 року у справі №812/1094/18.

Рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової служби, яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Викладене, на переконання суду, свідчить, що положення частини 3 статті 59 Зaкoну №796 в частині дійсної строкової служби втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма статті 59 Закону №796 у чинній редакції.

Наведе підтверджується навіть самою назвою статті 59 Закону №796 - «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».

Крім того, статтею 10 Закону №796 встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно примітки до статті 10 Закону № 796, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки МО України від 15.10.1993 року № 51/12496 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час військових зборів.

Таким чином позивач, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, перебував у статусі військовослужбовця та отримавши у зв`язку з цим інвалідність, належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 Закону №796 та яким на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд зазначає, що згідно з нормами частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).

Пунктом 1 Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 54 і статті 57 Закону №796.

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (пункт 9 Порядку №1210).

15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону №796) постановою Кабінету Міністрів України №851 внесено зміни до Порядку №1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок №1210 пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

При цьому, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів що додаються, зокрема абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 92, ст. 3343; 2017 р., №94, ст. 2841), викласти в такій редакції:

Згідно з пунктом 9-1 Порядку № 1210 (в редакції, яка діє станом на день розгляду заяви) за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

П=Зс х Кзс х КВ/100%,

де П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

Кзс = Зп(мін) х5/ Зс1,

де Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс 1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Як встановлено матеріалами справи, 01.08.2019 року позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Листом Управління № 230147/03/Л-12299 від 07.10.2019 повідомлено позивача, що Розпорядженням від 29.08.2019 йому було проведено перерахунок пенсії згідно постанови № 543 з 01.07.2019. Після перерахунку розмір пенсії становить 10467,37 грн.

Одночасно також повідомлено, що пенсію в новому розмірі, та боргу по перерахунку з 01.07.2019 буде проведено в жовтні 2019 року.

Таким чином, заяву позивача від 01.08.2019 року відповідачем було задоволено та перерахунок пенсії здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

При цьому, суд звертає увагу позивача, що визначення розміру суми пенсії, на отримання якої має право позивач належить виключно до повноважень ГУ ПФУ у м. Києві, а тому суд не може зобов`язати виплачувати конкретну суму пенсії, а має зобов`язати саме здійснити нарахування та виплату пенсії.

Також, суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є правомірними, а вимоги позивача - безпідставними та необґрунтованими.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко