Рішення № 93560981, 16.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2020 р. м. Рівне №460/5235/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали заяви в адміністративній справі за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про ухвалення додаткового рішення,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС у Рівненській області:

№1550771/3185008118 від 05.05.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 10.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

№1629193/3185008118 від 11.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 22.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

№1629194/3185008118 від 11.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 22.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

№1629202/3185008118 від 11.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 22.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

№1637964/3185008118 від 15.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 24.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

№1637965/3185008118 від 15.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 24.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 10.04.2020, №6 від 22.04.2020, №7 від 22.04.2020, №8 від 22.04.2020; № 10 від 24.04.2020, №11 від 24.04.2020.

Рішенням суду від 04.12.2020 адміністративний позов задоволено повністю та проголошено вступну та резолютивну частину вказаного судового рішення.

При цьому, до закінчення судових дебатів представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній адміністративній справі, з метою вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

09.12.2020 представником позивача долучено до матеріалів справи письмову заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження понесення таких витрат.

Ухвалою суду від 10.12.2020 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №460/5235/20 призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2020 на 11:00 год.

У судове засідання, призначене на 16.12.2020, представники сторін не прибули. Про дату, місце і час судового засідання повідомлялися належним чином.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі.

Відповідно до ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву представника позивача про винесення додаткового рішення у справі про розподіл та компенсацію судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 - 5 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Поряд з цим, відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи судом встановлено, що інтереси позивача в даній справі представляв адвокат Андрієвський Андрій Олександрович, що діяв на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2020 №6/2020, додаткової угоди №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №6/2020 від 08.07.2020 , ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1010113 від 10.09.2020, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 03.12.2016 №1205, виданого Радою адвокатів Рівненської області.

Також протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення в справі представником позивача було долучено докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу:

- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 04.12.2020 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі;

- платіжне доручення від 08.12.2020 №250 про оплату наданої правничої допомоги згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 04.12.2020 за договором №6/2020 від 08.07.2020 без ПДВ;

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п.1, 2, 6 ч.1, 2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідачів не надходило.

З огляду на наведене, суд вважає, що надання правничої допомоги та її фактична оплата є підтвердженими долученими до матеріалами справи доказами. При цьому, розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та підлягає розподілу за наслідками судового розгляду справи.

Таким чином, вартість адвокатських послуг у сумі 9000,00 відноситься до складу судових витрат.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.139, ст.143, а також ст.252 КАС України, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України.

Керуючись статтями 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №460/5235/20 – задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 43142449), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500, 00 грн.

Стягнути з Державної податкової служби України (площа Львівська, буд.8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 16.12.2020

Суддя С.А. Борискін